XVI ст. З "Утопії" Томаса Мора

Після неодноразового і уважного спостереження за всіма процвітаючими сьогодні державами я можу клятвено стверджувати, що вони є змовою багатіїв, які під іменем і вивіскою держави піклуються про свою власну користь. Усі ці люди абсолютно нічого не роблять... Життя їхнє минає серед блиску і розкошів, у ледарстві й марних заняттях. З іншого боку, людей гнітить сьогодні безплідна, безкорисна праця та вбиває думка про злиденну старість. Я переконаний, що розподілити все порівну й справедливо, а також щасливо управляти справами людськими неможливо інакше, ніж повністю знищивши власність.

Нікколо Макіавеллі

(1469-1527)

Неодноразово повторював, що його найулюбленішим заняттям є «розмірковувати про державне мистецтво» - політику.

Палкий патріот своєї батьківщини, Макіавеллі жив у добу, коли Італія залишалася роздробленою і через це неодноразово потерпала від грабіжницьких вторгнень чужоземних армій.

Вважаючи, що головною перешкодою до об'єднання була своєкорислива політика папства, Макіавеллі не сумнівався, що в таких умовах врятувати країну й створити єдину міцну Італію здатен лише сильний правитель, причому задля досягнення великої мети він міг діяти підступно, безжально та нечесно.

Чимало людей думали так само, але заявити про це відкрито наважився саме Макіавеллі. Тому нерідко вважається, що, вихваляючи негативні якості в правителях, він звільнив політику від моралі. Виникло навіть поняття «макіавеллізм» — політична безпринциповість. Насправді ж, Макіавеллі першим сказав, що політика є самостійною сферою діяльності зі своїми власними законами і принципами. Її важко суміщати з поняттями моралі, а гучними моральними гаслами політики нерідко лише прикривають непривабливі цілі.

Макіавеллі мріяв про єдину Італію й накреслив шляхи та засоби для досягнення цієї мети. Його твір - не утопія, а книжка про реальні політичні дії.

6