21. Основні етапи розробки і реалізації бізнес-стратегій.

Основні етапи стратегічного управління підприємством: 1. Вибір місії 2. Формулювання цілей 3. Стратегічний аналіз 4. Визначення сильних, слабких сторін підприємства та можливостей і загроз 8. Реалізація стратегії 9. Контроль реалізації стратегії 5. Аналіз і оцінка стратегічних альтернатив 6. Вибір стратегії 7. Розробка стратегії у вигляді бізнес- плану визначення напрямків діяльності; формування стратегічної позиції;

структуризація цілей і завдань моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища; виявлення і описання проблемної ситуації; формулювання проблеми, оцінка її важливості і причин виникнення формулювання цілей вирішення проблеми; визначення обмежень і критеріїв ефективності рішення аналіз ефективності варіанта рішення; оцінка факторів впливу; узгодження рішення з функціо- нальними сферами; затвердження та формалізація рішення підготовка робочого плану реалізації стратегії та її забезпечення; оцінка реалізованої стратегії; внесення змін.

22.Особливості сучасного технологічного розвитку

Основною силою, яка рухає економічне зростання фірми, є розвиток технологій. Сучасні закономірності технологічного розвитку полягають у наступному:

o нова технологія приходить разом з іншими;

o набір технологій складається із взаємодоповнюючих базових технологій;

o кожна базова технологія - ядро багатьох прикладних технологій;

o прикладні технології використовуються для модернізації існуючих виробництв.

Особливостями нового етапу технологічного розвитку є розвиток наступних технологій: інформаційно-комунікаційних, біо-технологічних та пов'язаних з новими матеріалами.

Технологічна революція, особливо в інформаційно-комунікативній сфері, сприяла процесу глобалізації економіки. З одного боку, збільшення вартості НДДКР інтенсифікувало пошук компаніями можливостей розширення ринків, щоб виправдати зростаючі витрати, з іншого - сучасні засоби комунікації дозволяють швидко розширювати нові види поведінки, впливу на культуру як виробництва, так і споживання в багатьох країнах. Спроби створення державою локального внутрішнього ринку рано чи пізно приводить до якісного розриву між товарами, що пропонуються на національному та міжнародному ринках.

Взаємодія розглянутих факторів приводить до зміни в корпоративній культурі, сприяючи переходу на децентралізоване управління багатонаціональних корпорацій.

Необхідність проведення сильної технологічної політики особливо стосується роботи багатонаціональних корпорацій.

Передовими компаніями є не ті, що бачать конкурентні переваги в розширенні масштабів своєї діяльності або вміло використовують недосконалість конкуренції на світових ринках праці, капіталів, матеріальних ресурсів, а ті, що в змозі уважно відслідковувати всі ринкові та технологічні тенденції, творчо реагувати на можливості і погрози, які ці тенденції несуть в собі, постійно генерувати нові ідеї та продукти і швидко та ефективно використовувати їх з урахуванням глобального масштабу.

Технологічна політика служить двоєдиній глобальній цілі фірми - по-перше, знизити ризики та вижити, по-друге, підвищити ефективність власної діяльності, стати прибутковішою. Інтернаціоналізація НДДКР створює для цього такі переваги:

o полегшує доступ до дефіцитних ресурсів;

o наближає компанію до її споживачів;

o полегшує доступ до ринку;

o знижує ризики та видатки;

o дозволяє обходити законодавчі обмеження.