2.2Основні недоліки пропорційної виборчої системи та її вплив на партійну систему

1. Уникнення депутатами прямої політичної відповідальності перед своїми виборцями. 2. Створення умов для партійної диктатури всередині партії. 3. Зростання корупції в політичних колах, пов’язане з тим, що: 4. на передвиборчу агітацію витрачаються набагато більші кошти, аніж це передбачено у законі, а фінансування партій відбувається за тіньовими схемами; 5. рішення про те, хто може висуватися кандидатом у депутати Сейму приймають партійні «барони», що створює мережу неформальних і неявних зв’язків усередині партій, і стає джерелом «клієнтизму»; 6. абсурдна довжина виборчих списків, з одного боку, спричиняє необхідність пошуку значної кількості кандидатів у депутати, а з іншого – знижує критерії відбору, що стає причиною проникнення у партії осіб із низькими професійними і моральними якостями. У березні 2006 р. журнал Wprost разом із фондом ім. Д. Едісона запропонували проект змін до виборчого законодавства, що не вимагає змін до діючої Конституції Польщі (нею передбачається пропорційна система). Подібна система практикується у всіх країнах «великої сімки». США, Канада і Великобританія використовують її від початку демократії, Німеччина і Франція – протягом післявоєнного часу, Італія – з 1994 р., Японія – з 1997 р. Одномандатні округи підтримує більшість депутатів від РО, а також чимало депутатів від PiS. Потужною перевагою такої системи вважається стимулювання переходу до двопартійної системи. Проект ґрунтується на виборчій системі Великобританії. В кожному з 460 округів мали б вибирати одного депутата під час одного туру виборів. а під час одного туру виборів. При цьому на округ мало б припадати 83 тис. жителів. Зараз на один із 46 округів припадає в середньому 930 тис. жителів, що відповідає показнику набагато численнішої Індії і вдвічі більше ніж у США. Для участі у виборах мало б вистачати підписів лише десять осіб – як у Великій Британії (в Канаді для цього вистарчає два підписи, а в Японії – лише один). За участь у виборах кандидат вносить заставу в сумі середньої заробітної плати за місяць. Якщо кандидат набере менше 5% голосів, застава передається одній із громадських організацій. Проект передбачає втрату мандату в разі зміни партійної приналежності – це повинно забезпечити стабільну підтримку для уряду від початку до кінця виборчої каденції. Подібно до інших країн (використання одномандатних округів було однією з умов повернення до влади президента Франції Де Голля), вважається, що зникне партійна фрагментація польського Сейму. Передусім втратить своє значення «золота акція», якою володіють дрібні партії на зразок LPR, PSL, «Самооборона».

Висновки

В Республіці Польща виборчі процедури викладено в чотирьох законах про вибори: президента, парламенту, місцевих органів влади і референдуму. Каталізатором укрупнення політичних партій стають чинні виборчі закони. Виборчий закон Польщі від 1993 р. запропонував пропорційну систему виборів із подвійним п’ятивідсотковим обмеженням для партій і восьмивідсотковим для коаліційних об’єднань.Одже враховуючи прямий вплив партій на формування дільниць та округів варто ще раз підтвердити потужний вплив одне на одного систем : виборчої та партійної. Кандидатів у депутати і в сенатори можуть висувати політичні партії, а також виборці. Конституція забороняє балотуватися одночасно до Сейму та Сенату. Дійсність обрання до Сейму і Сенату затверджується Верховним Судом, а виборець має право на підставі принципів, обумовлених законом, звертатися до Верховного Суду з протестом про визнання виборів недійсними. Право висувати кандидатів у сенатори належить політичним партіям і виборцям.Неможливо одночасно бути кандидатом до Сейму і Сенату.