V.Примушення.

Являє собою систему дисциплінарно - психологічного впливу на військовослужбовців, які недбало ставляться до виконання службових обов`язків, порушують військову дисципліну, громадьській порядок.

Дисциплiнарний Статут Збройних Сил України вимагає: “У випадку порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир має нагадати йому про обов`язки служби, а, коли це необхідно - накласти дисциплінарне стягнення.

Види примусу :

-категорична вимога,

-попередження про притягнення до вiдповiдальності,

-накладення покарання,

-осуд на зборах особового складу,

-порушення кримiнальної справи,

Психолого - педагогичні умови накладення стягнень:

-поки у солдата чиста службова картка, вiн зсуне гори, або зберегти її чистою,

-один з вірних методів попередження злочинів - заохочення добродійності,

-краще запобігти злочину довірою, ніж прісікати його жорстоким покаранням,

-жодне порушення дисципліни не можна залишити неприсеченим, жоден серйозний проступок не слід замовчувати,

-золоте правило дисциплінарної практики - турбуватися про дрібниці, і тоді не виникає ускладнень у важких питаннях,

-завжди набагато ефектийніше негайне покарання.

VI. Критика і самокритика.

Суть данного методу полягає в застосуванні виховного впливу на військовий колектив і особистість воїна, вираженому у формі суджень, аналізу і об`єктивної оцінки їхньої діяльності, поглядів, спрямованих на усунення помилок, що вони припускають, недоліків негативних явищ, розвиток відчуття відповідальності за свою поведінку і стан військової дисципліни.

Навіювання:

Метод виховання і керування, впливу на особистість, процес прийняття людиною будь-якої ідеї без критичного її усвідомлення. Навіювання щільно пов`язане з переконанням, але не вимагає доведень. Розрізняють пряме і непряме навіювання. При прямому навіюванні здійснюється безпосередній вплив прямої мови з певним змістовним значенням і, як правило, наказом. При непрямому, прихованому навіюванні на об`є`кт діють не прямо, а організують певні умови середовища, впливають чрез третю особу тощо.

II. Роль сержантів в керівництві процесом вихован- ня особового складу.

Ян Коменський, говорячі про стиль педагогічного виховання, писав:” При керуванні юнацтвом повинна мати місце лагідність без легковажності при стягненнях - осуд без угідливості, при покаранні - суворість без жорстокості, щоб спонукати дисциплінованість та повагу, а не сміх чи ненависть.

На першому етапі особливу значимість набуває підготовка виховного впливу. Для цього молодший командир повинен заздалегідь продумати :

а)конкретну мету впливу,

б)зміст і джерело впливу,(які ідеї, положення впровадити у свідомість підлеглого, які аргументи при цьому використати, і т.ін.),

в)методи виховного впливу,

г)форми виховноі роботи.

Другий етап процесу виховання полягає у виявленні особистої позиції солдата і передусім :

-спрямованість підлеглого, яка виражається у життевих цілях, мотивах поведінки та інтересах,

-емоційно - вольовий стан,

-ставлення до служби, товаришів, командирів, до самого себе (здатність правильно оцінювати свої можливості для виконання вимог, які до нього висуваються ),

Третій етап - аналіз результатів свого виховного впливу і внесення коректив.