- •3. Кристалізація.При литті необхідно застосовувати такі матеріали (та умови кристалізації або їх поєднання) для яких розмір кристалів був би мінімальним.
- •17. Зварювання плавким електродом
- •19.Зварювальна дуга — це ділянка електричного кола, на якій проходить спад напруги і яка поділяється на три області: катодну та анодну плями й стовп дуги (рис. 3.2).
- •20Дефекти зварних з'єднань і методи їх виявлення, особливості зварювання чавуну"
- •21Зварювання під шаром флюсу — один із різновидів зварювання плавленням, відноситься до термічного класу.
- •26Газовий різак — апарат, що служить для змішування паливного газу з киснем, формування підогрівного полум'я, і подачі до металу (виробу), що розрізають струменем різального кисню.
- •27Способи газового зварювання. Розрізняють два основних способи газового зварювання: лівий і правий
- •30. Газове різання металу
- •4. Розділ 8 мідь та сплави на її основі
- •5. Латунь – це сплав міді з цинком (до 43 % Zn). Маркуються латуні буквою "л" і цифрою, що вказує приблизний вміст міді у відсотках
- •3.Ливарні алюміневі сплави
- •8 2. Термопластичні пластмаси ( термопласти )
- •11 Робочі, установочні і допоміжні рухи в металорізальних верстатах
- •6Кристалічна будова металів
- •7. Тве́рдість — властивість матеріалу опиратися проникненню до нього іншого, твердішого тіла.
- •10Постійними домішками сталей є марганець, кремній, фосфор, сірка, а також гази —водень, азот і кисень. Домішки переходять у метал із шихтових матеріалів і пічних газів.
- •17Вплив легуючих елементів на властивості сталі
8 2. Термопластичні пластмаси ( термопласти )
Термопластичні пластмаси (термопласти) — це пластмаси на основі термопластичних полімерів, що під час нагріву розм'якшуються, переходять у в'язкотекучий стан, а при охолодженні тверднуть, і цей процес повторюється при повторному нагріванні. Тобто такі пластмаси допускають повторну переробку. Вони характеризуються невеликою усадкою (1…3%), зручні в переробці, не складні у виробництві тощо. Зазвичай їхня робоча температура не перевищує 90 °C. Типовими представниками термопластів є наступні (список не вичерпний)
В основі цих пластмас лежать полімери лінійних і розгалужених структур , іноді до складу вводять пластифікатори . Вони здатні працювати при температурі до 70 ° С , спеціальні термостійкі полімери до 400-600 ° С.
Межа міцності термопластів 10-100 МПа, модуль пружності (1,8-3,5) 10 МПа. Тривале статичне навантаження знижує міцність термопласта через появу вимушено-еластичної деформації. Основні види термопластів:
Неполярний , виходить полімеризацією газу етилену при низькому або високому тиску .
9 Термореактивні пластмаси (реактопласти) — полімерні матеріали, які при нагріванні розм'якшуються, але при певній температурі і під дією затвердівачів[13], каталізаторів чи ініціаторів хімічних реакцій зазнаютьполімеризації, внаслідок якої переходять у твердий стан і повторна переробка таких пластмас неможлива. Теплостійкість їхня вища і досягає 200…370 °С.
Термореактивні полімери порівняно рідко використовуються у чистому вигляді. Зазвичай, у них вводять наповнювачі (дисперсні, волокнисті суцільні), розчинники, згущувачі, стабілізатори, барвники, змазки, завдяки чому отримують складні багатокомпонентні системи — реактопласти. Полімерну основу реактопласта (термореактивний полімер) називають «смола» або «сполучник»[13].
На початковій стадії отримання матеріалів та виробів термореактивний сполучник має малу в'язкість, що полегшує процес формування виробів. Різниця у хімічній структурі сполучників, широкий спектр затвердівачів, ініціаторів затверднення, модифікаторів, наповнювачів дозволяють отримувати конструкційні матеріали з великим діапазоном механічних, електротехнічних, триботехнічних та інших експлуатаційних характеристик.
10 Гумою називається продукт спеціальной обробки (вулканізації) суміші каучука і сірки з різними добавками. Гума має такі характерні властивості: висока еластичність – відносне видовження досягає 1000%; мала стискаємість;висока стійкість до зношення;газо- і водонепроникність;хімічна стійкість;високі діелектричні властивості;невелика густина.
Завдяки цим властивостям гумові матеріали широко застосовують для: амортизації і демпфування; ущільнення і герметизації;захисту деталей машин від хімічного впливу оточуючого середовища;виготовлення шлангів, покришок і камер коліс літаків, автотранспорту, тракторів.
Основою будь-якої гуми є каучук – натуральний чи синтетичний, який визначає властивості гумового матеріалу. Для покращення фізико-механічних властивостей гуми до їх складу вводяться різні добавки: вулканізуючі речовини, прискорювачі вулканізації, наповнювачі, пластифікатори, протистарителі, регенерат.
До вулканізуючих речовин (вулканізаторів) належать сера, селен, пероксиди. Ці речовини визначають пластичність гуми. М’які гуми містять 1…3%, а тверді – 30…35% сірки. Процес хімічного з’єднання каучуку з сіркою називається вулканізацією.
Прискорювачі вулканізації – це полісульфіди, оксиди свинцю, магнію у кількості 0,5…5%. Ці речовини додають у суміш для скорочення часу і зниження температури вулканізації.
Наповнювачі поділяють на активні, неактивні і спеціальні. Для підвищення міцності гуми вводять активні наповнювачі – сажу, оксиди кремнію або титану та ін.. До неактивних наповнювачів відносяться тальк, крейда. Їх вводять для здешевлення гуми.
Пластифікатори застосовують для полегшення змішування компонентів суміші та підвищення еластичності гуми. Для цієї мети застосовують парафін, вазелін, стеаринову кислоту, дібутілфталат, рослинні олії та ін.
Антистарителі – це речовини, які уповільнюють процесс старіння гуми. Таку функцію виконують парафін, віск тощо.
Регенерат – це продукт переробки гумових виробів і відходів гумового виробництва. Використання регенерату знижує вартість гуми і її схильність до старіння.