3.1 Шляхи зниження собівартості продукції

В сучасних ринкових умовах з поширеними кризовими явищами актуальною проблемою є задача прийняття рішень з підвищення рівня прибутковості підприємствами – суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. І тут, крім чинників збільшення обсягів виробництва продукції, просування її на незаповнені ринки висувається проблема зниження витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції.

План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи:

- планування зниження собівартості товарної продукції;

- складання кошторису витрат на виробництво;

- складання планових калькуляцій окремих видів продукції.

Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами виконують в такій послідовності: мета складання кошторису витрат на виробництво — встановлення всієї суми затрат на виробництво в плановому році. Сюди входять всі затрати на виробництво товарної продукції, а також витрати, пов'язані із зміною залишків незавершеного виробництва, витрати майбутніх періодів та інші.

Можна виокремити такі основні напрямки зниження собівартості продукції промислового підприємства:

1.Підвищення технічного рівня виробництва. Це може бути впровадження нової прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання коштів і застосування нових видів сировини й матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів. [1].

Зниження собівартості може статися при створенні автоматизованих систем управління, використання ЕОМ, вдосконаленні і технологічної модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати й внаслідок комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв таїть у собі вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних ж розмірів та ін.

2.Удосконалення організації виробництва та праці. Зниження собівартості може статися у результаті:

- зміни у організації виробництва;

- розвитку спеціалізації виробництва;

- удосконалення управління виробництвом;

- поліпшення використання основних фондів;

- поліпшення матеріально-технічного постачання;

- скорочення транспортних витрат.

Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперування. На спеціалізованих підприємствах, із массово-поточним виробництвом собівартість продукції значно нижча, ніж на підприємствах, які б виробляли цю продукцію у невеликих кількостях.

Зниження поточних витрат відбувається внаслідок вдосконалення обслуговування основного виробництва, наприклад, розвитку поточного виробництва, упорядкування подсобно-технологических робіт, поліпшення інструментального господарства, вдосконалення організації контролю якості робіт та продукції. Значне зменшення витрат живої праці може статися при скороченні втрат робочого дня, зменшенні числа робочих, які виконують норми виробітку. Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління загалом. Вона виявляється у скороченні витрат управління й у економії заробітної плати нарахувань її у у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу [1].

При поліпшенні використання основних фондів зниження відбувається внаслідок підвищення надійності і довговічності устаткування; вдосконалення системи планово-попереджувального ремонту; централізації і впровадження індустріальних методів ремонту, забезпечення і експлуатації основних фондів.

Удосконалення матеріально-технічного постачання й порядку використання матеріальних ресурсів знаходить свій відбиток у зменшенні норм витрати сировини й матеріалів, зниженні їх собівартості рахунок зменшення заготівельно-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються від зменшення витрат за доставку сировини й матеріалів, транспортування готової продукції.

Певні резерви зниження собівартості закладено у усуненні чи скорочення витрат, які є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативна витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робочим за відступ від нормальні умови праці та понаднормові роботи, тощо).

Також важливо скорочувати цехові та загальнозаводські витрати. Вони полягають, передусім, у спрощенні й здешевленні апарату управління, в економії на управлінських витратах; скороченні витрат на зарплатню допоміжних і підсобних робочих.

4.Зміна асортименту готової продукції одна із важливих чинників, які впливають рівень витрат на виробництво. При різній рентабельності окремих виробів (стосовно собівартості) зрушення у складі продукції, пов'язані з удосконаленням її структури та підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і до зменшення і до підвищення витрат за виробництво.

5.Поліпшення використання природних ресурсів. Тут враховуються такі чинники:

- зміна складу і забезпечення якості сировини;

- зміна продуктивності родовищ, обсягів підготовчих робіт, за видобутку, способів видобутку природного сировини.

6.Галузеві й інші чинники. До таких факторів ставляться:

- введення і нових цехів;

- виробничих одиниць і виробництв;

- підготовка й освоєння виробництва, у діючих об'єднаннях і підприємствах.

3.2 Зменшення собівартості продукції за допомогою зниження матеріальних витрати

Як показав аналіз таблиці 2.1, основну частку в собівартості продукції на підприємстві «Сандора» становлять витрати на сировину та заробітну плату працівників. Виходячи з цього, можно стверджувати, що зменшення витрат на сировину призведе до вагомого зменшення собівартості продукції.

Сировина і матеріали входять у собівартість за ціною їх придбання з урахуванням витрат на перевезення, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції.

Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження норм їхнього використання, скорочення відходів і втрат у процесі виробництва і збереження, повторного використання матеріалів, впровадження безвідходних технологій.

На розмір витрат істотний вплив має зміна цін на сировину і матеріали. При їхньому збільшенні витрати зростають, а при зниженні – зменшуються.

Можна запропонувати такі заходи щодо зниження витрат на сровину і матеріали:

• забезпечити надходження матеріалів від таких постачальників, які знаходяться на невеликій відстані від підприємства;

• перевозити вантажі найбільш дешевим видом транспорту;

• при укладанні договорів на постачання матеріальних ресурсів необхідно замовляти такі матеріали, які за своїми розмірами та якістю точно відповідають плановій специфікації на матеріали,

• прагнути використовувати більш дешеві матеріали, не знижуючи в той же час якості продукції.

Основною умовою зниження витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і вдосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм матеріальних витрат.

Зниження витрат підприємства забезпечується і за рахунок зменшення витрат живої праці на одиницю продукції та темпів зростання його продуктивності відносно темпів зростання середньої заробітної плати.

Значне зниження витрат можна досягти також в результаті застосування прогресивних методів організації виробництва. Прикладом є розроблена в Японії і маюча широке застосування в усьому світі система організації виробництва “just in time“ (точно в строк). Вона знижує витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукції. Сутність її полягає в тому, що комплектуючі вироби, деталі поставляються споживачу у визначене місце, у потрібний час, у необхідній кількості. Якщо попадаються браковані деталі, виробничий процес зупиняється, тому що запасів на робочому місці немає.

Система “just in time “ сприяє зниженню витрат головним чином за рахунок того що:

1. Знижуються витрати на складування і збереження напівфабрикатів як у споживача, так і у виробника. Останній крім того знижує витрати на реалізацію.

2. Має місце забезпечення бездефектного виготовлення продукції постачальником. Підприємства в цих цілях повинні навчати всіх співробітників методам контролю якості, підвищувати відповідальність виробничих робітників за якість, використовувати автоматичні пристрої для контролю якості і т.д. В результаті знижуються витрати виробництва, що пов’язані з повторною обробкою бракованих виробів, споживанням сировини і заробітною платою.

Продуктивність праці дуже сильно впливає на собівартість продукції. У цьому необхідно враховувати, що зниження продукції багато чому визначається правильним співвідношенням темпів зростання продуктивності праці і зростання зарплати. Зростання продуктивності праці повинно випереджати зростання зарплати, забезпечуючи цим зниження вартості продукції.

Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує, перш за все, зростання продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній платі. Розглянемо, в яких умовах при зростанні продуктивності праці на підприємствах знижуються витрати на заробітну плату робітників. Збільшення виробітку продукції на одного робітника може бути досягнуте за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми виробітку і відповідно їм розцінки за виконувані роботи. Збільшення вироблення може відбутися і за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку і розцінки в цих умовах, як правило, не змінюються.

У першому випадку, коли змінюються норми виробітку і розцінки, підприємство отримує економію на заробітній платі робітників. Пояснюється це тим, що у зв'язку зі зниженням розцінок частка заробітної плати в собівартості одиниці продукції зменшується. Однак це не призводить до зниження середньої заробітної плати робітників, так як наведені організаційно-технічні заходи дають можливість робітникам з тими ж витратами праці виробити більше продукції. Таким чином, проведення організаційно-технічних заходів з відповідним переглядом норм виробітку дозволяє знижувати собівартість продукції за рахунок зменшення частки заробітної плати в одиниці продукції одночасно зі зростанням середньої заробітної плати робітників.

У другому випадку, коли встановлені норми виробітку і розцінки не змінюються, величина витрат на заробітну плату робітників у собівартості одиниці продукції не зменшується. Але із зростанням продуктивності праці збільшується обсяг виробництва, що призводить до економії по інших статтях витрат, зокрема скорочуються витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню. Відбувається це тому, що в цехових витратах значна частина витрат (а в загальнозаводських майже повністю) - умовно-постійні витрати (амортизація обладнання, утримання будівель, зміст цехового і загальнозаводського апарату та інші витрати), які не залежать від ступеня виконання плану виробництва. Це означає, що їх загальна сума не змінюється або майже не змінюється в залежності від виконання плану виробництва. Звідси випливає, що, чим більше випуск продукції, тим менше частка цехових і загальнозаводських витрат у її собівартості.

З ростом обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідок збільшення кількості продукції, що випускається. Таким чином, чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних умов, більше сума одержуваної підприємством прибутку.

Отже, підсумовуючи все вище сказане, можна сказати, що найважливіше значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії проявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скорочення витрат з обслуговування виробництва і управління, у ліквідації втрат від браку й інших непродуктивних витрат

ВИСНОВКИ

Собівартість продукції перебуває у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває більшу частину вартості продукції й залежить від зміни умов виробництва продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив проявляється залежно від змін у техніці, технології, організації виробництва, у структурі і якості продукції, величині витрат та її виробництво. Від правильності й своєчасності визначення фактичної собівартості продукції, що випускає підприємство, безпосередньо залежить своєчасність і ефективність управлінських рішень, правильність визначення пріоритетів подальшого розвитку виробництва. Від того, наскільки, правильно буде сформовано собівартість продукції (робіт, послуг) і визначено валовий і оподатковуваний прибуток, може залежати й фінансовий стан підприємства.

В роботі наведенно види собівартості продукції, чинники, що впливають на неї. На основі теоретичних питань було проведено аналіз зімни собіварстості продукції за період 2011-2013 рр. на прикладі ТОв «Сандора» .

Проаналізувавши, які з витрат, що включає в себе собівартість продукції займають найбільшу частку було запропоновано основні шляхи щодо зниження собівартості продукції. Розроблено також низку методик управління собівартістю за рахунок аналізу, обліку і планування обсягів виробництва продукції, якості продукції, підвищення конкуренто-спроможності, раціонального використання матеріальних ресурсів, ефективного використання основних фондів.