4. Дайте визначення наведеним поняттям.

1. Часові межі ринку - час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

2. Мінімально ефективний випуск- це такий обсяг випуску, при якому позитивна віддача від масштабу змінюється постійної або спадною, фірма досягає мінімального рівня довгострокових середніх витрат.

3. Ринкова влада- здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень

1.http://ua.textreferat.com/referat-17019-1.html

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0317-02

Ринок - базове поняття мікроекономічного аналізу. Саме на ринку взаємодіють фірми. Параметри ринкової рівноваги і можливості його зміни представляють основний інтерес для дослідника. Проте на практиці визначити межі ринку непросто. Ринком товару Х є сукупність продавців і покупців товару Х. Говорячи про "товар Х", ми можемо мати на увазі як єдиний продукт, так і групу товарів-замінникі

Товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого;

Визначення товарних меж ринку

Ідентифікація ринку, очевидно, залежатиме від широти або вузькості завдання його меж. Виділяють декілька видів меж ринку: товарні (продуктові) межі, що відображають здатність товарів замінювати один одного в споживанні; тимчасові межі, пов'язані з істотною зміною умов попиту і пропозиції в часі; географічні межі. Необхідна широта або вузькість меж у кожному конкретному випадку залежить, по-перше, від особливостей товару, по-друге, від мети аналізу. Так, для товару тривалого користування тимчасові межі ринку набагато ширше і менш визначені, ніж для товару поточного споживання. Для споживацьких товарів до одного ринку відноситиметься більше число найменувань продукції, ніж для товарів виробничо-технічного призначення. Визначення географічних меж ринку залежить від фактичної гостроти конкуренції продавців на загальнонаціональному або світовому ринку, по-перше, і від висоти бар'єрів проникнення на регіональний ринок "зовнішніх продавців", по-друге.

5.1. Товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є:

подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо;

подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо;

наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи);

відсутність суттєвої різниці в цінах;

взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих.

У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.

5.2. При проведенні дослідження необхідно враховувати, що взаємозамінні товари належать до групи однорідних товарів (товарних груп), які розглядаються споживачем як один і той же товар (товарна група), і які можуть бути стандартизовані або диференційовані.

5.3. Стандартизованими товарами (товарними групами) можуть розглядатися товари, які мають єдину систему показників, параметрів, що характеризують товар, і у виробництві яких використовуються єдині чи однакові технічні стандарти, технічні умови, стандарти застосування тощо.

5.4. Диференційовані товари (товарні групи) характеризуються певними відмінностями споживчих властивостей, зовнішнього вигляду, якісних показників, термінів споживання, обсягів додаткових послуг (сервісного обслуговування), що дає можливість споживачам певним чином вирізняти переваги конкретного товару (товарної групи), який виробляється (реалізується) певним суб'єктом господарювання (продавцем), від інших аналогічних товарів (товарних груп) при задоволенні певного попиту.

територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами;

Територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.

При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

6.2. Коректність визначення територіальних (географічних) меж товарного ринку може бути перевірена дослідженням відкритості ринку щодо міжрегіональної та/або міжнародної торгівлі.

6.3. Ступінь відкритості ринку (надалі - СВР) щодо міжнародної, міжрегіональної торгівлі оцінюється за показником, який розраховується як відсоткове співвідношення суми загального обсягу ввезення (імпорту) товару на певний ринок з територій інших регіонів держави (інших країн) до загального обсягу ринку за формулою Qv СВР = ___ . 100 [%], Q RT

де Qv - обсяг товару, ввезеного на відповідний ринок з-за меж цього ринку (для загальнодержавного - обсяг імпорту в Україну);

Q - загальний обсяг реалізації (придбання) товару (товарної

РТ

групи) на ринку в певних територіальних (географічних) межах.

Для регіональних ринків при:

СВР < 30 % - певна територія коректно визначена як територіальні (географічні) межі ринку;

СВР > 30 % - територіальні (географічні) межі ринку вимагають додаткового їх дослідження щодо можливості існування ринку товару з такими територіальними (географічними) межами, а також можливого розширення цих меж.

Для загальнодержавних ринків при:

СВР < 40 % - територія держави є територіальними (географічними) межами ринку;

СВР > 40 % - є ознакою відкритості загальнодержавного ринку і може потребувати додаткового дослідження щодо впливу закордонних продавців, постачальників, виробників на становище, яке займають суб'єкт (суб'єкти) господарювання на цьому ринку. Часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

7.2. У випадках, коли період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є більшим, ніж один рік, як часові межі ринку як правило визначається проміжок часу, який дорівнює від одного до трьох зазначених періодів обороту капіталу.

7.3. Проміжок часу менший, ніж один рік, може визнаватися часовими межами ринку, за умов, що:

період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є значно меншим, ніж один рік;

протягом цього часу, у відповідь на значиме підвищення цін на ринку, продавці (постачальники, виробники) мають можливість вжити відповідних заходів і стабілізувати пропозицію, а значна кількість споживачів, що скоротили споживання внаслідок цього підвищення, можуть без значних труднощів відновити обсяги споживання;

монопольне (домінуюче) становище суб'єкта (суб'єктів) господарювання обумовлене наданням йому особливих прав, повноважень, пільг з боку органів влади, органів місцевого самоврядування чи органів адміністративно-господарського управління та контролю або інших суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище.

Як значиме використовується підвищення цін, що дорівнює або перевищує 5 відсотків.

8. Розрахунок частки суб'єктів господарювання на ринку

8.1. Обсяг ринку, на якому визначається монопольне (домінуюче) становище, визначається як загальний обсяг надходження товару на ринок за формулою n Q = S Q, RT j = 1 j

де n - кількість суб'єктів господарювання, що продають (постачають, виробляють) або придбавають (споживають, використовують) товари (товарні групи), що входять до товарних меж ринку;

Q - обсяг товарів (товарних груп), що продаються

j

(постачаються, виробляються) або придбаються (споживаються, використовуються) j-м суб'єктом господарювання протягом часу, що становить часові межі ринку;

Q - обсяг ринку.

РТ

Кількісні показники Q та Q, визначаються в натуральних та/або РТ j

вартісних показниках. Натуральні показники застосовуються у випадках, коли можливо використовувати єдиний показник для всіх товарів, які складають товарні межі ринку.

В інших випадках - використовуються вартісні показники.

8.2. Обсяг товарів (товарних груп), що продається (постачається, виробляється) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб'єктом господарювання, визначається як загальний обсяг реалізованих або придбаних товарів (товарних груп), що входять до товарних меж ринку, протягом часу, що складає часові межі ринку, за формулою m Q = S Q , j i = 1 ji

де S - знак суми;

m - кількість товару (товарних груп), що входить до товарних меж ринку і продається (постачається, виробляється) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб'єктом господарювання;

Q - обсяг i-го товару (товарної групи), що продається

ji

(постачається, виробляється) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб'єктом господарювання.

8.3. Обсяг товару (товарної групи), що продається (постачається, виробляється) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб'єктом господарювання, визначається за формулою

Q = Q - Д Q - Q - Q + Q, ji вji зji внji еji іji

Д - дельта; де Q - обсяг i-го товару (товарної групи), що продається ji

(постачається, виробляється) або придбається (споживається, використовується) j-м суб'єктом господарювання;

Q - обсяг виробленого i-го товару (товарної групи) j-м

вji

суб'єктом господарювання; Д Q - зміни обсягів запасів i-го товару (товарної групи) в зji

j-го суб'єкта господарювання протягом часу, що складає часові межі ринку;

Q - обсяги i-го товару (товарної групи), які використовуються

внji

j-м суб'єктом господарювання у технологічному процесі власного виробництва;

Q - обсяги вивезення (експорту) i-го товару (товарної групи)

еji

за межі відповідного ринку j-м суб'єктом господарювання;

Q - обсяги ввезення (імпорту) i-го товару (товарної групи) у

іji

межі відповідного ринку j-м суб'єктом господарювання.

Обсяг i-го товару (товарної групи), що придбавається (споживається, використовується), визначається як обсяг товару (товарної групи), куплений j-м суб'єктом господарювання протягом часу, що становить часові межі ринку.

8.4. Частка суб'єкта господарювання на ринку розраховується за формулою Q j P = ______ . 100 [%], j Q RT

де P - частка на ринку j-го суб'єкта господарювання (j = 1, j

2, ..., n);

Q - обсяг товарів (товарної групи), що продаються

nj

(постачаються, виробляються) або придбаваються (споживаються, використовуються) j-м суб'єктом господарювання;

Q - обсяг ринку.

РТ

8.5. Сукупна частка на ринку декількох суб'єктів господарювання, зокрема п'яти, чотирьох, трьох та двох найбільших суб'єктів господарювання, обчислюється за формулою m S = S P (%), Pn nj j = 1

де S - знак суми;

m = 2, 3, 4, 5 - кількість суб'єктів господарювання, частка яких ураховується при розрахунку сукупної частки, зокрема суб'єктів господарювання, що мають одну з п'яти, чотирьох, трьох або двох найбільших часток на ринку;

P - частка на ринку j-го суб'єкта господарювання;

nj

S - сукупна частка на ринку, зокрема сукупна частка на ринку

Pn

відповідно 5, 4, 3, 2 суб'єктів господарювання, що мають найбільші частки на ринку.

8.6. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку за відсутності достовірної інформації про обсяги товарів (товарних груп), які продаються (постачаються, виробляються) або придбаваються (споживаються, використовуються), може здійснюватися на основі оцінок відповідних показників, наявних виробничих потужностей або інших показників, які свідчать про обсяги продажу (постачання, виробництва) або придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп) на ринку.

Одне з непростих питань - питання про співвідношення ринку і галузі. Галуззю є сукупність підприємств, що проводять близькі продукти, з використанням близьких ресурсів і близьких технологій. Відмінності між ринком і галуззю засновані на тому, що ринок з'єднаний потребою, що задовольняється, а галузь - характером технологій, що використовуються. Ототожнення галузі і ринку, як правило, неприйнятне - товари, реалізовувані підприємствами галузі, можуть бути більш менш близькими замінниками, але можуть бути і абсолютно незалежними товарами. У свою чергу ринок і підгалузь, що виділяється в рамках конкретної галузі на підставі виробництва близьких товарів-замінників, іноді можуть розглядатися як взаємозамінних між собою поняття. Таке спрощення тим більше допустимо, ніж більш спеціалізовані підприємства підгалузі. Коли ми говоримо далі про галузь (ринку), ми матимемо на увазі саме підприємства підгалузі, з'єднані випуском замінюваних продуктів і одночасно конкуруючі один з одним у сфері реалізації цих продуктів.

Дж. Робінсон запропонувала наступне визначення ринку, яке з невеликими варіаціями використовується антимонопольними комітетами багатьох країн. Ринок включає однорідний товар і його замінники до того моменту, коли не буде знайдений різкий розрив в ланцюзі товарних субститутів. Ступінь субституції (заміщення) характеризується показником перехресної еластичності попиту за ціною. Як тільки перехресна еластичність стає менше певної заданої величини, можна говорити про розрив в ланцюзі товарних субститутів, а значить, і про межу ринку. Задаючи різні значення перехресної еластичності, ми можемо одержувати різні масштаби ринку [2. c38].

В країнах Європейського економічного співтовариства використовуються і інші критерії виділення ринку.

1. Показник зміни виручки при зміні ціни. Хай, наприклад, ціна товару А зросла. Розглянемо, яким чином змінилася виручка виробників даного товару. Якщо виручка виросла (або відповідно приріст прибутку продавців позитивний), ринок обмежений тільки товаром А. Якщо ж виручка скоротилася (приріст прибутку виробників негативний або принаймні непозитивний), то, отже, існує близький замінник, товар В. Тому неправомірно говорити про ринок товару А, треба шукати товар В і перевіряти знову по запропонованій методиці ринок товару. Таким чином, динаміка виручки і прибутку фірм-виробників при достатньо тривалому зростанні ціни указує на межі ринку. Цей критерій грунтується на принципі показника прямої еластичності попиту за ціною. При достатньо агрегованому визначенні ринку попит на такому ринку повинен бути достатньо нееластичним. В цьому випадку зростання ціни продавців приводить до збільшення їх виручки.

2. Кореляція цін товарів в часі. Позитивна кореляція руху цін товарів протягом тривалого часу (5-10 років) свідчить про те, що товари є стійкими субститутами, тобто складають один ринок. Легко помітити, що цей критерій, так само як і визначення ринку, використовується Дж. Робінсон, базується на концепції перехресної цінової еластичності. Якщо товари А і В служать близькими замінниками, зростання ціни на товар А приводить до збільшення попиту на товар В і за інших рівних умов - до підвищення ціни товару В.

3. Географічна обмеженість ринку. Як критерій приналежності різних територій до одного географічного ринку виділяють однакові умови конкуренції, такі як взаємозв'язана попиту, відсутність митних бар'єрів, схожі національні (місцеві) переваги, неістотні відмінності в цінах, відносно невеликі транспортні витрати усередині регіону, заміщуваність в пропозиції.

Виявивши межі ринку, ми повинні визначити фірми, що проводять товар на цьому ринку. Наскільки вірно визначений круг підприємств, діючих на нашому ринку, можна перевірити за допомогою двох показників: показника спеціалізації і показника обхвату.

Показник спеціалізації - відношення об'єму продажів даного товару до об'єму продажів всіх товарів фірмами, віднесеними нами до даної галузі. Аналогічний показник можна розрахувати і для окремого підприємства.

Показник обхвату - відношення об'єму продажів даного товару підприємствами, віднесеними нами до даної галузі, до загального об'єму продажів даного товару всіма галузями.

Дослідження концентрації продавців на ринку приведе до якісних результатів в тому випадку, якщо показник спеціалізації і показник обхвату достатньо великий.

Визначення показника розміру підприємства

Показники рівня концентрації будуються на основі зіставлення розміру підприємства (фірми) з розміром ринку, на якому воно діє. Чим вище розмір фірм в порівнянні з масштабом всього ринку, тим вище концентрація виробників (продавців) на цьому ринку.

Проблема полягає в тому, щоб відповісти на питання: що можна рахувати розміром підприємства? Існують чотири основні показники, що характеризують розмір фірми щодо розміру ринку:

частка продажів фірми в ринковому об'ємі реалізації;

частка зайнятих на підприємстві в загальній чисельності зайнятих у виробництві даного продукту;

частка вартості активів фірми у вартості активів всіх фірм, діючих на даному ринку;

частка доданої вартості на підприємстві в сумі доданої вартості всіх виробників, діючих на ринку.

Результати розрахунку показників концентрації можуть істотно залежати від вибору міри розміру фірми. Наприклад, якщо крупні фірми використовують більш капіталомісткі технології в порівнянні з дрібними, то рівень концентрації, зміряний по вартості активів, буде більше рівня концентрації для тієї ж галузі, але зміряного по рівню продажів або зайнятості. На рівень концентрації, виражений через додану вартість, впливатиме вертикальна інтеграція. Якщо крупні фірми інтегровані більшою мірою, ніж середні і дрібні, то використовування доданої вартості як показник розміру фірми дасть більш високий рівень концентрації, ніж об'єм продажів. Крім того, існує проблема диверсифікації: для фірм, чия діяльність протікає в різних підгалузях і на різних ринках, важко виділити зайнятість, об'єм продажів або величину доданої вартості, які доводяться на даний ринок.

2. Методика визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку (надалі - Методика) розроблена відповідно до Законів України "Про захист економічної конкуренції" і "Про Антимонопольний комітет України"

Законодавство передбачає особливий порядок визначення монопольного (домінуючого) становища підприємця на ринку. Визначення такого становища відбувається відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. № 49-р. Так, для визначення монопольного (домінуючого) становища підприємця на ринку досліджують такі показники:    1. Товарні межі ринку.    2. Суб’єкти ринку.    3. Територіальні (географічні) межі ринку.    4. Часові межі ринку.    5. Обсяг ринку товару.    6. Частка суб’єкта господарювання на ринку.    7. Рівень ринкової концентрації.    8. Бар’єри вступу на ринок.    9. Відкритість ринку для міжрегіональної та міжнародної конкуренції.    10. Визначення ринкової влади.    11. Оцінюється стан конкурентного середовища на ринку, потенціал його розвитку та надання висновків щодо доцільності запровадження заходів, спрямованих на розвиток конкуренції.    Враховуючи результати аналізу, роблять висновок стосовно стану конкуренції на ринку і відповідно до цього приймають рішення про застосування тих чи інших заходів щодо захисту чи розвитку конкуренції.

Визначення монопольного становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

1. Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

2. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.

3. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).

4. Визначення товарних меж ринку.

5. Визначення територіальних (географічних) меж ринку.

6. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.

7. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.

8. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.

9. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

10. Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

11. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

2.2. Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.