5. Добровільна допомога і благодійність
Крім допомоги, що надається в рамках державної системи соціального забезпечення, що фінансується за рахунок податкових коштів і керованої федеральними та місцевими органами влади, американець у скрутну хвилину може розраховувати на сприяння широкого кола приватних філантропів і добровільних благодійних організацій. Ряд організацій подібного роду користується підтримкою підприємців і промисловців. Три з багатьох великих благодійних організацій, що фінансуються великим бізнесом - фонд Карнегі, фонд Форда і фонд Рокфеллера, - вклали десятки мільйонів доларів на програми підготовки педагогів, зміцнення бази бібліотек, розвитку біомедичних досліджень, суспільних наук і поліпшення адміністративних служб. За останні 25 років американські компанії вклали в розвиток суспільного добробуту 50 мільярдів доларів[2,c.90].
У більш скромних масштабах 55 відсотків усіх дорослих американців беруть участь у тих чи інших формах добровільної благодійності, щорічно віддаючи суспільних справ 84 млрд годин. Також кожен американець у середньому жертвує на благодійні цілі 1,8 відсотка свого бюджету. Ці засоби допомагають утримувати приватні коледжі, університети, лікарні, дитячі притулки, будинки для сліпих та людей похилого віку, а також допомагають фінансувати діяльність таких активних міжнародних організацій, як Червоний Хрест. І організації, і окремі особи можуть реєструвати суми своїх витрат на благодійність і компенсувати певний відсоток з них за рахунок федерального уряду, який для цього[4].
Нужденні сім'ї з дітьми, і перш за все сім'ї з одним працюючим батьком, є основними одержувачами соціальної допомоги поряд з пенсіонерами та інвалідами. Багато хто з них включені одночасно в кілька соціальних програм, що, однак, не завжди дозволяє їм вирватися з бідності. Крім того, залишається ще значна частина малозабезпечених сімей, які не підпадають під дію цих програм, - це повні сім'ї з дітьми, в яких батьки мають низькі доходи. Таким чином, незважаючи на велику кількість програм, різними видами соціальної підтримки охоплена лише частина американських сімей[5].
Висновки
Розвиток соціального забезпечення об’єктивно привів до усунення основних відмінностей в забезпеченні окремих прошарків і груп робітників, до зближення умов і рівня їх забезпечення.
В зв’язку з цим правові форми соціального забезпечення придбали інший зміст - вони впливово зблизились, і в той же час процес утворення єдиної системи соціального забезпечення в кожної із країн значно зменшився. В залежності між способами формування фондів і особливостями правовідносин (по пред’явленню забезпечення із них). І, хоча зв’язок між способами і джерелом утворення фондів соціального забезпечення і змістом правовідносин по розподілу форм ще зберігається, він вже не має такого рішучого значення як це було раніше.
Система соціального забезпечення США виникла в результаті масштабних реформ і охопила всі прошарки населення.
Соціальне забезпечення ряду зарубіжних країн характеризується принципом „високого рівня“ поряд з доступністю умов.
Соціально-правове забезпечення такої країни як Сполучені Штати Америки знаходиться на дуже великому рівні розвитку. У цій системі передбачені різного роду послуги для людей різного віку, які мають право на те, щоб їх захищала і ними опікувалася держава. Така країна як США має своєю головною метою саме забезпечення своїх громадян тим необхідним, якого вони потребують найбільше. Якщо США порівнювати з іншими країнами, то зразу стане зрозуміло, що система соціально-правового забезпечення повністю виконує свої зобов’язання.