- •Тема 4. Середньовічна держава і право франції
- •4.1. План семінару
- •4.2. Література до семінару
- •4.3. Теми рефератів
- •4.4. Література до рефератів
- •4.5. Контрольні завдання до семінару
- •Глава 1 о должности бальи
- •Глава 2 о вызове в суд
- •4.6. Термінологічний словник
- •4.7. Хронологія
- •4.8. Тексти джерел права кутюми бовезі
- •Великий мартовский ордонанс 1357 г.
- •Ордонанс об уголовных преступлениях 1670 г. О компетенции судей
- •О способе подать в суд на труп
- •Об упрощении судебной процедуры
- •Об информации
- •Эдикт о морской торговле 1669 г.
- •Ордонанс о торговле 1673 г.
- •II. Об агентах банков и маклерах
- •III. О книгах и регистрах торговцев и банкиров
- •IV. О торговых компаниях
- •V. О векселях
- •VII. О принудительных мерах
- •VIII. О разделе имущества
- •X. О передаче прав на имущество
- •Черный кодекс 1685 г.
- •4.9. Опорний конспект
- •1. Утворення Французької держави
- •2. Станово-представницька монархія у Франції (XIV – xVст.)
- •3. Французький абсолютизм (XVI – XVIII ст.)
- •4. Основні джерела права
4.9. Опорний конспект
1. Утворення Французької держави
Формування самостійної Французької держави зайняло майже два століття – від формального розпаду імперії франків в середині ІХ ст. до заснування нової королівської династії в кінці Х ст. Цей процес відбувався на території Західно-Франкського королівства, яке обособилось згідно Верденського договору 843 р. (на Захід від Рейну). До його складу увійшли Аквітанія, Бретань, Гасконь, Септиманія, Іспанська марка. В країні проживали різні народи: франки, кельти, фламандці, нормани, баски, каталонці, які з часом сформували основні народності – північнофранцузьку і південнофранцузьку. Все це створювало певні труднощі для становлення централізованої держави.
Першим королем Західно-Франкської держави був внук Карла Великого Карл Лисий, нащадки якого правили до кінця Х ст. Після смерті останнього Каролінга і тривалих міжусобних війн французька знать у 987 р. обрала королем засновника нової династії (Капетингів) Гуго Капета із впливових графів паризьких. В Х ст. за країною закріпилась і нова історична назва Франція (від області навколо Парижа).
ІХ – ХІІІ ст. в історії Франції – це період роздробленості. Державою цього періоду була сеньйоріальна монархія. В повній мірі сеньйоральна влада належала тільки великим сеньйорам (в Х ст. таких було 55, в ХІІІ ст. - 77). Тільки вони мали право управляти своїми територіями. Тільки їм належало право призначати посадових осіб. Вони мали власні армії, володіли всією повнотою юрисдикції у своїх землях.
В ХІІ ст. французькі королі зробили перші кроки до посилення своєї влади і державної централізації. В першу чергу це стосувалося власне королівського домену,який до кінця ХІІІ ст. став найбільшим феодальним володінням Франції. В ХІІІ ст. були проведені адміністративна, судова, військова реформи. Королівська влада перестає бути виборною. З поч. ХІІІ ст. престол переходив до старших синів з династії Капетингів.
Поступово ліквідувався принцип: “васал мого васала – не мій васал“. Заохочувалось принесення присяги вірності васалами всіх рангів безпосередньо королю. Королі стають наймогутнішими із всіх сеньйорів.
З посиленням королівської влади великий розвиток отримав державний апарат. Як самостійні органи виділились Королівська рада, Верховний суд, парламент і казначейство.
2. Станово-представницька монархія у Франції (XIV – xVст.)
Із завершенням періоду роздробленості французька держава набула форми станово-представницької монархії. Її суть: відносно сильна королівська влада поєднувалась із представництвом від станів.
В розглядуваний період завершилось юридичне оформлення станів. Все населення країни ділилося на три стани: перший – духовенство, другий – дворянство, всі інші вільні складали третій стан. Перші два стани вважалися привілейованими. Вони були звільнені від податків і повинностей, які накладалися на третій стан.
Перехід до станово-представницької монархії був здійснений на початку XIV ст. Король Філіп IV для того, щоб забезпечити собі підтримку станів у конфлікті з Римським Папою скликав (1302р.) Генеральні Штати – орган станового представництва (правда, назва почала використовуватися з 1484р.).
Кожен стан був представлений окремою палатою. Перша палата складалася із вищого духовенства. В другу посилало своїх виборних представників дворянство. При цьому найбільш знатні (герцоги, графи) до складу палати не входили. Як безпосередні васали короля вони входили до Королівської ради (курії). Третій стан вибирав своїх депутатів до третьої палати. Як правило, депутатами ставали мери, члени міських рад. Всі питання розглядалися роздільно по палатах, де рішення приймалось простою більшістю голосів. Рішення затверджувалось всіма палатами, причому кожна палата мала лише один голос.
Періодичність скликання Генеральних Штатів визначалася королем. Питання, які виносились на розгляд Генеральних Штатів і тривалість їх засідань теж визначалися королем. Частіш всього причиною скликання Генеральних Штатів була потреба короля в грошах і він звертався до станів за фінансовою допомогою, або дозволом на черговий податок, який міг стягуватися тільки рік. Лише в 1439р. Карл VII отримав згоду на введення постійної королівської тальї.
Вершиною росту повноважень Генеральних Штатів був виданий ними Великий березневий ордонанс 1357р. У відповідності з цим документом сесії Генеральних Штатів мали проводитись двічі на рік. Для їх скликання не потрібно було попередньої санкції короля. Генеральні Штати не тільки мали виключне право на введення нових податків, але й контролювали витрати уряду. Лише з їх згоди можна було заключити мир і оголосити війну. Вони призначали спеціальних радників короля.
Однак добившись від Генеральних Штатів введення постійних податків, королівський уряд зробив все, щоб ордонанс не був втілений в життя. І йому це вдалося. З точки зору зміцнілої королівської влади Генеральні Штати виконали відведену їм роль. Замість них король все частіше скликав збори нотаблів, тобто знаті, постанови яких не мали обов’язкової сили. Востаннє Генеральні Штати були скликані в 1614р. і з тих пір не скликалися 175 років до початку Великої Французької революції 1789р.
