51. Проблеми формування зони вільної торгівлі країн снд.

Зона вільної торгівлі створюється угодою двох або кількох держав, в тому числі і тих, які не мають спільного кордону, що значно розширює можливості взаємодії в тій області, заради якої, вони створюються. Суть в тому, що зацікавлені держави створюють єдину митну територію, яка складається з митних територій країн-учасниць, і на цій єдиній митній території можуть бути або повністю, або частково (за умовами угоди) скасовані обмеження у взаємній торгівлі між ними - як тарифні, так і нетарифні.

Проблеми СНД:

пошук оптимальних форм співпраці в області економічної інтеграції;

міра зацікавленості і ступінь готовність до співпраці в митних справах у держав - членів СНД не завжди збігаються, що і зумовлює вирішення питання про їх участь або неучасть у тих чи інших міжнародно-правових актах;

немає стимулювання розвитку економіки та захисту внутрішніх ринків деякими державами-учасницями;

порушення збереження і зміцнення єдиного економічного простору в відносинах між Договірними Сторонами та забезпечення в межах цього простору вільного руху товарів;

ускладнюється проведення узгодженої митної політики щодо третіх країн;

слабке прагнення до уніфікації митного законодавства та митних процедур;

створення митного союзу (Білорусь, Росія, Казахстан) та узгодження спільного митного тарифу;

членство України в СОТ;

встановлення митних бар'єрів між учасниками і кількісні обмеження на вивезення товарів;

порушення угод щодо охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я і моральності населення, культурно-історичної спадщини їхніх народів, охорони рідкісних тварин і рослин.

52. Україна на світових ринках товарів і послуг.

Товарна структура зовнішньої торгівлі України за роки незалежності майже не змінилася, як не змінився і перелік товарів, що забезпечують валютні надходження в країну. Основними статтями експорту були та й залишаються чорні метали та вироби з них, машини, устаткування, інші механізми, продукція хімічної та пов´язаних із нею галузей промисловості, мінеральні продукти, засоби наземного транспорту; імпорту - мінеральні продукти (у тому числі нафта, нафтопродукти, газ), машини, устаткування та інші механізми; продукція хімічної промисловості, засоби наземного транспорту, пластмаси, каучук.

Провідне місце в експорті продовжує займати продукція чорної металургії (більше 40%), що дає підстави говорити про певну монокультурність, яка підвищує вразливість країни у сфері зовнішньоекономічних зв´язків. Експортний потенціал машинобудування та інших галузей обробної промисловості використовується лише незначною мірою.

Найбільшу питому вагу в імпорті має продукція паливно-енергетичного комплексу (майже 30%), що свідчить про значну залежність країни від поставок енергоресурсів із-за кордону, особливо Росії.

Розміщення виробничих сил та товарна структура зовнішньої торгівлі впливають на масштаби участі різних регіонів у зовнішньоторгових відносинах країни. Понад 50% експорту та 50% імпорту припадає лише на три основні регіони: Донецьку, Дніпропетровську області та м. Київ.

В 2002 р. 72,5% обороту припадало на транспортні послуги та подорожі; 7,8% - на різні ділові послуги; 3,6% - на послуги зв´язку і зовсім незначна частка на фінансові, ділові, інформаційні, комп´ютерні, туристично-рекреаційні послуги, а також послуги, що пов´язані з патентами, ліцензіями, ноу-хау та іншими нематеріальними активами, які в багатьох країнах забезпечують чималий дохід. В наступні роки ситуація майже не змінилися, хоча у 2005 р. обсяг торгівлі послугами зріс на 23,6% порівняно з попереднім роком і становив понад 9 млрд. дол. (6,1 млрд. дол. - експорт, 2,9 млрд. дол. — імпорт).

Розвиток співробітництва України з країнами ЄС, що гарантує доступ українським виробникам із їхньою традиційною продукцією на європейські ринки, визначає взаємне застосування режиму найбільшого сприяння у торговельних відносинах тощо.