Вода як середовище існування організмів

Гідрофільні — вода середовище існування

Гігрофільні — вологі біотопи

Мезофільні — існують при середніх значеннях вологості

Ксерофільні — пристосовані до життя в аридних умовах.

Вода як середовище існування організму.

В організмів немає проблем з нестачею води, економією води. Проблеми виникають при виведенні води , або всією поверхнею тіла (хребетні, безхребетні) або спеціальних органів які виводять воду, або певних вакуолей. Нирки, зябра.

В гідросфері гідрофільнорганізми можуть мешкати при різних значеннях солоності води . Можна розглянути проблеми і пристосування до підтримання осмотичниої концентрації в тварин(в рослин особливих проблем немає).

Середня солоність світового океану 35г/літр. Визначається в проміле.

Для прісної води 0.5г/літр.

Солоність — визначається в вагових показниках , кількість грамів солей на один літр .

У деяких морях є певні збільшення або зменшення солоності:

• Мертве море 260—270 проміле. Гідробіонти не можуть дити в такому солоному середовищі. Концентрація може збільшитися в разі випаровування.

• Червоне море — 41 проміле.

• Балтійське море — 11-12 проміле

• Чорне 15-16

• Азовське 11-13

• Середземне — 19 проміле.

Бачимо, що відмінності у морях порівняно з світовим океаном досить значна.

Для живих організмів (багатоклітинних, хребетних, безхребетних) концентрація солей буває вища або нижча ніж в середовище в якому вони живуть.

Гідробіонти які мешкають в прісній воді повинні підтримувати концентрацію щоб не порушувати хід хімічних процесів що відбуваються в організмі.

В залежності від здатності до регуляції всі гідробіонти які мешкають в прісних водоймах є гіперосмотичними.

Для гідробіонтів які мешкають в солоних водоймах значно нижча ніж в водоймах в яких вони мешкають. Гіпоосмотичні.

З екологічної точки зору є дві групи:

1. Осмокнформери — організми які живуть в водоймах з певною солоністю і у яких солоність в внутрішній рідині відповідає солоності водойми. Залежить від неї.

2. Осморегулятори — регулюється вміст солей за допомогою механізмів та адаптацій (наявність в крові речовин що дозволяють мешкати при високих чи низьких концентраціях) в крові збільшується кількість сечовини. Наприклад в три рази менше ніж в навколишньому середовищі. Більшість крабів гарні осморегулятори. Морський краб, кісткові риби (концентрація менше ніж в води). Креветка (гіпоосмотична). Рачок артемія (гіпоосмотичний). В кісткових риб втрата води компенсується питтям.

• Евригалійні

• Стеногалійні

Моне

Сонячне випромінювання як екологічний фактор.

Відноситься до групи кліматичних факторів за першою системою класифікацій.

Променева енергія сонця і інших тіл часткок поглинається і ви

І відбивається забезпечуючи температурний режим планети.

На сонячне енергію припадає90% теплової енергії планети.

Основні параметри екологічної дії сонячного випромінювання

1. Інтенсивність освітлення

2. Напруженість прямої і розсіяної радіації калорії на одиницю поверхні за одиницю часу. Постійна 2кал сантиметр квардатний за хвилину.

3. Хімічна дія довжина хвиль

4. Фотоперіодизм

Основна власитівть взначається довижиною хвиль.

Короткохвильове уф

Довгохвильове іч

Короткохвильове — синтез багатьох вітамінів

Іч (Теплове) — частина фізичної терморегуляції

Альбедо — здатність тіла чи поверхні відбивати часину квантів світла

Сніг 95%

Водяна пара, хмари 60%

Рослини 44%

Напруженість сонячної радіації

75% поглинаєтьмя і трансформується в види енергії.

При досяганні атмосфери відбувається трансформація газів в атмосфері

Парниковий ефект:

Молекулі різних газів мають різну здатність до поглинання чи пропускання спектрів сонячного випромінювання. Оноз найкраще відбиває ультрафіалет.