Гостра ревматична лихоманка (хвороба Сокольського-Буйо)

Гостра ревматична лихоманка –це системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі, що розвивається у осіб, сприйнятливих до нього, головним чином дитячого і підліткового віку у зв'язку з інфекцією І-гемолітичним стрептококом (Насонова В.А., 1989)

Ревматична лихоманка - це постінфекційне ускладнення А-стрептококового фарингіту (ангіни) у схильних осіб у зв’язку з розвитком аутоімунної відповіді на епитопи стрептококу і перехресної реакції з подібними епітопами тканин людини (у шкірі, суглобах, серці і мозку) (Столлерман Д.Х., 1997).

Етіологія

1) А-стрептококова інфекція (штами: М1, М3, М5, М6, М14, М18, М19, М24, М27, М29). Факторами вірулентності стрептокока є: М-протеїн (пригнічує фагоцитоз, є антигеном, що перехресно реагує з міокардом), стрептолізини О і S, стрептокіназа, гіалуронідаза, протеїни, дезоксирибонуклеаза В. Екзоферменти стрептококів здатні безпосередньо викликати тканинні ушкодження, активувати кінінову систему, сприяти деполімеризації гіалуронової кислоти.

2) віруси або вірусно-стрептококові асоціації (для повторних атак)

Патогенез

1. стрептококової інфекції

2. взаємодія стрептокока з тканинами організму

3. імунна відповідь організму

За А.І. Нестеровим (1973), в розвитку ревматичного процесу виділяють три періоди.

I період – латентний триває 2-4 тижні. Цей період характеризується процесами імунологічної перебудови після стрептококової інфекції до початку ревматичної атаки. Перебігає безсимптомно з клінічними проявами, що характерні для інфекції, яка затягнулась (слабкість, недомагання, зниження працездатності, блідість шкірних покривів).

II період – період гіперергічних реакцій з клінічним оформленням хвороби у вигляді мігруючого поліартриту крупних суглобів, кардиту, васкуліту, тощо. При активному лікуванні в перші 7-10 днів можливе повне видужання.

III період – період численних проявів поворотного ревматизму з прогресуванням важкості вад серця і розвитком гемодинамічних ускладнень. Характеризується прогресуванням імунологічних розладів, схильністю до аутоімунізації. Власне цей період і формує усі властиві ревматизму клінічні варіанти.

Клінічна класифікація ревматичної лихоманки Асоціації ревматологів України (2002)

Клінічні варіанти	Основні клінічні прояви		Активність процесу	Наслідки	НК
	Основні	Додаткові
1. Гостра ревматична лихоманка	Кардит Артрит Хорея Кільце подібна еритема Ревматичні вузлики	Лихоманка Артралгії Абдомінальний синдром Серозити	ІІІ – висока ІІ – помірна І – мінімаль на	Без явних серцевих змін Ревматична хвороба серця: без вади серця* вада серця** неактивна фаза***	І (ФК ІІ-І) ІІА (ФК ІІІ-ІІ) ІІБ (ФК IV-ІІІ) ІІІ (ФК IV, зрідка ІІІ).
2. Рециди­вуюча (повторна) ревматична лихоманка

Примітки:

* - можливі фіброзні зміни стулок клапанів серця без регургітації

** - вада клапанного апарату серця

*** - неактивна фаза.

Приклад формулювання діагнозу: Рецидивуюча (повторна) ревматична лихоманка, а/ф, активність І. Кардит. Комбінована мітральна вада серця з перевагою стенозу лівого венозного отвору ІІІ ступеня. Шлуночкова екстрасистолія, ІІ клас за Лауном. СН ІІА, ФКІІІ. Гостра лівошлуночкової недостатності, клас за Killip (дата).

 

Критерії діагностики ревматизму (АРА, 1982; ВООЗ, 1989)

Великі критерії:

1. Кардит

2. Поліартрит

3. Хорея

4. Підшкірні ревматичні вузлики

5. Кільцеподібна еритема

Малі критерії:

Клінічні:

1. Попередній ревматизм чи ревматичне захворювання серця

2. Артралгії

3. Лихоманка

Лабораторні:

1. Збільшення ШОЕ

2. Поява С-реактивного білка

3. Лейкоцитоз

Показники, що підтверджують перенесену стрептококову інфекцію:

1. Підвищений титр антистрептококових антитіл, АСЛ-О

2. Висівання із зіву стрептококу групи А, нещодавно перенесена скарлатина.

Обгрунтування діагнозу ревматичної лихоманки:

1. Два великих критерії + ознаки попередньої стрептококової інфекції;

2. Один великий критерій + два мали критерії + ознаки попередньої стрептококової інфекції.

Клінінічні прояви

Ревматичний поліартрит.

Це один із головних клінічних проявів і діагностичних критеріїв ревматизму.

Характерні наступні ознаки:

1. Симетричне ураження крупних суглобів.

2. Летучість артритів, що проявляється швидкою появою і зворотним розвитком (навіть без лікування) запального процесу (мігруючий характер суглобового синдрому).

3. Поворотність артриту – усі суглобові прояви зникають безповоротно.

4. Різка болючість та обмеження рухів в суглобах у момент атаки.

5. Втягнення в патологічний процес періартикулярних тканин.

Для клініки характерна поява больового і суглобового синдромів, що швидко наростають, температурна реакція. Рухи в суглобах різко обмежені. Суглоби збільшені в об’ємі, помітна набряклість періартикулярних тканин. Шкіра над суглобами червона й гаряча. Положення в ліжку хворого часто з напівзігнутими кінцівками.