Розділ 4. Охорона праці, безпека життєдіяльності

В результаті впливу радіоактивних випромінювань на організм людини відбувається іонізація живої тканини, що приводить до розриву молекулярних зв’язків і зміні хімічної структури різних з’єднань, що у свою чергу призводить до загибелі клітин.

Розрізняють дві форми променевої хвороби – гостру і хронічну. Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами в короткий проміжок часу. Великі дози – що дорівнюють 4 – 5 Дж/кг (400 – 500 рад.) – можуть являти собою смертельну небезпеку для людини. Гостра променева хвороба може виникнути і при потраплянні всередину організму великих кількостей радіоактивних ізотопів.

Хронічні ураження розвиваються в результаті систематичного опромінення дозами, що перевищують гранично припустимі дози (ГДД).

Іонізуючі випромінювання можуть викликати в організмі зміни, що передаються нащадкам.

4.1 Властивості іонізуючих випромінювань

Електромагнітне або корпускулярне випромінювання (альфа -, бета -, гама -, рентгенівське, нейтронне й ін.), здатне при взаємодії з речовиною прямо або побічно створювати в ньому заряджені атоми і молекули – іони.

Радіоактивний розпад ядер супроводжується в основному альфа -, бета - і гамма-випромінюванням.

Альфа-випромінювання являє собою потік частинок, що є ядрами атомів гелію і мають позитивний заряд. Енергія альфа-частинок для різних ядер лежить у межах 4,5 – 8 МЕВ.

Бета-випромінювання являє собою потік електронів або позитронів. Максимальна енергія бета-частинок різних радіоактивних ізотопів може досягати декількох мегаелектронвольт.

Гамма-випромінювання являє собою електромагнітне випромінювання, що виникає в результаті енергетичних змін усередині ядра. Енергія гамма-променів різних ізотопів знаходиться в межах від 0,01 до 10 МЕВ.

Рентгенівське випромінювання – електромагнітне випромінювання з хвилями малої довжини – виникає при гальмуванні швидких електронів у речовині.

Нейтронне випромінювання – потік нейтронів.

Радіоактивне випромінювання можна характеризувати по його іонізуючій і проникаючій здатності.

Іонізуюча здатність випромінювання визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, створюваних часткою в одиниці об’єму, маси або довжини треку.

Проникаюча здатність радіоактивних випромінювань визначається величиною довжини вільного пробігу. Альфа-частинки володіють найбільшою іонізуючою здатністю і найменшою проникаючою здатністю.

Бета-випромінювання має істотно меншу іонізуючу і велику проникаючу здатність. Найменшою іонізуючою і найбільшою проникаючою здатністю характеризуються гамма-промені.

4.2 Активність, одиниці активності; дози випромінювання, одиниці дози

Активність препарату – міра кількості радіоактивної речовини, визначається кількістю атомів, що розпадаються за одиницю часу.

За одиницю активності прийнята кюрі – активність препарату даного ізотопу, у якому в одну секунду проходить 3,7_*10¹⁰ актів розпаду.

Для кількісної оцінки впливу, виробленого іонізуючими випромінюваннями, користуються поняттям «поглинена доза випромінювання», що визначається як енергія, поглинена одиницею маси речовини, що опромінюється. За одиницю поглиненої дози опромінення приймається Дж/кг. Одиниця поглиненої дози випромінювання – 1 рад.; 1 рад. відповідає поглинанню енергії 0,01 Дж речовиною масою 1кг.

«Поглинена доза випромінювання» за ефектом іонізації характеризується експозиційною дозою рентгенівського і гамма-випромінювань.

За одиницю експозиційної дози рентгенівського і гамма-випромінювань приймають кулон на кілограм (Кл/кг). Одиницею експозиційної дози рентгенівського і гамма-випромінювань є рентген. Еквівалентна доза випромінювання вводиться для оцінки радіаційної небезпеки хронічного опромінення людини. За одиницю дози прийнятий біологічний еквівалент рад. – бер.