2.5 Система сигналізації
Система сигналізації забезпечує безпеку руху автомобіля. Система включає в себе світлову і звукову сигналізацію.
До світлової сигналізації відносяться передні, задні, бічні покажчики повороту і їх перемикач, а також сигнали гальмування (стоп-сигнал), заднього ходу і їх вимикачі. Передні покажчики повороту знаходяться в передніх ліхтарях або в блок-фарах автомобіля. Задні покажчики повороту, сигнали гальмування і заднього ходу знаходяться в задніх ліхтарях автомобіля. Бічні покажчики повороту розташовані на передніх крилах кузова автомобіля. Бічний покажчик повороту складається з пластмасового корпусу, пластмасового розсіювача оранжевого кольору і лампи потужністю 4 Вт. Лампа знаходиться всередині корпусу покажчика, а розсіювач приварений до корпусу.
До звукової сигналізації відносяться звукові сигнали, які при необхідності сповіщають пішоходів і водіїв транспортних засобів про присутність автомобіля. На автомобілях застосовують електричні вібраційні звукові сигнали тонального або шумового типу. Вони розташовані у відділенні двигуна, де кріпляться на кронштейнах.
На легкових автомобілях зазвичай застосовують два звукових сигнали, один високого, а інший низького тону. Сигнали налаштовані в гармонійний акорд і діють одночасно. Струм, що проходить по обмотці сигналу (мал. 19), намагнічує сердечник 7, який притягує якір 9 і викликає прогин пружною сталевий мембрани 1, закріпленої між корпусом 6 і кільцем 4. При цьому якір впливає на пружну пластину 5 і розмикає контакти 2. Ток в обмотці переривається, і сердечник розмагнічується. Мембрана 1 повертається у вихідне положення, і контакти 2 замикаються. Робота сигналу повторюється з частотою вібрації контактів 400 ... 500 Гц. Коливання повітря, викликані мембраною, створюють звук, а дифузор 3 (резонатор) забезпечує мелодійне звучання. Відповідний тон і тембр звуку залежать від товщини і діаметра мембрани, а також діаметра резонатора. В сигналі високого тону мембрана тонше, ніж в сигналі низького тону. Обидва звукових сигналу не мають рупорів і є звуковими сигналами шумового типу.
На легкових автомобілях встановлюють і один звуковий сигнал з рупором, який виконує роль резонатора. Це сигнал тонального типу. Певний тон сигналу забезпечується товщиною мембрани і конфігурацією рупора. На корпусі звукового сигналу є регулювальний гвинт, який дозволяє змінювати силу і частоту звучання сигналу.
Мал. 19. Звуковий сигнал:
1 - мембрана; 2 - контакти; 3 - дифузор; 4 - кільце; 5 - пластина; 6 - корпус; 7 - сердечник; 8 - обмотка; 9 - якір
2.6 Контрольно-вимірювальні прилади
Контрольно-вимірювальні прилади призначені для контролю за станом і дією окремих систем і механізмів автомобіля. Контрольно-вимірювальні прилади включають в себе покажчики рівня палива в паливному баці, температури охолоджуючої рідини в системі охолодження і тиску масла в мастильної системі двигуна. Крім того, є ряд контрольних ламп: резерву палива, тиску масла, заряду акумуляторної батареї, повітряної заслінки карбюратора, зовнішнього освітлення, покажчиків повороту, дальнього світла фар, блокування диференціала роздавальної коробки, рівня гальмівної рідини, стоянкового гальма, обігріву заднього скла, заднього протитуманного світла, аварійної сигналізації. До контрольно-вимірювальним приладам також відносяться вольтметр, спідометр, електронний тахометр і економетр.
Вольтметр при непрацюючому двигуні показує напругу акумуляторної батареї, а при працюючому двигуні - напруга генератора. Спідометр вимірює швидкість руху автомобіля і пройдений шлях (добовий і загальний з початку експлуатації). Він приводиться в дію гнучким валом від спеціального приводу. Тахометр контролює частоту обертання колінчастого вала двигуна. Економетр (вакуумметр) вимірює розрідження у впускному трубопроводі двигуна і дозволяє вибирати найбільш економічний режим руху автомобіля, при якому витрата палива буде найменшим. Він має механічний привід. Контрольно-вимірювальні прилади і контрольні лампи на автомобілях розміщуються на щитку приладів. На легкових автомобілях зазвичай все контрольно-вимірювальні прилади разом з контрольними лампами об'єднані в панелі приладів.
Охорона праці та техніка безпеки пердбачає, що технічне обслуговування і ремонт автомобілів виконують у призначених для цього місцях (на постах). На робочих місцях повинні забезпечуватися безпечні умови для проведення робіт; обладнання, інструмент та прилади повинні відповідати характеру виконуваної роботи і виключати травматизм.
В разі примусового переміщення автомобілів з поста на пост потокової лінії передбачають світлову або звукову сигналізацію. Після сигналу про початок пересування конвеєра, робітники повинні покинути робочі місця, вийти з оглядової канави і відійти від конвеєра. Для екстреної зупинки конвеєра на кожному посту є кнопки “Стоп”.
Електричне обладнання діагностичного стенду з біговими барабанами (пульт керування, апаратні шафи, блоки барабанів тощо) повинні бути надійно заземлені.
В кінці зміни слід вимкнути рубильник стенду, закрити крани паливних баків, перекрити вентиль подачі стисненого повітря.
Пуск двигуна необхідно здійснювати стартером, як виняток - пусковою рукояткою. Аби уникнути травмування кисті, рукоятку слід брати так, щоб всі пальці правої руки розташовувалися по один бік ручки. Повертати колінчастий вал необхідно тільки знизу вгору, довкола - забороняється.
Запускати газовий двигун, якщо є витікання газу, не дозволяється.
Регулювальні роботи з двигуном, що працює, слід виконувати на спеціальному посту з місцевою вентиляцією для відпрацьованих газів.
В приміщеннях для ТО і ремонту автомобілів забороняється залишати порожню тару з паливом та мастильними матеріалами. Розлите паливо або масло слід негайно прибрати, використовуючи пісок чи тирсу. Після завершення роботи всі використані ганчірки скласти в спеціальну тару.
Роботи, пов’язані із зачищенням деталей перед паянням та лудінням, виконують на робочих місцях, обладнаних місцевою вентиляцією. Паливні баки і тару з-під пальних сумішей перед ремонтом необхідно помити гарячою водою, пропарити парою, промити каустичною содою та просушити гарячим повітрям. Перед паянням, зварюванням слід відкрити пробки.
Загоряння необхідно гасити за допомогою вогнегасників, піском або струменем розпиленої води. Балони з газом слід поливати холодною водою, щоб запобігти підвищенню тиску в них.
Роботи з акумуляторними батареями необхідно виконувати в ізольованих приміщеннях з дотриманням вимог безпеки, викладених нижче.
Всі особи, причетні до роботи з акумуляторними батареями, повинні пройти спеціальний інструктаж з техніки безпеки.
У разі попадання електроліту або кислоти на шкіру необхідно негайно змити їх водою, 10%-м розчином соди чи нашатирного спирту.
Закінчивши роботу з акумуляторами, перед вживанням їжі необхідно прополоскати рот і старанно помити руки.
На робочих місцях повинні бути аптечки з йодом, ватою, марлею та 10% розчинами соди і нашатирного спирту.
Питну воду слід зберігати у шафі в закритій ємності.
В робочих приміщеннях забороняється палити, а також зберігати продукти харчування.
Після закінчення кожної зміни необхідно робити вологе прибирання підлог, столів, верстаків та інструментів.
При акумуляторному цеху повинні бути обладнані роздягальня та вмивальник з шафами для зберігання домашнього одягу і окремо - спецодягу.
Забороняється транспортувати акумуляторні батареї вручну (незалежно від кількості їх).
В акумуляторних та зарядних приміщеннях повинні бути вікна, що відчиняються.
Підлога робочого приміщення (акумуляторного цеху), де ремонтують акумулятори, повинна бути цегляною або бетонною, неслизькою і без вибоїн.
Покриття стелажів, стін, підлоги повинно бути кислотостійким, а поверхня стін, крім того, гладенькою до висоти не менше ніж 1,75 м.
Поверхня робочих столів, на яких розбирають і збирають акумуляторні батареї, повинна бути рівною, без щілин і тріщин, а покриття - стійким проти сірчаної кислоти.
Свинцевий порошок, глет і сурик для акумуляторних майстерень необхідно доставляти в металевій, герметично закритій тарі і зберігати в окремому приміщенні.
Непридатні пластини, свинець та його відходи необхідно зберігати в окремому ящику, що закривається.
В акумуляторному цеху обов’язково повинен бути водопровід, щоб у разі попадання кислоти на шкіру робітника її можна було б змити.
Електропроводка в акумуляторній повинна бути герметичною, в металевих трубах, покритих асфальтовим лаком. Освітлення акумуляторного цеху і зарядного приміщення, а також зарядна установка повинна бути вибухобезпечного виконання. В зарядному приміщенні не можна встановлювати генератори і відкриті електродвигуни. Воно повинно бути обладнане вентиляцією для видалення газів, які виділяються під час зарядження акумуляторів. В приміщенні категорично забороняється палити і користуватися відкритим вогнем, оскільки водень, який виділяється під час заряджання акумуляторів, сполучаючись з киснем повітря, утворює гримучий газ, який легко вибухає.
Тріщини в мастиці акумуляторних баків необхідно згладжувати металевим предметом. Не допускається розплавляти мастику на діючий батареї полум’ям паяльної лампи, оскільки гази, що містяться в акумуляторі, можуть вибухнути.
Електроліт слід готувати шляхом вливання тонкою струминкою кислоти в дистильовану воду. Не можна впливати воду в сірчану кислоту, оскільки розчинення кислоти у воді супроводжується розбризкуванням, що може спричинити тяжкі опіки. Забороняється приготовляти електроліт в скляній нетермостійкій посудині, оскільки вона може тріснути від тепла, яке виділяється в процесі розчинення сірчаної кислоти. Зберігати кислоту і електроліт дозволяється тільки в спеціально відведеному приміщенні, підлога та стіни якого мають кислотостійке покриття.
В приміщенні для зарядження акумуляторних батарей не можна виконувати інші роботи (розбирання, ремонт). Температура в цьому приміщенні повинна бути не нижчою ніж +10˚С.
В зарядному приміщенні повинні бути вмивальники, бочки з 10% розчином питної соди, а також протипожежні засоби (вогнегасники, вода, пісок, лопати тощо).
Одночасне зарядження понад десяти акумуляторних батарей повинно відбуватися в ізольованих приміщеннях зі стелажами.
Одночасне зарядження менше ніж десяти акумуляторних батарей можна виконувати в приміщеннях ремонтних цехів, але акумуляторні батареї обов’язково слід встановлювати у витяжній шафі. Будова шаф повинна виключати просочування водню в приміщення.
Під час зарядження акумуляторних батарей не можна користуватися навантажувальною вилкою.
З’єднуватися акумуляторні батареї, які заряджуються, необхідно за допомогою освинцьованих затискачів, які щільно прилягають і виключають можливість іскріння. Забороняється з’єднувати акумуляторні батареї дротом. Зварювальні, кузовні, фарбувальні роботи слід виконувати в окремих ізольованих приміщеннях, обладнаних вентиляцією.
Миття автомобілів, агрегатів і деталей виконують на мийній дільниці, підлога якої має вологостійке покриття та уклон для стікання рідини. Дільницю обладнують вентиляцією, а мийні ванни - витяжними зонтами. Перед приготуванням і використанням мийних розчинів слід надягти гумові фартух, чоботи, рукавички, а також захисні окуляри.
Щоб запобігти ураженню електричним струмом, використовують засоби колективного і індивідуального захисту, а також засоби додаткового захисту.
До засобів колективного захисту належать:
захисне вимикання аварійної мережі в цілому або її ділянки;
захисне заземлення електрообладнання;
застережні, заборонні, наказові, переносні щити;
ізолювальні прокладки, тимчасові переносні заземлення;
спеціальні знаки безпеки, сигналізація, блокування.
До спеціальних засобів індивідуального захисту належать:
діелектричні рукавиці, боти, калоші, килимки, ізолювальні підставки;
переносні безпечні світильники напругою 12…48 В, знижувальні трансформатори напругою 220/12 або 220/42 В, захисне заземлення.
До засобів додаткового захисту належать:
діелектричні доріжки;
захисні окуляри;
спеціальні рукавиці з важкозаймистої тканини;
захисні пристрої тощо.
Правила безпеки при виконанні роботи:
перед початком роботи з ручним електроінструментом слід пересвідчитися в тому, що він справний і є захисне заземлення;
для роботи з інструментом під напругою 127…220 В необхідно надіти захисні окуляри, гумові рукавиці, калоші і користуватися гумовим килимком або сухим дерев’яним стелажем;
залишаючи робоче місце навіть ненадовго, слід вимкнути електроінструмент;
у разі виявлення будь-якої несправності електроінструменту, заземлювального пристрою або штепсельної розетки слід негайно припинити роботу;
в приміщеннях без підвищеної і особливої небезпеки використовують світильники напругою 42 В. В приміщеннях з особливою і підвищеною небезпекою, в тісноті, в незручному положенні працюючого застосовуються переносні світильники місцевого освітлення напругою 12 В.
До організаційних протипожежних заходів належать:
розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки;
організація вивчення цих правил та інструкцій;
організація проведення інструктажів;
організація протипожежного нагляду за об’єктами.
Кожне АТП повинне мати первинні засоби пожежогасіння, до яких належать:
внутрішні крани з пожежними рукавами і стволами;
вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові;
ящики, бочки з піском, водою;
покривала азбестові, брезентові;
ручний пожежний інструмент (відра, гаки, сокири, ломи).
Вимоги пожежної безпеки:
проходи, проїзди на територію не можна захаращувати;
забороняється виконувати на території стоянки автомобілів роботи із застосуванням відкритого вогню;
заряджати акумуляторні батареї;
палити;
зберігати використаний матеріал для обтирання;
розлите паливо або масло слід негайно прибрати;
водій повинен стежити за справністю електрообладнання і пересвідчуватися, що не підтікає паливо;
в разі загоряння автомобіля слід негайно вивести його із зони стоянки і вжити заходів для гасіння пожежі.