4.4. Формування списку використаних джерел

Список використаних джерел розміщують після висновків. У ньому наводяться лише ті джерела, які дійсно використовувалися автором при написанні кваліфікаційної роботи. Список використаних джерел варто оформлювати згідно вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» (додаток Л).

Список використаних джерел формується одним із таких способів:

• у порядку появи посилань у тексті;

• в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Зразок формування списку використаних джерел наведено в додатку М.

Варто наголосити, що назва джерел подається тією мовою, якою вони видані. Не потрібно перекладати їх на українську мову.

4.6. Оформлення додатків

Додатки оформлюють як продовження кваліфікаційної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи в порядку появи посилань у тексті кваліфікаційної роботи. Якщо додатки оформлюють як продовження, то кожен із них починають з нової сторінки, їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки варто позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: «Додаток Б».

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи та підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) та крапку, наприклад, «А.2» – другий розділ додатка А; «В.3.1» – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці, текстові матеріали, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: «рис. Д. 1.2» – другий рисунок першого розділу додатка Д); «табл. А. 1» – перша таблиця додатка А.

5. Типові помилки та недоліки під час виконання кваліфікаційної роботи

Під час написання, підготовки й оформлення кваліфікаційних робіт часто зустрічаються помилки такого характеру:

• некоректність формулювання теми кваліфікаційної роботи. Її назва не відповідає предмету дослідження та його меті: є значно ширшою чи вужчою та недостатньо відображає зміст роботи;

• кваліфікаційна робота без визначеного плану. У процесі дослідження зміст роботи може деякою мірою коригуватися, і це природно. Проте писати, не маючи мети та завдань, які треба вирішити, послідовності дій, – вірний шлях до неуспішної роботи. Наслідком цього є намагання радикально змінити напрям дослідження в процесі його проведення. При цьому виникає ризик знову потрапити в аналогічну ситуацію під час роботи над новим, начебто більш привабливим напрямом, якщо план заздалегідь не буде опрацьований, а часу залишилося обмаль;

• відсутність чи невміння користуватися широким спектром методів досліджень і підготовки рішень. Методи дослідження перераховуються відірвано від змісту роботи, а не вказується коротко і змістовно, що саме досліджувалось тим чи іншим методом;

• нелогічна штучна структура кваліфікаційної роботи, що не обґрунтована поставленими завданнями, не розкриває цілком проблематику, пропускає її істотні аспекти або, навпаки, перевантажена дрібними параграфами, у яких розглянуті несуттєві аспекти проблеми;

• відсутність логічного взаємозв’язку та взаємообумовленості між основ­ними розділами кваліфікаційної роботи. Немає сенсу робити аналіз чи якісь дослі­дження, вивчати досвід, якщо подальший творчий проект не буде їх враховувати;

• реферативний характер кваліфікаційної роботи. Недостатньо добро­совісно переписати те, що хтось вже писав, досліджував, аналізував із певного приводу, викласти чужий досвід, скомпілювати чужу творчу роботу і на цьому завершити роботу. Очевидною буде відсутність власного творчого внеску, що обов’язково виявиться у висновках і під час захисту роботи;

• нечіткість висновків, коли неможливо зрозуміти, що автор хотів дослідити, яку творчу ідею і для якої конкретно мети намагався реалізувати, і декларативний характер висновків, коли комусь даються безадресні поради загального характеру, як-то «поліпшити» й «удосконалити». Необхідно відповідати не лише на запитання «що варто робити», але і «як це потрібно зробити», а основне – «що зроблено студентом»;

• кінцевий результат не відповідає меті роботи, а висновки – поставленим завданням;

• список використаних джерел складено довільно, він не відповідає діючим стандартам із бібліотечної та видавничої справи;

• наявність граматичних, орфографічних і стилістичних помилок, «русизмів», складних мовних зворотів, недосконала редакція тексту, що ускладнює сприйняття змісту кваліфікаційної роботи;

• вживання багатьох важкозрозумілих слів іноземного походження. За можливості їх варто заміняти словами-еквівалентами, тобто такими, що передають суть українською мовою. Якщо виникає потреба звернутися до іно­земної літератури, то доцільно у тексті детально переказати її зміст своїми словами без дослівного цитування та зробити посилання.

• недостатня чи, навпаки, перебільшена кількість використаних літера­турних джерел, їх слабкий зв’язок із досліджуваною проблемою, застарілість літератури та відсутність актуальних публікацій. Порушення правил оформлення бібліографії та посилань на використані джерела.

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови дається тлумачення таких явищ, як компіляція та плагіат, зокрема:

• компіляція – писання твору, наукової праці на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження й опрацювання джерел;

• плагіат – привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.

Причини плагіату багатопланові. Найчастіше плагіат є наслідком низької ерудиції студента. Для уникнення плагіату автору доцільно дотримува­тися таких правил:

• завжди застосовувати посилання на результати досліджень інших авторів і своїх співавторів, якщо вони використовуються в дослідженні;

• завжди перевіряти результати власних досліджень на самостійність і пріоритетність;

• пропускати проведене дослідження через глибинну експертизу фахівців, зокрема через систему відгуків на дипломну роботу;

• брати активну участь у студентських наукових комунікаціях.

• Самостійно творчо розвиватися.

У разі виявлення плагіату, бакалаврські роботи до перевірки не приймаються і кафедрою до захисту не допускаються.