2. Вертикальна продуктова диференціація. Модель Саттона.

Диференціація товарів має вертикальний та горизонтальний аспекти [2]. Насправді на товарних ринках співіснують обидва типи диференціації продукту, однак переважання того чи іншого з них,  як свідчать результати спостережень, має різний вплив на розвиток конкуренції і положення підприємства в певній галузі.

Ринок з вертикально диференційованим продуктом інакше реагує на зміну платоспроможного попиту: його зростання призводить до витіснення низькоякісних товарів високоякісними, так що концентрація продавців і їх монопольна влада збільшуються.  Відповідно до цього можна виокремити ряд конкурентних переваг підприємств на ринках з поглибленою диференціацією. Ринки з вертикальною диференціацією продукту характеризуються високою якістю товарів, яка допомагає задовольнити смаки споживачів.

Различное влияние входа нового продавца, предлагающего новую комбинацию «цена-качество» на положение уже продающих фирм, объясняется разной зависимостью издержек на единицу продукции от качества товара

Если средние издержки (AC) обнаруживают сильную зависимость от качества продукции то сегментирование рынка, вызванное различием уровня дохода и платежеспособного спроса потенциальных покупателей, существенно ограничивает возможности ценовой конкуренции.

На рынке товара, технология производства которого такова, что зависимость издержек от качества относительно слаба, то вход нового продавца может привести к почти полному вытеснению товара с низким качеством.

1. Соціально-економічні вигоди від монополії. Переваги у витратах в умовах монополії.

Монополії як господарські організації відіграють вагому роль у соціально-економічному розвитку будь-якої країни. Величезні монополістичні об’єднання вносять вагомий вклад у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки. І це є незаперечним фактом.

Однією з переваг монополії є те, що це здебільшого великі підприємства з найвищою ефективністю і найнижчими виробничими витратами, що забезпечує економію суспільних витрат виробництва і обігу. А одним з недоліків є практика встановлення монопольних цін, такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам, а покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку.

Монополія, як економічне явище, має результатами своєї діяльності певні наслідки. І негативні, нажаль, набагато переважають позитивні. Одним із найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку.

У сучасній практиці господарювання нерідко не дістає підтвердження поширений у підручниках з економічної теорії вислів про те, що «монополія знищує конкуренцію». За умов інформатизації та глобалізації світової економіки наявність та утвердження монополій не знищують, а лише видозмінюють конкуренцію. Сьогодні вже не викликає сумнівів і заперечень також той факт, що фірма-монополіст може бути інноваційно активнішою, ніж фірма, яка функціонує у конкурентній галузі.

Монополії завдяки високому рівню зосередження економічних ресурсів створюють можливості для прискорення технічного прогресу. Однак, ці можливості реалізуються в тих випадках, коли таке прискорення сприяє набуттю монопольно високих прибутків. Йозеф Шумпетер та інші економісти доводили, що великі фірми, що володіють значною владою, — це бажане явище в економіці, оскільки вони прискорюють технічні зміни, тому що фірми, що володіють монопольною владою, можуть витрачати свої монопольні прибутки на дослідження, щоб захистити або усталити свою монопольну владу. Займаючись дослідженнями, вони забезпечують вигоди як собі, так і суспільству в цілому. Але переконливих доказів того, що монополії грають особливо важливу роль у прискоренні технічного прогресу, ні, тому що монополії можуть затримати розвиток технічного прогресу, якщо він загрожує їхнього прибутку.

2. Природа і типи цінової дискримінації. Форми прояву цінової дискримінації: досконала цінова дискримінація; цінова дискримінація в залежності від обсягів купівлі товару; цінова дискримінація за групами споживачів – розмежування ринків.

Монополісти з метою збільшення свого прибутку досить широко використовують цінову дискримінацію – принцип ціноутворення, коли той самий товар або послуга продається різним категоріям покупців за різними цінами. Для впровадження цінової дискримінації необхідно виконання двох умов:

1) існує формальна ознака, за якою можна розрізняти різні категорії споживачів;

2) благо не можна перепродавати (інакше ті, хто має можливість купувати його за нижчою ціною, перепродавали б його іншим покупцям).

Розрізняються три види цінової дискримінації:

Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна цінова дискримінація існує тоді, коли кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо, тобто найвищу із цін, за якою споживач погоджується на купівлю певної одиниці товару або послуги.

Цінова дискримінація другого ступеня полягає у встановленні рівня ціни в залежності від обсягів продажу. Цей спосіб дискримінації, як і в попередньому випадку, використовує спадну криву ринкового попиту, що відбиває зменшення готовності покупця платити при збільшенні обсягу.

Цінова дискримінація третього ступеня (на сегментованих ринках) запроваджується тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів (наприклад, дві групи – А і В), які відрізняються одна від одної своїм попитом, отже і еластичністю попиту, тобто коли можна сегментувати ринок. Це найпоширеніший варіант цінової дискримінації, який застосовується, скажімо, на ринках авіаперевезень, на залізниці. Звичайно, і в цьому випадку монополіст отримує можливість збільшити власні прибутки.

2. Виберіть правильну відповідь:

1. Назвіть основні індекси визначення монопольної влади: