4.3 Гранично припустимі рівні опромінення

Гранично припустимою дозою (ГПД) опромінення прийнято називати річний рівень опромінення, що не викликає при накопиченні дози протягом 50 років несприятливих змін у стані здоров’я людини, що опромінюється і її нащадків. Введені «Норми радіаційної безпеки» (НРБ) і «Основні норми безпеки при захисті від випромінювань», видані Міжнародним агентством по атомній енергії (МАГАТЕ).

Захист від зовнішнього проникаючого випромінювання здійснюється такими способами: зміною фактора часу; зміною відстані до джерела й екрануванням.

Тривалість перебування працівників у небезпечній зоні впливу радіоактивного випромінювання повинна обмежуватися часом, протягом якого він одержує дозу, що не перевищує припустиму. Інтенсивність випромінювання змінюється обернено пропорційно квадратові відстані.

Безпека робіт з радіоактивними випромінюваннями забезпечується також створенням захисних екранів, товщина яких розраховується на основі законів ослаблення випромінювань у речовині екрана. Поглинати альфа-випромінювання можна склом, плексигласом, фольгою.

Для захисту від бета-випромінювань застосовують матеріали з невеликим атомним числом (алюміній, плексиглас, і ін.); для поглинання твердих (високих енергій) бета-промінь застосовують свинцеві екрани з внутрішнім облицюванням алюмінієм.

Для ослаблення гамма-випромінювання найчастіше використовують елементи з високим атомним числом і високою щільністю: свинець, вольфрам, а також бетон, сталь і ін. При захисті від випромінювань високої енергії застосовують вольфрам і сталь.

Для захисту від внутрішнього опромінення необхідно виключити контакт із радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, запобігти їхньому потраплянню всередину організму, у повітря робочої зони, а також недопущення радіоактивного забруднення рук, одягу, поверхонь приміщення й устаткування.

Робота з відкритими радіоактивними речовинами проводиться в спеціально обладнаних приміщеннях, до яких пред’являються особливі санітарні і технічні вимоги.

Радіохімічні витяжні шафи відрізняються від звичайних більшою герметичністю, їхні отвори оснащено рукавичками, через які вводять руки усередину шафи.

4.4 Індивідуальні засоби захисту й особиста гігієна.

У якості основний спецодяг можна застосовувати халати, шапочки, комбінезони з незабарвленої бавовняної тканини (сатину, молескіну й ін.), плівковий одяг (нарукавники, фартух, халат, костюм), виготовлений з поліхлорвінілу, поліетилену або гуми деяких видів.

Для захисту очей від альфа - і бета-випромінювань користуються скельцями звичайних окулярів; для захисту від твердого бета-випромінювання застосовують плексиглас товщиною 2 – 2,5 мм; .для захисту від гамма-променів придатне свинцеве скло з фосфатом вольфраму, від нейтронів – скло з бор-силікатом кадмію або фтористими з’єднаннями.

4.5 Основні вимоги і правила роботи з радіоактивними речовинами

Устаткування, контейнери, транспортні засоби, прилади, апарати, приміщення призначені для робіт із застосуванням радіоактивних речовин і джерел іонізуючих випромінювань, повинні мати знак радіаційної небезпеки.

4.6 Одержання, облік, збереження і транспортування радіоактивних речовин.

Дозвіл на одержання радіоактивних ізотопів видається підприємству санітарною інспекцією.

Радіоактивні речовини варто зберігати так, щоб їхнє випромінювання не заподіяло шкоди обслуговуючому персоналові. Радіоактивні препарати, упаковані в герметично запаяні скляні ампули або пробірки, поміщають у контейнер з товщиною стінок, що забезпечує зниження інтенсивності випромінювання до безпечного рівня.