- •Практичне завдання №10: «Основні симптоми ревматологічної патології та методи дослідження в ревматології. Гостра ревматична лихоманка (хвороба Сокольського-Буйо)»
- •Гостра ревматична лихоманка (хвороба Сокольського-Буйо)
- •Клінічна класифікація ревматичної лихоманки Асоціації ревматологів України (2002)
- •Кардит:
- •При наявності у хворого 7 з 11 критеріїв діагноз кардиту вважають достовірним.
- •Лабораторні дані:
- •Антибіотики
- •Нестероїдні протизапальні засоби
- •Клініко-лабораторна характеристика активності ревматичного процесу (в.А. Насонова,1989).
Антибіотики
- бензилпеніцилін у добовій дозі від 1,5 млн. до 4 млн. ОД в/м впродовж 10-14 діб.
- оральні препарати пеніцилінової групи (за відсутності факторів ризику (спадковість, несприятливі соціально-побутові умови, погане харчування)): феноксиметилпеніцилін 0,5-1.0 г 4 рази на день, ампіцилін 0,25 г по 2 табл. 4 рази на день, амоксицилін 0,5 3 рази чи 1,0 2 рази на день протягом 10 діб
- цефалоспорини І-го покоління (цефалексин, цнфрадин, цефадроксил 0,5 г 4 рази на день) або ІІ-го покоління (цефаклор, цефуроксим 0,25 г 3 рази на день).
- група макролідів (при непереносимості бета-лактамів): еритроміцин 0,25 г 4 рази на день або препарати нового покоління: азитроміцин 0,5 г в перший день, далі – в 2-й – 5-й дні – по 0,25 г 1 раз на день, курс – 5 днів; рокситроміцин по 0,15 г 2 рази на день, курс – 10 днів.
Нестероїдні протизапальні засоби
похідні індолоцтової кислоти (індометацин)
похідні арилоцтової кислоти (вольтарен).
Початкова доза препаратів становить 150 мг на добу у період стаціонарного лікування, потім дозу знижують до 75-100 мг/добу. Загальна тривалість протизапальної терапії повинна становити 9-12 тижнів.
Глюкокортикостероїди застосовують у випадках кардиту, що загрожує життю пацієнта, при максимальній активності процесу з вираженими ексудативними проявами запалення. Преднізолон призначають у початковій дозі 0,7-0,8 мг/кг маси тіла, максимально 1мг/кг маси тіла, але зазвичай не більше 25-30 мг/добу. Терапевтична доза призначається впродовж 2 тижнів, а потім поступово знижується. При зниженні дози глюкокортикоїдів необхідно призначати НСПЗП на тривалість до 9-12 тижнів.
Амінохінолінові препарати застосовуються при затяжному, безперервно рецидивуючому перебізі ревматизму. Ці засоби є слабкими імунодепресантами, стабілізаторами лізосомальних мембран. Використовують делагіл рл 0,25 г 2 рази на день або плавеніл 0,2 г 2 рази на день впродовж 3 тижнів, а потім дозу цих двох препаратів знижують до 1 табл. на день упродовж 6-12 міс., іноді – до 2-х років.
Метаболічна терапія є компонентом комплексної терапії ревматизму. Призначають високі дози вітаміну С (по 300 мг 3 рази на день впродовж 1-1,5 міс, дані – у половинній дозі до 12 тижнів), вітамін В1 по 1,0 мл 6% розчину і В6 по 1,0 мл 5% розчину домязово через день упродовж 1 місяця, рибоксин по 0,2 г по 2 табл. 3 рази на день, калія оротат по 0,5 г 3 рази на день, мілдронат по 200 мг 3 рази на день.
Профілактика:
Первинна – спрямована на попередження розвитку ревматизму – загартування організму, здоровий спосіб життя, своєчасне лікування стрептококових інфекцій рото глотки. Лікування гострої стрептококої інфекції проводиться пеніциліном у добовій дозі 1,5-4 млн. ОД для підлітків і 30-50 тис. ОД на 1 кг маси тіла для дорослих в/м в 4 прийоми; курс – 10 днів. Можливе використання пероральних препаратів: феноксиметилпеніциліну, напівсинтетичних пеніцилінів, цефалоспоринів І і ІІ покоління, макролідів.
Вторинна – спрямована на попередження виникнення повторних атак після перенесеної першої. Починається одразу після завершення антибактеріальної терапії першої атаки. У якості такого препарату використовується N-дибензилетилендіамінова сіль пеніциліну. В Росії та Україні він випускається під назвою біциліну-5, а в інших країнах під іншими назвами: екстенцилін (Франція), ретарпен (Австрія), пендепон (Чехія), бензатинбензилпеніцилін (США) тощо.
Проводять біциліном по 1,2 млн. ОД дорослим і дітям з масою тіла більше 30 кг, а дітям з масою тіла менше 30 кг – по 600000 ОД один раз в 3 тижні. Можна використовувати пероральну профілактику ревматизму феноксиметилпеніциліном по 250 мг 2 рази на добу. При непереносимості пеніциліну рекомендується прифілактичний прийом еритроміцину по 250 мг двічі на добу.
Тривалість: якщо атака ревматизму була без кардиту, то вторинна профілактика повинна проводитися не менше 5 років, але припинитися не раніше, ніж пацієнт досягне 18-річного віку, іноді триваліше. Хворим, що перенесли гостру ревматичну лихоманку з кардитом, проводити профілактику потрібно до 25-річного віку. Хворим із клапанною вадою серця і тим, кому проведена хірургічна корекція вади серця, експерти ВООЗ рекомендують проводити вторинну профілактику ревматизму впродовж всього життя.
Поточна профілактика – проводиться всім, хто переніс ГРЛ, при інтеркурентних інфекційних захворюваннях і малих операціях (наприклад, екстракція зуба, аборт тощо) у терапевтичних дозах упродовж 10 днів.
Прогноз залежить від формування та прогресування вади серця
