63. Соціальні передумови сталого розвитку туризму в Україні.

У соціальному вимірі сталий розвиток передбачає використання ресурсів спрямоване на забезпечення рівноправності людей і соціальної справедливості. Соціальний вимір передбачає забезпечення в кожній країні людських прав та свобод, плюралізму, демократії, побудови громадянського суспільства, створення можливостей та доступу до основних медичних, культурних, освітніх послуг . Соціальне партнерство є необхідною умовою функціонування сталого розвитку.

Соціальна складова стійкості розвитку орієнтована на людину і спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, в тому числі, на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. Важливим аспектом цього підходу є справедливий розподіл благ. Бажано також збереження культурного капіталу і різноманіття в глобальних масштабах, а також повніше використання практики стійкого розвитку, наявної в не домінуючих культурах. Для досягнення стійкості розвитку, сучасному суспільству доведеться створити ефективнішу систему ухвалення рішень, що враховує історичний досвід і заохочує плюралізм. Важливо досягнення не тільки внутрішньо, а й міжпоколінної справедливості. У рамках концепції людського розвитку людина є не об'єктом, а суб'єктом розвитку. Спираючись на розширення варіантів вибору людини як головну цінність, концепція сталого розвитку передбачає, що людина повинна брати участь у процесах, які формують сферу її життєдіяльності, сприяти прийняттю і реалізації рішень, контролювати їх виконання.

64. Екологічні передумови сталого розвитку України

В останнє десятиріччя в Україні, при подальшому зростанні міських територій, спостерігається тенденція скорочення чисельності, в основному за рахунок випереджаючого зменшення міського населення в інтенсивно освоєних і найбільш забруднених її регіонах.

Зазначене протиріччя свідчить про те, що в механізмах урбанізації відбуваються докорінні зміни, які пов’язано із проблемою сталого розвитку. Забезпечення умов сталого розвитку, під яким розуміється підтримання стану екологічної рівноваги в процесах взаємодії біосфери та людства, відноситься до новітніх завдань, що виступають у якості регулятивної ідеї сучасного етапу світового розвитку. Цьому питанню присвячені конференції ООН, міжнародні конгреси та програми розвитку. Втім, означене завдання може бути певною мірою вирішеним лише за умови узгодження потреб людського розвитку з екологічними можливостям територій, зумовленими законами розвитку біосфери. Мова йде про закономірність саморегуляції екосистеми та закон її внутрішньої динамічної рівноваги. Згідно із закономірністю, кожна територія має певну демографічну ємність, резерв якої зумовлює зростання, а нестача – скорочення чисельності її населення. Розрахунки демографічної ємності свідчать, що в 1986 році Україна наблизилась до реалізації умов екологічної рівноваги: чисельність населення досягла параметрів ємності (50,99 та 50,81 млн.чол). Розрахунки показують, що за даними 2001 року параметри розвитку країни також відповідають умовам її екологічної сталості, але з іншими показниками чисельності та ємності (48,46 та 48,38 млн.чол). Зазначені зміни можна пояснити дією механізму саморегуляції, який узгоджує зниження ємності із розширенням міських територій у межах просторового ліміту інтенсивного антропогенного освоєння середовища, а скорочення чисельності – із посиленням екосистемного опору, що вирівнює параметри чисельності із новими вимірами ємності. Затим, прогноз щодо розвитку країни в умовах скорочення чисельності її населення повинен враховувати й екологічну складову. Відповідно до результатів дослідження, демографічними ознаками екологічно сталого розвитку є загальна та середньорічна динаміка чисельності, зміна показників народжуваності і смертності  (у 10% та 1% й 0,3-0,5% діапазонах), внутрішньосистемна поляризація досліджуваних процесів. Скорочення населення країни на початок 2005 року не перевищило 10 % від його максимального значення (1993 рік – 52,2 млн.чол, 2005 рік – 47,2 млн.чол), що є свідченням існування екологічних передумов сталого розвитку. Зниження чисельності населення у системі областей (дані 2001 року) також не перевищує 10 %. За цією ознакою територія країни поляризована по осі Схід-Захід, що за теорією етногенезу є властивістю етапу сталого розвитку. Середньорічний приріст населення України у період з 1973 по 1993 рік становив 0,4 %, сучасне його скорочення (1993–2005) становить 0,8 %. У розглянутий період ця динаміка перебувала у діапазоні рівноваги (±1%), що також свідчить про існування передумов сталого розвитку. Зростання смертності в популяціях, які знаходяться у близькому до екологічної рівноваги стані, згодом компенсується зростанням народжуваності. Про появу цієї тенденції свідчать сучасні зміни в режимі відтворення населення країни, які призвели до уповільнення процесу депопуляції й також вказують на існування передумов сталості. Висновки про існування передумов сталого розвитку підтверджуються й головними вимірами сучасного етапу розвитку  за теорією Л.М.Гумєльова. Екологічні передумови сталого розвитку України можуть зарадити науковому обґрунтуванню та опрацьовуванню відповідної національної програми. У цьому сенсі економічні показники сталого розвитку мають бути доповнені екологічними, серед яких найважливішим є екологічний потенціал розвитку території (визначається запасом демографічної ємності). У ході дослідження екологічних можливостей, напрямків та параметрів сталого розвитку урбанізованих територій України такі території було виявлено. Це дозволило запропонувати концепцію компенсаційної урбанізації, яку спрямовано на забезпечення планувальних умов екологічно збалансованого та сталого розвитку. Суть концептуальної пропозиції полягає в екологічно доцільному коригуванні планувального каркасу розселення України шляхом перспективної трансформації осей та полюсів її переважного містобудівного розвитку й переносу центрів антропогенного навантаження із зон екологічної релаксації (дефіцит ємності від 15% до 210%) на територію регіонів – потенціальних полюсів демографічного зростання (запас ємності від 15% до 50%) й формування тут альтернативних смуг та вузлів врівноважуючої урбанізації.