72. Розвиток фізичної культури і спорту (кінець XIX ст. — початок хх ст.).

Європейські види спорту — регбі, футбол, боротьба, фехтування і гімнастика — поширюються в Україні наприкінці XIX ст. — на початку ХХ ст. Створюються команди та різноманітні спортивні клуби спортсменів — аматорів, організовуються змагання. На всю Європу уславився український борець греко-римського стилю Іван Піддубний (1871–1949), який за 40 років виступів не програв жодного чемпіонату і пішов з килима непереможений. Однією з найвизначніших подій Києва того часу стала І Всеросійська олімпіада 1913 року, яка була присвячена відкриттю Всеросійської промислової виставки з нагоди 300-річчя царювання родини Романових. У Києві вперше в Російській імперії спеціально для змагань був побудований стадіон — з біговими доріжками, велотреком, трибунами на 5 тис. місць. До програми Олімпіади входили такі види спорту як легка атлетика, марафонський біг, футбол, боротьба, гирі, фехтування, плавання, гімнастика, стрільба, кінні змагання, велогонки та мотогонки за маршрутом Київ—Чернігів—Київ. Значно активізувався розвиток українського спорту та фізкультури після 1917 року. З 1921 року почали проводитися Всеукраїнські спартакіади, олімпіади та інші заходи. З часом запроваджуються кафедри фізичного виховання, відкриваються інститути. В 30-х роках ХХ ст. дуже популярними стали різні велопробіги, велотури, піші походи тощо. У 1936–1937 рр. були проведені велопробіги українських спортсменів за маршрутами Одеса—Владивосток (14 317 км), «Уздовж кордонів СРСР» (30 872 км) та інші. У часи Другої світової війни одним з найгероїчніших епізодів в історії українського спорту став «Матч смерті», з яким пов'язано багато легенд. В окупованому Києві футболісти «Динамо» організували команду «Старт» і провели серію переможних матчів з німецькими військовими. Деяким футболістам за перемогу довелося заплатити концтабором і розстрілом. Після війни спорт в Україні продовжував розвиватися, організовувалося багато грандіозних спортивних свят, кожні чотири роки проводилися українські спартакіади та Спартакіади народів СРСР, на яких українська збірна завжди здобувала почесні місця. Багато українських спортсменів стали всесвітньо відомі, виступаючи в складі збірних команд СРСР з різних видів спорту. Представниці української школи художньої гімнастики Ірина Дерюгіна, Олександра Тимошенко, Оксана Скалдіна та інші неодноразово ставали чемпіонками світу та Європи. А гімнастка Лариса Латиніна завоювала 18 олімпійських медалей. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор. Футбольна команда «Динамо» (Київ) — тринадцятиразовий чемпіон СРСР — двічі завойовувала Кубок володарів кубків Європейських країн (у 1975 і 1986 рр.), а в 1975 р. — Суперкубок Європи. Гравців «Динамо» — спочатку Олега Блохіна, а пізніше Ігоря Бєланова — було визнано найкращими футболістами Європи і нагороджено «Золотим м'ячем», а гравця дніпропетровського «Дніпра» Олега Протасова — «Срібним бутсом» як найкращого бомбардира європейських чемпіонатів. Найбільша заслуга в цьому у багаторічного наставника київської команди Валерія Лобановського. Гандболістки київського «Спартака» на чолі з уславленим тренером Ігорем Турчиним 13 разів ставали володарками Кубку Європейських чемпіонів, а гандболістки Зінаїда Турчина та Лариса Карлова неодноразово визнавалися найкращими гравцями на чемпіонатах світу і Європи. Багаторазовий чемпіон світу у стрибках з жердиною, олімпійський чемпіон Сергій Бубка встановив 35 світових рекордів неодноразово перемагав у світовій серії Гран-прі, шестиразовий чемпіон світу, удостоювався звання «найкращого спортсмена світу». По завершенні спортивної кар'єри він заснував турнір «Зірки Жердини», який став престижним у світі. 1994 року на XVII зимових Олімпійських іграх в Ліллехаммері українські спортсмени виступали вже самостійною командою. Першу золоту олімпійську медаль для незалежної України здобула фігуристка Оксана Баюл — срібний призер чемпіонату Європи 1993 року, чемпіонка світу 1994 року, чемпіонка Олімпійських ігор 1994 року. Виступ українських спортсменів на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті заслужено вивів Україну в десятку провідних спортивних держав світу. Дев'ять разів представники українського спорту піднімалися на найвищу сходинку Олімпійського п'єдесталу. Імена цих спортсменів стали відомі в цілому світі: борець греко-римського стилю В'ячеслав Олейник, спортивна гімнастка Лілія Подкопаєва, штангіст Тимур Таймазов, художня гімнастка Катерина Серебрянська, боксер Володимир Кличко, легкоатлетка Інеса Кравець, спортивний гімнаст Рустам Шаріпов, яхтсмени Євген Браславець та Ігор Матвієнко, а також багато інших спортсменів.

73. Видатні українські спортсмени радянських часів.

74. Дебют спортсменів України самостійними командами у міжнародному спорті.

Перші Олімпіади: Через кілька місяців після проголошення незалежності України в 1991 році наші спортсмени вирушили на зимові Олімпійські ігри у французький Альбервіль, але не окремою командою, а в складі збірної Співдружності Незалежних Держав (СНД) під олімпійським прапором. Спортсмени СНД завоювали на білій Олімпіаді- 1992 23 нагороди (9 золотих, 6 срібних і 8 бронзових) і посіли у загальнокомандному медальному заліку високе друге місце. Скарбничку об'єднаної збірної двома золотими нагородами поповнили українські спортсмени: олімпійським чемпіоном у фігурному катанні став одесит Віктор Петренко, а золото в хокеї разом з товаришами по команді виграв киянин Олексій Житник. Наступна біла Олімпіада - в норвезькому Ліллехаммері - повинна була відбутися не через чотири роки після Альбервіля, а через два, так як Міжнародний олімпійський комітет вирішив розвести зимові та літні Олімпіади в часі (раніше вони проходили в один рік). Тому олімпійський дебют України був намічений на 1994 -й. За кілька місяців до Олімпіади в Ліллехаммері Національний олімпійський комітет країни отримав міжнародне визнання, і тепер Україну офіційно було дано зелене світло для самостійної участі на Олімпіаді в Ліллехаммері. Олімпійський дебют Олімпійська історія незалежної України почалася з зимових Ігор у норвезькому Ліллехаммері в 1994 році. Саме тоді 37 українців на церемонії відкриття вийшли на парад спортсменів під ще невідомим світові синьо -жовтим прапором. Але Прапороносці команди дебютанта Олімпіади був знаменитий спортсмен - олімпійський чемпіон з фігурного катання Віктор Петренко. Своє олімпійське золото Віктор виграв вже часів незалежності - у 1992 році, але тоді на Іграх у французькому Альбервілі Україна виступала у складі об'єднаної команди Співдружності Незалежних Держав під олімпійським прапором. 1994 року Україна Вперше взяла участь в Олімпійськіх іграх, як незалежна держава. Відтоді ее спортсмени змагаються у всех Літніх Олімпійськіх іграх и Зимовой олімпійськіх іграх. Спортсмени українського походження брали участь в іграх починаючі з І Олімпійськіх ігор 1896 року. На ІІ Олімпійськіх іграх в Паріжі 1900 року, в складі збірної Російської імперії, взявши доля українських фехтувальніх Петро Заковорот. 1936 року в Берліні в складі відряд Чехословаччини золоту медаль завоював спортсмен українського походження Володимир Сироватка. До 1940 -х року Українські спортсмени брали участь в Олімпіадах у складі команд Російської імперії, Польщі (уродженці Києва Мар'ян Водзянській, Андрій Солтан - Пересвіт та ін.), Чехословаччини та других. Прот Льовова частина українських спортсменів виступали под прапором Радянська Союзу на Олімпійськіх іграх з 1952 року до 1988 року, а после Розпад Радянська Союзу Україна булу Частинами об'єднаної команди в 1992 году. Загаль, Українська національна Олімпійська дружина вибороли 115 медалей на літніх Олімпіадах і 7 медалей на Зимовой Олімпіадах. Найуспішніші види - гімнастика, легка атлетика та боротьба. 23 лютого 1994 Україна святкувала не тільки День Армії, то і першу в своїй історії олімпійську медаль. У спринтерській гонці на 7,5 км з двома вогневими рубежами 27 -річна біатлоністка Валентина Цербе завоювала бронзу. Українка програла лише 1,2 секунди Маріам Бедар з Канади і 0,1 - білорусці Світлані Парамігіной. Спочатку навіть не планувалося, що Валентина побіжить спринт, але тренерський склад в останній момент вирішив поставити її замість Олени Петрової, щоб подивитися на Цербе перед естафетою. За першу в історії України олімпійську нагороду Валентина Цербе отримала від держави $ 5 тис. Золота казка 26 лютого 1994 в скарбничці української команди з'явилася золота медаль. Її завоювала 16 -річна фігуристка Оксана Баюл. Ця нагорода є чи не найбільшою драматичною в історії олімпійського спорту України. Після прокату короткої програми судді поставили Баюл на друге місце, а лідерство захопила американка Ненсі Керріган. Всі крапки над " i " повинна була розставити довільна програма. Але за два дні до самого важливого прокату Оксана зіткнулася з німецькою фігуристкою Танею Шевченко, і та коником розсікла українкою ногу. До останнього було невідомо, чи зможе Оксана продовжувати боротьбу. Але все ж вона вийшла на лід, блискуче відкатала свою складну довільну Провал по- українськи Олімпада - 2010 у Ванкувері для збірної України була вже п'ята за рахунком. Її підсумок для нашої команди - жодної медалі - виявився невтішним. Кращим результатом українських спортсменів стало 5 - е місце біатлоніста Андрія Дериземлі у спринтерській гонці на 10 км. Шостими були наші біатлоністки в естафеті. Восьмі місця в активі фігуристів Тетяни Волосожар і Станіслава Морозова, а також чоловічий біатлонної збірної і стріляє лижниці Оксани Ховстенко. Дев'ятий результат показала Валентина Шевченко в лижній гонці на 10 км.10 - м у гонці переслідування на 12,5 км фінішував біатлоніст Сергій Седнєв

75. Олімпійські традиції в українському спорті.

76. Досягнення українського спорту за часів незалежної України.

Українці ставали олімпійськими чемпіонами, репрезентуючи Радянський Союз і незалежну Україну. Найтитулованішою українською олімпійською чемпіонкою є херсонська гімнастка Лариса Латиніна. Вона завойовувала звання олімпійського чемпіона 9 разів і завоювала загалом 18 олімпійських медалей. За часи незалежності українці першою українською олімпійською чемпіонкою стала Оксана Баюл. На літніх іграх перше звання олімпійського чемпіона виграв у 1996 році борець класичного стилю В'ячеслав Олійник. Найбільше разів золоті медалі олімпіад в складі збірної України вигравала «золота рибка» Яна Клочкова. Вона ставала олімпійською чемпіонкою 4 рази. Лариса Семенівна Латиніна (при народженні Дирій, нар. 27 грудня 1934, Херсоні ) -- дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики, після Майкла Фелпса є володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор -- 18 (9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). В 1966-77 роках Л. Латиніна (Дирій) була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР. Лариса Дірій народилася в Херсоні й спочатку займалася балетом, але перейшла в спортивну гімнастику, коли балетмейстер виїхав з міста. Закінчивши в 1953 році школу, вона поступила в КПІ і продовжила тренуватися в спортивному товаристві «Буревісник». На дебютному для себе чемпіонаті світу в Римі в 1954 році вона виграла золоту медаль командних змагань в складі збірної СРСР. На Олімпіаді 1956 року Лариса виграла абсолютну першість, золоті медалі в команді, золото у вільних вправах і опорному стрибку, срібло на брусах, бронзу в командних вправах з предметом (тепер такої дисципліни немає). На Олімпіаді 1960 року в Римі Латиніна виграла абсолютну першість, золото в командній першості, вільних вправах, срібло на колоді і брусах, бронзу в опорному стрибку. На токійській Олімпіаді 1964-го року вона не змогла виграти абсолютну першість, задовольнившись сріблом, проте виграла в команді і вільні вправи, та ще дві бронзові медалі. Після завершення кар'єри в 1966 році вона була тренером збірної СРСР з гімнастики до 1977 року, відповідала за організацію змагань з гімнастики на московській Олімпіаді 1980 року. Латиніна громадянка Росії, живе в місті Семенівське в Московській області. В 1998 Латиніну включили до Міжнародної зали слави спортивної гімнастики[2]. Л. Латиніна (Дирій) -- восьмикратна чемпіонка світу з гімнастики, учасниця трьох олімпійських ігор (1956, 1960, 1964), володарка 18 медалей: 9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових -- рекорд олімпіад. Рішенням сесії Херсонської міської ради XXIII скликання від 27 квітня 2000 року Ларисі Латиніній присвоєно звання «Почесний громадянин міста Херсона».[3] Автор книг «Рівновага» (1975), «Гімнастика крізь роки» (1977). В останні роки Л. Латиніна (Дирій) -- часта гостя на батьківщині -- в Україні, з якою її пов'язують крім патріотичних почуттів, ділові й дружні взаємини. Оксамна Сергімївна Баюмл (*16 листопада 1977, Дніпропетровськ) -- українська спортсменка (фігурне катання). Перша й досі єдина олімпійська чемпіонка (XVII Олімпійські зимові ігри , Ліллегаммер, Норвегія, 1994) незалежної України в зимових видах спорту. Срібний призер чемпіонату Європи (1993), чемпіонка світу (1994). Живе в Україні. Навчалася в Одеському педагогічному інституті (1994). Від 1994 року (відразу по Зимовій олімпіаді в Ліллегаммері) -- працювала у США за контрактом у Лас-Вегасі. Залишивши спорт, займалась бізнесом (спортивний одяг). У 2005 році повернулася в професіональний спорт. Оксана не поривала із фігурним катанням, зокрема брала участь у низці комерційних льдових шоу -- в США та Європі (у німецькому Оберстдорфі). Закордонний період життя Оксана Баюл залишалась громадянкою України. Опублікувала кілька книг про свій спортивний шлях і своє життя. У 2010 році Оксана Баюл повернулася в Україну, де має за мету відкрити дитячу школу фігурного катання світового зразку. Нині є студенткою Інституту фізичного виховання й спорту Національного педінституту ім. Драгоманова (м. Київ). Є незаміжною (2010). Спортивні досягнення Спеціалізація -- одиночне фігурне катання. Виступала за спортивне товариство профспілок «Україна» (Одеса, Дніпропетровськ). Тренери -- Антоніна Товстик, Станіслав Коритек, Галина Змієвська, Валентин Ніколаєв. Чемпіонка 17-х зимових Олімпійських ігор (Ліллегаммер, 1994). Чемпіонка України (1992, 1993). Срібна призерка чемпіонатів Європи (1993, 1994). Чемпіонка світу (1993). Переможниця міжнародних змагань «Скейт Америка» (1993, США) та «Кубок Націй» (1993, Німеччина). Звання та нагороди 1994 -- заслужений майстер спорту України. 1994 -- орден «За заслуги» третього ступеня. В'ячеслав Миколайович Олійник (*27 квітня 1966, Маріуполь) -- український борець, олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту України (1994). Золоту олімпійську медаль В'ячеслав Олійник здобув на Олімпіаді 1996 року в Атланті. Мешкає в Маріуполі, працює головним тренером клубу «Азовмаш». В 1996 році нагороджений орденом «За мужність». Ямна Олексамндрівна Клочкомва (*7 серпня 1982, Сімферополь) -- українська плавчиня, яка виграла 5 олімпійських медалей, серед яких 4 золоті. Свої золоті медалі Яна виграла на Літніх Олімпійських іграх 2000 та 2004 років у комплексному плаванні на дистанціях 200 та 400 метрів; срібну медаль вона отримала на іграх 2000 року у плаванні вільним стилем на дистанції 800 метрів. Спортсменка тренувалася в Ніни та Олександра Кожухів. У березні 2009 року на спеціально скликаній прес-конференції Яна Клочкова оголосила про закінчення любительської спортивної кар'єри.