5) Громадянське суспільство як сфера самоврядування громадян

   Дослідження громадянського суспільства і держави започаткували ще Платон, Арістотель і Цицерон. У той час ці поняття, по суті, були тотожними, а поняття "політика" охоплювало собою всі сфери суспільного життя. Суспільство в античні часи трактувалось як сукупність громадян, які жили і діяли відповідно до законів.     Уся дальша історія політичної думки тим чи іншим чином пов´язана з тематикою громадянського суспільства і держави. Так, H. Макіавеллі наголошував, що держава покликана регулювати відносини в суспільстві, яке є самостійним, самодостатнім за своїми традиціями й законами.

Формування громадянського суспільства, де громадяни стають самостійними суб´єктами суспільного життя, відбувається за Нової доби разом із усвідомленням його відмінності від держави та її інституцій. Громадянське суспільство уявляється як чинник, який стримує державу в її прагненні до абсолютної влади. Громадянська ідея проголошується більш значущою, ніж держава.  За багатовікову історію розвитку концепції громадянського суспільства, аж до сучасних його досліджень, розроблялись різноманітні аспекти громадянського суспільства і держави, їхні характеристики і взаємовідносини. І в сучасному трактуванні громадянське суспільство характеризується багатогранністю виявів.

 Характеризуючи базові засади суспільного розвитку, вони вказують на доцільність виокремлення: а) економічного суспільства, основою якого є форми власності й суто економічні об´єднання; б) політичне суспільство, основою якого є виборче право і політичні партії; в) громадянське суспільство, яке базується на праві вільного спілкування, на громадських об´єднаннях і рухах із фундаментальними правами (вільне висловлювання думок, вільна преса, недоторканність особи тощо).    Одне з сучасних трактувань громадянського суспільства наводиться в політологічному енциклопедичному словнику, там його визначено як суспільство громадян з високим рівнем економічної, соціальної, політичної, культурної й моральної властивостей, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини. Це — суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, а взаємодіє з нею заради спільного блага.

Громадянське суспільство є своєрідною сферою інтеграції людей для захисту своїх інтересів шляхом самоврядування, протистояння державній інтеграції. Це — поле особистої автономії громадян, їхньої самореалізації на основі індивідуальної свободи, де домінують громадянські цінності, реалізуються відносини довіри і солідарності.    У формуванні громадянського суспільства виділяють 4 моделі:    1) класична західна модель, уособлює спонтанний розвиток громадянського суспільства в умовах утвердження буржуазних відносин (без відчутного впливу держави);    2) "напівзахідна" (як у Німеччині), де держава виступала в ролі посередника;    3) східна, куди відносять і Росію, де всі сфери суспільства розвиваються згідно з директивами держави (одержавлене суспільство);    4) "освічене громадянське суспільство", або "суспільство-культура", де творення громадянського суспільства починалося не зі сфери економіки чи політики, а зі сфери освіти і культури (сюди відносять і Україну).    У всіх випадках економічною основою громадянського суспільства виступає власність у різних формах (приватна, кооперативна, асоційована, колективна тощо), яка забезпечує реальну економічну, політичну і соціальну свободу.    Найвищою соціальною цінністю громадянського суспільства є свобода особистості, вільний вибір форм її економічного, політичного і культурного життя. Правова держава законодавчо забезпечує громадянам вільну участь у державних і суспільних справах.    Громадянське суспільство — це структуроване й інституційоване суспільство, де, на відміну від держави, визначальними є горизонтальні, а не вертикальні зв´язки. Тут реалізується самодіяльна соціальна активність, яка не потребує стимулювальних управлінських дій з боку держави.    Структура громадянського суспільства включає в себе економічні, культурні, сімейно-родинні, моральні, етнічні і правові зв´язки, а також опосередковані державою політичні відносини між індивідами, соціальними групами та іншими суб´єктами політичного життя.    Значно відрізняються і пріоритети громадянського суспільства і держави. Якщо для громадянського суспільства це — насамперед свобода, спонтанна активність, ініціатива і динамічність відносин, то держава зосереджує свої зусилля на забезпечення стабільності, безпеки, порядку і захищеності суспільства.    Успішне функціонування громадянського суспільства можливе лише за умови вільного розвитку індивідів та їхніх асоціацій, децентралізації влади й передачі значної частини владних повноважень органам самоврядування, захисту інтересів громадянського суспільства правовою державою.