3.Робота та то копіювальної техніки

Копіюва́льний апара́т (копір; також ксерокопіювальний апарат (скор. ксерокс) — жаргонізм, копіювально-множний апарат, КМА) — пристрій, призначений для одержання копій документів, фотографій, малюнків і інших двомірних зображень на папері й інших матеріалах. На відміну від поліграфічних машин може використовуватися для виготовлення малих тиражів книг, брошур та ін. Крім спеціальних машин, до копіювальних апаратів можна віднести факсимільний апарат, дуплікатор і з'єднані між собою сканер і принтер.

БІЛЕТ 26

1.Основні компоненти комп’ютерних систем. Пристрої введення і виведення інформації.

Операці́йна систе́ма (скор. ОС) — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.

Поняття операційної системи напряму пов'язане з такими поняттями, як:

Файл - іменований впорядкований набір даних на пристрої зберігання інформації; операційна система забезпечує організацію файлів в файлові системи.

Файлова система - набір файлів (можливо порожній), організованих за наперед визначеними правилами. Якщо організація файлів в файлову систему відбувається з використанням каталогів, то така файлова система називається ієрархічною.

Програма - файл, що містить набір інструкцій для виконання. В якості виконавця інструкцій програми можуть виступати:

центральний процесор - якщо програма містить машинний код (звичайно отримують шляхом компіляції вихідного текста програми, написаного однією з компільованих мов);

інтерпретатор - інша програма, яка забезпечує розпізнавання і виконання інструкцій (в окремих випадках інтерпретатор також називають віртуальною машиною).

Задача - програма в процесі виконання (в термінології операційних систем UNIX використовують термін "процес").

Команда - ім'я, яке використовує користувач ОС або інша програма для виконання вказаної програми (може збігатися з іменем файла з програмою) або поіменованої дії (вбудованої команди).

Командний інтерпретатор - середовище, яке забезпечує інтерфейс з користувачем і виконання команд.

Основним пристроєм введення текстових символів та послідовностей (команд) в комп'ютер є клавіатура.

Пристрої введення графічної інформації

Сканер

Відео- і Веб-камера

Цифровий фотоапарат

Плата відеозахоплення

Пристрої введення звуку

Мікрофон

Диктофон

Пристрої введення текстової інформації

Клавіатура

2.Накопичувачі на гнучких магнітних дисках. Види та будова дискет.

Гнучкий диск також Дискета чи Флоппі Диск (англ. Floppy disk) — портативний носій інформації, який використовується для багаторазового запису та зберігання даних, що представляє собою поміщений в захисний пластиковий корпус (диск діаметром 3½" має жорсткіший футляр, ніж диск діаметром 5¼") гнучкий магнітний диск, покритий феромагнітним шаром.

У радянських розробках існував термін «гнучкий магнітний диск» і відповідна абревіатура - ГМД. Пристрій для роботи з ГМД відповідно називається НГМД (дисковод гнучких дисків, флопі-дисковод — «накопичувач на гнучких магнітних дисках»), а контролер пристрою — КНГМД.

Дискети звичайно мають функцію захисту від запису, за допомогою якої можна надати доступ до даних тільки в режимі читання. Дискети були масово поширені з 1970-х і до кінця 1990-х років, поступившись більш ємним CD і зручним флеш-накопичувачам.

Проміжним варіантом між ними й традиційним дискетами є сучасніші НГМД та жорсткі диски, що використовують картриджі — Iomega Zip, Iomega Jaz; а також магнітооптичні носії (МО) LS-120 та інші, в яких комбінувався лазер (який використовується для розігріву ділянки поверхні диска) і магнітна голівка (для запису і зчитування інформації з поверхні диска). Такі змінні носії також називають дискетами. Випускалися 3 ½ «односторонні носії ємністю від 128 Мб до 1,3 Гб і 5» двосторонні ємністю від 600 Мб до 5,2 Гб.

Формати дискет в обладнанні IBM

БІЛЕТ 27