1. Економічна сутність природної монополії. Механізм регулювання галузей природних монополій.

Природна монополія – галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок цілком. Із природними монополіями, в основі яких лежить економія на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, засновані на володінні унікальними природними ресурсами.

Характерними рисами природних монополій є можливість ефективно задовольняти потреби суспільства поза конкуренцією. Головною перевагою підприємств – природних монополістів полягає в економії на ефекті масштабу виробництва.  Це означає, що витрати будуть тим меншими, чим більшим буде масштаб діяльності підприємства. Тому можна стверджувати, що ці підприємства складають цілі галузі, які впливають на конкурентні ринки.

Природні монополії володіють такою ринковою владою і суспільним значенням, що вся решта ринків і суб'єктів господарювання вимушена враховувати їхню поведінку в прийнятті своїх економічних рішень.

Функціонування ринків природних монополій виходить за межі «невидимої руки» ринкової рівноваги і породжує потребу державної дії. Ринковий механізм не в змозі самостійно встановити ефективну рівновагу у взаємодії природних монополій і суспільства без включення третьої сили – держави - в системі інститутів громадянського суспільства.

Інструменти регулювання:

Регулювання ціни

Регулювання фізичних обсягів виробництва

Контроль входження на ринок і виходу з нього

Регулювання інших умов

Регуляторні установи та структури:

саморегулювання;

• органи місцевої влади;

• парламент;

• суди;

• управління та установи центрального

уряду;

• регуляторні комісії

Регулювання природних монополій в Україні

Законом “Про природні монополії” передбачено, що регулювання діяльності суб’єктів природ­

них монополій в Україні мають здійснювати національні комісії регулювання. В окремих ви­

падках функції регулювання може бути покладено на органи виконавчої влади та місцевого

самоврядування або (у разі реґіональної монополії) делеговано місцевим державним

адміністраціям.

Нині в Україні створено дві регуляторні комісії: Національну комісію регулювання електро­енергетики (НКРЕ) в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі та Національнукомісію регулювання зв’язку (НКРЗ) у галузі зв’язку.

Функції регулювання в транспортному комплексі виконує Міністерство транспорту та зв’яз­ку. Передбачене законодавством розмежування господарських функцій і функцій державного управління і контролю на залізничному транспорті та забезпечення утворення Національ­ної комісії регулювання транспорту (у IV кварталі року) досі не виконано.

У житлово­комунальному господарстві більшість регуляторних функцій покладено на місцеві органи влади. Проте розподіл регуляторних повноважень між ними та центральним органом виконавчої влади в галузі – Державним комітетом з питань житлово­комунального господар­ ства – чітко не визначено

2. Вертикальна продуктова диференціація. Модель Саттона.

Дифференциация продукта означает разработку ряда существенных свойств продукта отличных от товаров конкурентов (субститутов) - неценовая конкуренция.

Продукт может характеризоваться через набор его свойств: качество, местоположение продавца относительно потребителей, время продажи, долговечность, информационная доступность его свойств для потребителей, дополнительные услуги, предоставляемые во время или после продажи. Каждое из этих свойств может выступать в качестве фактора продуктовой дифференциации. В условиях совершенной конкуренции рынок продукта однороден, каждая фирма продает товар идентичный товару, который предлагает любая другая фирма рынка. При монополистической конкуренции рыночную власть над товаром дает фирме дифференциация продукта.

Концепция «рекламных рынков» Дж. Саттона. На рынках с пологой функцией издержек (слабой реакцией затрат на улучшение качества товара) производители низкокачественного продукта предпочтут принять превентивные меры для сохранения своего объема продаж. Такими мерами, в частности, могут служить расходы на рекламу. Избыточные расходы на рекламу выступают как фактор барьера входа, поскольку реклама нацеливается не на спрос как таковой, а на потенциальных конкурентов, могущих предложить более качественный товар. Высокие расходы на рекламу повышают совокупные издержки производства и сбыта товара, делая функцию издержек более крутой. Тем самым производители менее качественного товара закрепляют за собой место на рынке, препятствуя входу возможных продавцов более качественного товара.

Если функция издержек крутая, то можно выделить предельного потребителя, которому все равно товар какого качества покупать.

Потребители, для которых субъективные предпочтения превышают характеристику предельного покупателя, будут покупать только высококачественные товары (первый сегмент).

Потребители с более низкими субъективными предпочтениями будут покупать низкокачественные товары или не покупать их вообще.

Таким образом, спрос можно разбить на три сегмента:

Для первого сегмента высококачественных товаров спрос составит D2=N(1-F((P2-P1)/(s2-s1)))

Для второго сегмента низкокачественных товаров спрос будет равен D1=N(F((P2-P1)/(s1-s2))-F(P1/s1))

Для третьего сегмента спрос будет равен нулю D0=0, F-плотность распределения потребителей, s-объективное качество тов, N-совокупное число потребителей.