Заборона клонування людини
Зрозуміло, що необхідне створення правової бази, присвяченій технологіям генетичної інженерії. Якщо говорити про існуючі юридичних законах, то позиція провідних світових держав цілком однозначна. Ще в 1997 році на саміті в Денвері лідери «вісімки» виступили проти створення людських клонів, такої ж позиції дотримується і Європарламент. Комітет з юриспруденції палати представників Конгресу США більшістю голосів проголосував за законопроект, який визнав клонування людини і використання людських ембріонів у медичних дослідженнях - федеральним злочином.
На даний момент єдиною країною, що дозволила клонування людського ембріона в виключно науково-дослідних цілях, є Великобританія. Відповідний закон був прийнятий у січні 2001 року палатою лордів британського парламенту.
Але залишаються побоювання, що легалізація терапевтичного клонування плавно перейде в репродуктивне. На національному ж рівні навіть в країнах Європейського Союзу та терапевтичне, і репродуктивне клонування заборонено.
Росія не залишилася осторонь від світових тенденцій і прийняла Федеральний закон «Про тимчасову заборону на клонування людини» від 20 травня 2002 р. N 54-ФЗ. Термін дії закону закінчився в 2007, але в 2009 прийнято рішення продовжити його на 5 років.
Як зазначено в його преамбулі, закон вводить тимчасовий (строком на п'ять років) заборону на клонування людини, виходячи з принципів поваги людини, визнання цінності особистості, необхідності захисту прав і свобод людини та враховуючи недостатньо вивчені біологічні та соціальні наслідки клонування людини. З урахуванням перспективи використання наявних і розроблюваних технологій клонування організмів передбачається можливість продовження заборони на клонування людини або його скасування в міру накопичення наукових знань у цій галузі, визначення моральних, соціальних та етичних норм при використанні технологій клонування людини.
Під клонуванням людини в Законі розуміється «створення людини, генетично ідентична іншій живій або померлій людині, шляхом перенесення у залишену без ядра жіночу статеву клітину ядра соматичної клітини людини», тобто мова йде тільки про репродуктивне, а не терапевтичному клонуванні.
Згідно зі ст. 4 Закону, особи, винні в його порушенні, несуть відповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації.
На сьогоднішній день, можна сказати, що заборона на клонування в тій чи іншій мірі існує в усіх європейських державах.
Висновок
Таким чином, проблема клонування людини викликає неоднозначну оцінку.
З одного боку, клонування потенційно дуже привабливе як з наукової, так і з практичної точки зору.
З іншого боку, поки що міркування про його користь людству носять більше теоретичний характер.
З третього, єдиний спосіб дізнатися, чи виправдає клонування людини покладені на нього надії - це продовжувати дослідження в даній області. Будемо сподіватися, що цей переворот у науці принесе таки людству користь.