- •1. Предмет психології вищої школи, її завдання та основні категорії.
- •2. Криза сучасної освіти та основні напрями реформування вищої освіти і науки в XXI столітті.
- •3. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •4. Методологія науково-психологічних досліджень. Класифікація методів психології вищої школи та їх загальна характеристика.
- •5. Студентство як особливе соціально-психологічне явище. Своєрідність соціальної ситуації розвитку сучасного студента.
- •6. Характеристика студентського віку як особливого періоду соціального розвитку людини.
- •7. Суперечності студентського віку та шляхи їх розв'язання.
- •8. Адаптація студента-першокурсника де навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.
- •Динаміка розвитку студента протягом навчання його у вищому навчальному закладі (проблеми і завдання).
- •Новоутворення студентського віку як передумова успішного розв'язання професійних завдань молодим фахівцем.
- •Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою
- •Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента
- •Мотивація професійного вибору і здобуття сучасною молоддю вищої освіти
- •Типологія сучасного студента
- •Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи
- •Психологічні типи викладачів і оцінка ефективності їх педагогічної діяльності
- •Механізми та джерела соціалізації особистості студента в умовах вищої школи.
- •Формування «я-концепції» студента як показника його особистісного зростання протягом навчання у внз.
- •Формування професійної спрямованості особистості студента. Розвиток професійної ідентичності.
- •Мета і зміст виховання студентської молоді.
- •Психологічні принципи і методи виховання студентів у процесі навчання.
- •Проблема класифікації методів виховання та самовиховання.
- •Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою.
- •Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.
- •Основні напрями реалізації виховних функцій у вищій школі.
- •25. Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення внз
- •26. Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі
- •27. Психологічні основи педагогічного контролю та оцінки якості навчання студентів
- •28. Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її психологічні особливості, структура і функції.
- •29. Мотивація учіння студентів,її види,розвиток та вплив та процес навчання.
- •30. Активізація пізнавальної діяльності студентів у навчальному процесі.
- •31.Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента.
- •32. Психологічні особливості засвоєння знань студентами.
- •33.Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної навчальної роботи студентів.
- •34.Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання
- •35.Академічна успішність студентів, її критеріїта умови ефективності.Причини неуспішності та їх подолання.
- •36.Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента та його формування та врахування в процесі навчання
- •37. Психологічні особливості студентської академічної групи,та її структури
- •38.Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.
- •39.Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.
- •3 Стадія – студентська академічна група стає колективом.
- •40.Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.
- •41. Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу.
- •42. Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їхньої ефективності.
- •43. Психологічні умови організації та ефективності професійного діалогу.
- •44. Протиріччя та бар'єри професійно-педагогічного спілкування, їхні причини та шляхи подолання.
- •45. Взаємини «викладач - студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація. Роль авторитету викладача.
- •46. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).
- •47. Педагогічний конфлікт у взаєминах «студент - викладач», «викладач - студентська академічна група», його особливості, причини виникнення та моделі конструктивного розв'язання.
- •48. Особливості змісту і структури науково-педагогічної діяльності викладача та психологічні передумови її ефективності. Роль настанов і особливостей «я-концепції» викладача.
- •49.Шляхи формування педагогічної майстерності і підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •50. Болонський процес і психологічні проблеми реформування вищої освіти в Україні.
Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи
В умовах нової освітньо-світоглядної парадигми вищої освіти в Україні з'явилася нагальна потреба розробки й реалізації такої психолого-педагогічної моделі викладача вищої школи, яка б враховувала національно-культурні традиції функціонування освітньо-виховного простору і сучасні прогресивні світові тенденції педагогічного поступу.
Відповідно до нової філософії освіти викладач вищої школи в сучасних соціокультурних умовах повинен бути не просто транслятором науково-культурного й професійного досвіду (це успішніше можуть реалізувати нові інформаційні технології), тим більше не носієм незаперечної істини, яка має бути засвоєна студентом. Основним важелем у синкретичній культурі стає індивідуальність та індивідуальна свідомість, визнання права на власну думку та позицію іншого, незалежно від соціально-рольового статусу, який він посідає.
Гуманістично зорієнтована суб'єкт-суб'єктна модель навчального процесу у вищому навчальному закладі вимагає зміщення аспектів у побудові професіограми особистості викладача та розробці нових критеріїв його педагогічної майстерності. Вже недостатньо лише поєднувати педагогічну спрямованість своєї діяльності з науково-пошуковою активністю, важливим стає також і те, на якому ментально-духовному тлі це відбувається, наскільки викладач здатний проявляти моральний професіоналізм. Гуманістична парадигма передбачає концентрування навчального процесу не на навчальній дисципліні, а на особистості студента, його професійному становленні та особистісному зростанні. Задля цього сам викладач має бути високого рівня самоактуалізованості, особистісної та громадянської зрілості [7,33].
У педагогіці вищої школи вважається загальновизнаним, що професійні вимоги до педагога повинні складатися з трьох основних комплексів:
загальногромадянські риси; властивості, що визначають специфіку педагогічної професії;
спеціальні знання, уміння й навички зі спеціальності.
Професійна діяльність викладача вищої школи вимагає наявності певних особистісних якостей, соціально-психологічних рис і педагогічних здібностей.
Серед них основними є такі:
Загальногромадянські риси: широкий світогляд, принциповість і стійкість переконань; громадянська активність і цілеспрямованість; національна самосвідомість, патріотизм і толерантність щодо інших народів і культур; гуманізм і соціальний оптимізм; високий рівень відповідальності та працелюбність.
Морально-психологічні якості: чесність і ясність у взаєминах з людьми; високий рівень загальної і психологічної культури; повага до професіоналізму інших і наукової спадщини; акуратність і охайність, дисциплінованість і вимогливість.
Науково-педагогічні якості: науково-педагогічна творчість; професійна працездатність; активна інтелектуальна діяльність, науковий пошук; педагогічне спрямування наукової ерудиції; педагогічна спостережливість; педагогічна уява та інтуїція; володіння педагогічною технікою; гнучкість і швидкість мислення у педагогічних ситуаціях; висока культура мови та мовлення; володіння мімікою, тоном голосу, поставою, рухами і жестами.
Індивідуально-психологічні особливості: високий рівень соціального сприйняття й самопізнання; висока інтелектуально-пізнавальна зацікавленість і допитливість; інтерес до розвитку потенційних можливостей студентів і потреба в педагогічній діяльності з ними; позитивна „Я-концепція", високий рівень прагнень; емоційна стійкість, витримка й самовладання; саморегуляція, самостійність і діловитість у вирішенні життєво важливих завдань; твердість характеру.
Професійно-педагогічні здібності: адекватне сприйняття студента й безумовне прийняття його як особистості; педагогічний оптимізм; проектування цілей навчання й прогнозування шляхів професійного становлення майбутнього спеціаліста; конструювання методичних підходів і здатність передбачати можливі результати; організаторські та комунікативні здібності; духовно-виховний вплив на академічну групу й особистість студента, організація розвиваючої інтеракції.
Підготовка нової генерації науково-педагогічних кадрів, які б володіли усіма вищезазначеними якостями, передбачає реалізацію такої структурної моделі системи професійної підготовки викладача вищої школи [7,35]:
Соціальне замовлення суспільства
Філософські засади вищої освіти: економіка освіти, соціологія освіти
Зміст професійної підготовки та її структура
Педагогіка вищої школи: методологічні основи, дидактика, теорія виховання, часткові методики Психологічні засади формування особистості майбутнього викладача вищої школи: психофізіологія; загальна, вікова та педагогічна психологія; соціальна психологія; психологія праці та економічна психологія; психологія наукової творчості; акмеологія; педагогічний менеджмент МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ:засвоєння соціально-професійного досвіду; вивчення педагогіки та психології вищої школи; використання нових технологій у навчально-виховному процесі вищої школи РЕЗУЛЬТАТ:Розробка ефективних шляхів і засобів формування особистості викладача вищої школи