- •14.Розлади відчуттів.
- •20.Розлади уяви.
- •21.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення. Основні мислительні операції.
- •22.Поняття про мислення. Форми мислення.
- •23.Поняття про мислення. Різновиди мислення.
- •24.Мислення. Розлади мислення.
- •25.Пам’ять як одна з найважливіших функцій людського мозку. Теорії пам’яті.
- •26.Пам’ять. Різновиди пам’яті.
- •28.Характеристика розладів пам’яті.
- •27.Пам’ять. Основні процеси пам’яті та їх характеристика.
- •33.Види вольової діяльності. Довільні дії та їх особливості.
- •39.Система педагогічних наук.
- •40.Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •41.Основні етапи розвитку педагогіки та освіти. На зорі людства.
- •42.Розвиток педагогічної думки в Стародавній Греції та Римі. У Древній Греції були дві основні системи виховання: спартанська і афінська.
- •43.Епоха середніх віків у сфері освіти та виховання.
- •44.Педагогіка епохи Відродження.
- •45.Історія української школи й педагогіки.
- •46.Процес розвитку й формування особистості.
- •47.Вікова періодизація.
- •48.Проблема акселерації.
- •52.Розвиток і виховання.
- •55. Предмет психології та її завдання.
- •72.Виникнення та історичний розвиток людської свідомості.
- •73.Поняття про особистість та її структуру.
- •Критерії темпераменту:
- •80.Первинні та вторинні вміння. Уміння — здатність на належному рівні виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною знань і навичок.
- •81.Виховна функція.
72.Виникнення та історичний розвиток людської свідомості.
Головною передумовою виникнення людської свідомості було утруднення умов існування людиноподібних істот - антропоїдів. Під впливом умов життя їх центральна нервова система стала набагато складнішою за будовою та функціями. У зоні великих півкуль головного мозку поступово розвивалися тім'яні, скроневі та особливо лобові долі, які здійснювали вищі пристосувальні функції.
Протягом усього розвитку в різних видах діяльності в людини поступово формувалися специфічно людська, свідомо спрямована пізнавальна діяльність, уява, людські почуття та якості волі, різноманітні психічні властивості, які істотно відрізняються від інстинктивної психічної діяльності тварин.
Праця, суспільний спосіб життя — це головні чинники історичного розвитку людської свідомості як вищої форми психіки, яка виявляє ставлення людини до свого середовища, здатність змінювати природу, пристосовувати її до своїх потреб.
73.Поняття про особистість та її структуру.
Особистість — соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільно корисна спрямованість її діяльності.
Однією з найяскравіших характеристик особистості є її індивідуальність, під якою розуміють своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери, спрямованості.
Особистість завжди конкретно-історична, вона є продуктом тієї доби і тих суспільно-економічних відносин, сучасницею та учасницею яких вона є. Вивчення особистості за суттю — це історичне дослідження процесу становлення особистості за певних соціальних умов доби, певного суспільного ладу.
Структуру особистості розглядають по-різному. Одні вважають, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у ній ще й біологічні аспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості. Однак протиставляти біологічне соціальному в особистості не можна. Природні аспекти та риси існують у структурі особистості як соціально зумовлені її елементи. Біологічне та соціальне у структурі особистості утворюють єдність і взаємодіють.
Людина — істота природна, але біологічне у процесі історичного розвитку під впливом соціальних умов змінилося, набуло своєрідних специфічно людських особливостей.
У структурі особистості розрізняють типове та індивідуальне. Типове є тим найзагальнішим, що властиве кожній людині і характеризує особистість узагалі: її свідомість, активність, розумові та емоційновольові прояви тощо, тобто те, чим одна людина схожа на інших людей. Індивідуальне — це те, що характеризує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру тощо, тобто те, чим одна людина відрізняється від інших людей.
Активність особистості та її джерела.
Активність живих істот - один а головних і необхідних виявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб організму Але активність людини докорінно відрізняється від активності тварин. У тварин вона є виявом інстинктивних біологічних потреб організму, а в людини поштовхом до активності є її свідомі й цілеспрямовані прагнення.
Активність людини та форми її виявлення розвинулись історично й мають соціально спрямований характер. Щодо питання про джерела активності особистості в психології існували різні точки зору.
Уперше питання про активність особистості порушене австрійським психіатром 3. Фрейдом - фундатором теорії та практики психоаналізу. Головні положення цієї теорії обґрунтовують думку, що до активності людину спонукають її інстинктивні потяги, притаманні їй від народження, які передаються спадково. Це світ інстинктів, біологічних і фізіологічних потягів, неусвідомлюваних імпульсів, природа виникнення яких "невідома". Засадовим для його теорії є визнання пріоритету біологічного в людині. Позитивним у вченні 3. Фрейда можна вважати його звернення до царини підсвідомого у психіці людини, яке істотно впливає на її життєдіяльність.
Розвиток і виховання особистості.52 питання))
Поняття про темперамент.
Темперамент - характеристика індивіда з боку динамічних властивостей його психіки - інтенсивності, швидкості, темпу, ритму та врівноваженості психічних проявів
Темперамент являє собою динамічну характеристику поведінки людини і відзначається такими критеріями:
