14. Предмет науки про мову ф.Де Сосюра.

Мові протиставляється мова. Це все, що мається на мовленнєвої діяльності мінус мову. Причини такого протиставлення в наступному: мова соціальний, це загальне надбання всіх, хто нею говорить, тоді як мова індивідуальна; мова пов'язана з фізичними параметрами, вся акустична сторона мовленнєвої діяльності відноситься до мовлення; мова ж незалежний від способів фізичної реалізації: усна, письмова, жестова мова відображає один і той же мова. Психічна частина мовного акту теж включається Соссюром в мову, але йому не вдається послідовно провести таку точку зору, тому що мова включає в себе лише суттєве, а все випадкове і побічна відноситься до мови. Мова складається з окремих актів говоріння і слухання, здійснюваних у круговерті спілкування. Незважаючи на антитеза мови і мови, Соссюр зауважує, що вони:''тісно пов'язані між собою і один одного взаємно припускають: мова необхідна, щоб мова була зрозуміла; мова, у свою чергу, необхідна для того, щоб встановився мову''. Отже, розвиток мови виявляється в мові, живе мовлення є форма існування і розвитку мови.

Розмежування мови і мови звузило об'єкт лінгвістики, зробило його більш конкретним. Новизна таких міркувань була в розмежуванні мовних фактів, у розгляді кожного з них окремо.

- Важливим і, мабуть, найголовнішим досягненням''Курсу загальної лінгвістики''Соссюра було встановлення специфіки мовознавства як науки і виділення кола її першочергових завдань. До Соссюра мовознавці підходили до вивчення мови з позиції чи логіки, чи психології, або фізіології, або соціології. Тепер же головним стало питання''Як розвивається мова?''Заключна думка''Курсу''говорить, що єдиним і істинним об'єктом лінгвістики є мова, аналізований у собі і для себе. Перша частина цього висновку повністю справедлива, оскільки встановлення об'єкта вивчення і вироблення методів створюють специфіку мовознавства, необхідну для нього як для самостійної науки. Але ми не можемо розглядати мову''в самому собі і для себе'', так як він існує для певної мети - як знаряддя спілкування, засіб вираження думок і людської культури, засіб пізнання навколишнього світу. Не можна відривати його від власних функцій і розглядати ізольовано.

- Соссюр писав:''Мова - лише частина - щоправда, найважливіша частина - мовленнєвої діяльності. Він є соціальним продуктом, сукупністю необхідних умовностей, прийнятих колективом, щоб забезпечити реалізацію, функціонування здатності до мовленнєвої діяльності, яка існує у кожного носія мови. Мова являє собою цілісність сам по собі''. Мова - це граматична система і словник, тобто інвентар мовних засобів, без оволодіння якими неможливо мовнеспілкування. Мова як граматична і лінгвістична система потенційно існує у свідомості індивідів, що належать до однієї мовної спільності. Як суспільний продукт і як засіб взаєморозуміння людей, мова не залежить від індивіда, який на нього каже. Індивід повинен докладати зусилля, щоб досконало опанувати системою мови. Вивчення мови - чисто психологічний процес. Тим самим вперше реалізується підхід до мови як до явища, зовнішнього по відношенню до дослідника і вивчається з позиції ззовні. Соссюр наводить такий приклад:''... ми не говоримо на мертвих мовах, але можемо опанувати їх механізмом''.

Небезпечним помилкою Соссюра було розуміння мови як абстракції, грою розуму. Нарешті, вчений вважає, що мова - не діяльність мовця, а готовий продукт, пасивно реєстрований мовцем, що повністю суперечить концепції Гумбольдта. Згідно Соссюру, мова - саме ergon.