- •1. Мовознавство як наука.
- •2. Зв'язок мовознавства з іншими дисциплінами.
- •3. Методи лінгвістичних досліджень.
- •4.Природа і сутність мови.
- •5. Основні функції мови.
- •6. Мова і суспільство.
- •7. Знаковий характер мови.
- •8. Мова і мислення
- •9. Мова і мовлення.
- •10. Система і структура мови. Основні одиниці мови та їх функції.
- •11. Походження мови. Гіпотези про походження мови.
- •12. Літературна мова, її виникнення й основні ознаки.
- •13. Загальна характеристика мов світу.
- •14.Типологічна класифікація мов.
- •15. Генеалогічна класифікація мов.
- •16.Споріднені мови. Мовна сім`я, група, підгрупа. Мовні союзи.
- •17. Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків.
- •18. Голосні та приголосні звуки.
- •19. Членування мовленнєвого потоку.
- •20. Склад. Основні теорії складу.
- •21. Просодичні засоби мовлення. Наголос і інтонація.
- •22. Поняття фонеми. Фонологічна система.
- •23.Позиційні фонетичні зміни
- •24. Комбінаторні фонетичні зміни.
- •25. Мова і письмо. Етапи розвитку письма.
- •26.Графіка. Орфографія. Основні принципи правопису.
- •27. Лексикологія як розділ мовознавства
- •28. Слово як одиниця мови.
- •29.Лексичне значення.
- •30.Слово і лексема
- •31.Поняття полісемії.
- •32. Типи перенесень значення. Метафора і метонімія.
- •33. Омоніми. Суміжні з омонімією явища.
- •34. Синоніми. Класифікація синонімів.
- •35.Антоніми. Класифікація антонімів.
- •36.Гіперо-гіпонімія.
- •37. Лексико-семантична система мови.
- •38.Парадигматичні та синтагматичні відношення у лексикології.
- •39. Лексико-семантичне поле.
- •40.Типи слів за сферою вживання. Активна і пасивна лексика.
- •41. Соціальна диференціація лексики.
- •42.Стилістично забарвлена лексика.
- •43.Архаїзми, історизми, неологізми.
- •44. Запозичення. Різновиди запозичень.
- •45. Термін і його ознаки.
- •46.Лексикографія. Основні типи словників.
- •47.Фразеологія як розділ лексикології.
- •48. Поняття фразеологізму. Типи фразеологічних одиниць.
- •49. Граматика. Граматичні рівні мови.
- •50. Розділи граматики.
- •51. Граматичне значення.
- •52. Граматична категорія.
- •53.Поняття морфеми. Види морфем.
- •54.Синтетичні способи вираження граматичних значень.
- •55. Аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •56. Частини мови. Критерії виділення частин мов.
- •57. Словосполучення. Типи словосполучень.
- •58. Синтаксичні зв’язки слів.
- •59. Речення та його ознаки.
- •60. Актуальне членування речення.
19. Членування мовленнєвого потоку.
Членується на відрізки різного розміру – основні фонетичні одиниці (фрази, такти, склади, звуки). Фраза – відрізок мовлення, що становить собою інтонаційно – змістову єдність, виділену з двох боків паузами. Кожна фраза пов’язана зі змістом та інтонацією, має наголос. Всередині фрази немає паузи. Фраза розпадається на такти – частина фрази, об’єднана наголосом. Такти членуються на склади (звуки).
20. Склад. Основні теорії складу.
Три теорії складу: еспіраторна (склад – це звук, який вимовляється одним поштовхом повітря) , мускульна напруга ( склад – це частина, яка вимовляється з єдиною мускульною напругою), сонорна ( за звучністю склад має вершину і периферію, склад – частина такту, яка склад. з більш звучного і прилеглих до нього менш звучних звуків). Розрізняють відкритий, закритий, прикритий (почин. з приголосного), неприкритий (з голосного) склади. Типи складів: відкритий неприкритий, закритий прикритий, відкритий прикритий, закритий неприкритий. Складотворний звук – голосний (монофтонг). Дифтонг – два голосних, один склад. Трифтонг – три голосних, один склад.
21. Просодичні засоби мовлення. Наголос і інтонація.
Наголос – виділення в мовленні певної одиниці в ряду неоднорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів. Розрізняють: словесний (динамічний – виділення одного із складів слова більшою силою, музикальний – виділення наголошеного складу інтонаційно, кількісний – виділення складу більшою тривалістю звучання), фразовий (виділення певного слова у фразі), логічний (виділення якогось слова у всьому висловлюванні) і емфатичний ( емоційне виділення слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків) наголос. Членування мовлення на фонетичні відрізки пов’язане з інтонацією. Інтонація – рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення. Склад. З мелодики (зміна частоти основного тону), інтенсивності (посилення голосу), пауз , темпу і тембру (емоційне забарвлення) мовлення.
22. Поняття фонеми. Фонологічна система.
Протиставлення звуків в словах – опозиція (релевантна – розрізнення слів і морфем, не релевантна – не виконують таку функцію). Функцію розрізнення виконує фонема – мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання значеннєвих одиниць – морфем і слів. Відмінність між звуком і фонемою: Фонема - соціальне явище, звук – індивідуальне, фонема – мовна одиниця, звук – мовленнєва, фонема – абстрактна одиниця, звук – конкретна, фонема – стала величина, звук – залежна. Диференційні - ознаки фонем, за якими розрізняють значення слів чи морфем. Інтегральні – ознаки фонем, які не розрізняють значень слів. Позиції фонем: сильні, слабкі або наголошена і ненаголошена. У мовленні виступають варіанти фонем – алофони. Варіації фонем – індивідуальні й позиційні зміни фонем. Фонологічна система – протиставлення фонеми всім інш., підбирання слова, які відрізняються фонемою. Опозиції – привативні – опозиція, в якій член має якусь ознаку, а інший ні, градуальні – члени характеризуються різним ступенем, еквіполентні – обидва члени рівноправні. Корелятивна опозиція – члени різняться тільки однією ознакою, за іншими збігаються.
