2.2. Організація, методика і аналіз результатів констатувального експерименту

Завдання соціального педагога полягають у тому, щоб створити соціально-педагогічні умови, які сприятимуть внутрішньому управлінню індивіда, досягненню ним своїх цілей, реалізації різнобічних типів поведінки, гнучкої адаптації. Треба створити атмосферу безпеки та ситуації, у якій відсутнє зовнішнє оцінювання. Тільки за цих умов людина може проявити себе нестандартно, по-новому, творчо. Завдяки „творчій адаптивній поведінці" (К.Роджерс) людина прагне до самостійності, є гармонійною, а коли спрямовує зусилля на досягнення власних цілей, то діє продумано. Разом з тим самоактуалізація не може бути реалізовваною без емпатійного розуміння і прийняття іншої людини, тобто взаємодії з нею.

Виходячи з цього, особливості корекційної роботи з дітьми-інвалідами здійснюють за такими напрямками [41].

Реконструкція соціокультурного оточення:

• допомога в комунікації, організації міжособистісних стосунків;

• організація ритму життя, помешкання, індивідуального фізичного комфорту;

• виявлення і розвиток творчого потенціалу, організація дозвілля;

• психодіагностування;

• психолого-педагогічний вплив;

• психотренуючі ігри, отренінг, терапія, сміхотерапія, індивідуальне консультування.

Навчання методам самодопомоги і взаємодопомоги:

• опанування основами психологічної культури;

• формування практичних навичок самообслуговування;

• оволодіння основними руховими навичками пересування, використання технічних засобів і пристосувань;

• засвоєння можливостей мовного, а у разі відсутності мови -альтернативного спілкування.

Завданням нашого дослідження є вивчення рівня прояву тривожності в підлітків з особливими освітніми проблемами та виявлення домінуючих чинників її формування при наявності проблем у фізичному розвитку чи певних вад. Для розкриття даного завдання нами використані три методики дослідження тривожності.

Експериментальне дослідження проводилось з учнями з особливими освітніми проблемами 8-9 класів на базі Теребовлянської обласної комунальної гімназії-спецшколи-інтернату з поглибленим вивченням іноземних мов і збереженням класів для слабозорих дітей. У групі учнів підліткового віку. Загальна кількість досліджуваних 29, з них 19 дівчат і 10 хлопців, віком 14-15 років.

Констатувальний етап дослідження проводився за допомогою трьох методик:

1. Методики діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса. З допомогою цієї методики досліджується рівень і характер тривожності, пов'язаної зі школою у дітей середнього і старшого шкільного віку.

2. Шкали реактивної та особистісної тривожності Спілберга-Ханіна, яка застосовується для визначення рівня особистісної і ситуативної тривожності.

3. Шкали ситуаційної тривожності (методика Кондаша). Перевага шкал такого типу полягає, по-перше, в тому, що вони дозволяють виявити області дійсності, об'єкти, що є для школяра основними джерелами тривоги, і, по-друге, у меншій мірі, ніж інші типи опитувальників, залежать від особливостей розвитку у учнів навичок самоспостереження.

Спочатку ми використали методику діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса (Філіпса).

Метою даної методики є дослідження рівня і характеру тривожності, пов'язаної з школою у учнів з освітніми проблемами старшого шкільного віку.

Тест складається з 58 питань, які можуть зачитуватися школярам, а можуть і пропонуватися письмово. На кожне питання вимагається однозначно відповісти «так» або «ні»

Мета методики (опитувальника) полягає у вивченні рівня і характеру тривожності, пов'язаної з школою у дітей середнього і старшого шкільного віку.

ІНСТРУКЦІЯ: «Учні, зараз Вам буде запропонований опитувальник, який складається з питань про те, як Ви себе відчуваєте в школі. Прагніть відповідати щиро і правдиво, тут немає вірних або невірних, хороших або поганих відповідей. Над питаннями довго не замислюйтеся.

Відповідаючи на питання, записуйте його номер і відповідь «+», якщо Ви згодні з ним, або «-», якщо не згодні».

Обробка і інтерпретація результатів.

Учням було запропоновано занести всі відповіді на опитувальник в «бланк» Бланк

«+»

“–”

При обробці результатів виділяємо питання, відповіді на які не співпадають з ключем тесту

Наприклад, на 58-е питання Віктор відповів «Так», тоді як в ключі цьому питанню відповідає «-», тобто відповідь «ні». Відповіді, які не співпадають з ключем - це прояви тривожності.

При обробці бланків ми підрахували :

1. Загальне число неспівпадань по всьому тексту. Якщо воно більше 50 %, можна говорити про підвищену тривожність дитини, якщо більше 75 % від загального числа питань тесту – про високу тривожність. Для наочності неспівпадіння помічено колами. В Віктора неспівпадінь 52 %, що говорить про підвищену тривожність хлопця.

2. далі підраховуємо число збігів по кожному з 8 чинників тривожності, що виділяються в тексті

Фактори	№ питання
1. Загальна тривожність в школі	2, 3, 7, 12, 16, 21, 23, 26, 28, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53. 54. 55, 56, 57, 58; сума = 22
2. Переживання соціального стресу	5. 10, 15. 20, 24. 30, 33, 36. 39, 42, 44 сума = 11
3. Фрустрація потреби в досягненні успіху	1. 3, 6. 11. 17. 19, 25, 29, 32, 35, 38, 41, 43; сума = 13
4. Страх самовираження	27, 31, 34, 37, 40, 45; сума = 6
5. Страх ситуації перевірки знань	2, 7, 12, 16, 21, 26; сума = 6
6. Страх невідповідності очікуванням оточуючих	3,8,13,17.22; сума = 5
7. Низька фізіологічна опірність стресу	9,14.18.23,28; сума = 5
8. Проблеми і страхи в відношеннях з вчителями	2,6,11,32.35.41.44.47; сума = 8

Рівень тривожності визначається так само, як в першому випадку. Аналізується загальний внутрішній емоційний стан школяра, що багато в чому визначається наявністю тих або інших тривожних синдромів (чинників) і їх кількістю. В Віктора страх самовираження – 83 %, суспільна тривожність в школі – 59 %, страх невідповідності очікуванням оточуючих та низька фізіологічна опірність стресу – 40 %, страх ситуації перевірки знань – 36 %, переживання суспільного стресу – 15 %, труднощі і страхи у відносинах з вчителями – 12, 5 %.

Дані бланку відповідей Віктора представимо в вигляді індивідуальної діаграми

Підраховуємо число неспівпадінь по кожному вимірюванню для кожного з опитуваних, на основі цих даних підраховуємо результати всього класу. Після підрахунків абсолютне значення тривожності по всьому класу - > 50 %.

Підраховуємо кількість учнів, які мають неспівпадіння по певному чиннику 50 % і 75 % (для всіх чинників).

Ці дані представляємо у вигляді діаграми.

На основі цих даних робимо висновок, що фрустрація потреби в досягненні визнання оточуючих в 53 % учнів, суспільна тривожність в школі в 47 %, страх самовираження – 43 %, страх невідповідності очікуванням оточуючих – 42 %, страх ситуації перевірки знань – 38 %, низька фізіологічна опірність стресу 36 %, переживання суспільного стресу 18 %, труднощі і страхи у відносинах з вчителями – 11 %.

Складаємо для себе повну інформацію про кожного учня (за результатами тесту).

Змістовна характеристика кожного синдрому (чинника).

1. Суспільна тривожність в школі – загальний емоційний стан підлітка, пов'язаний з різними формами його включення в життя школи.

2. Переживання суспільного стресу – емоційний стан підлітка, на фоні якого розвиваються його соціальні контакти (вчителі, сім’я, однолітки).

3. Фрустрація потреби в досягненні визнання оточуючих – несприятливий психічний фон, що не дозволяє підлітку розвивати свої потреби в успіху, досягненні високого результату і т.ін.

4. Страх самовираження – негативні емоційні переживання ситуацій, пов'язаних з необхідністю саморозкриття, пред'явлення себе іншим, демонстрації власних можливостей.

5. Страх ситуації перевірки знань – негативне відношення і переживання хвилювання в ситуаціях перевірки (особливо – суспільної) знань, досягнень, можливостей.

6. Страх невідповідності очікуванням оточуючих – орієнтація на значущість інших в оцінці власних результатів, вчинків, і думок, тривога з приводу оцінок, що даються оточуючими, очікування негативних оцінок.

7. Низька фізіологічна опірність стресу – особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосовність підлітка до ситуацій стресового характеру, що підвищують можливість неадекватного, деструктивного реагування на тривожний чинник середовища.

8. Труднощі і страхи у відносинах з вчителями – загальний негативний емоційний фон відносин з дорослими в школі, що знижує успішність навчання підлітка.

Наступною нами було використано методику шкали реактивної та особистісної тривожності.

Дослідження тривожності (опитувальник Спілбергера-Ханіна) застосовується для визначення рівня особистісної і ситуативної тривожності. Вимірювання тривожності як характеристики особистості особливо принципове, оскільки ця властивість багато в чому обумовлює поведінку підлітка. Певний рівень тривожності – природна і обов'язкова риса активної, діяльної особистості. У кожної людини існує свій кращий, або бажаний, рівень тривожності – це так звана потрібна тривожність. Оцінка людиною власного стану в цьому відношенні є для нього істотним компонентом самоконтролю і самовиховання.

Підвищена тривога є основним механізмом неадаптивної поведінки, однак, певний рівень тривожності – природна й обов'язкова особливість продуктивної активності людини. Кожний має свій рівень тривоги і тривожності. Самоконтроль і самооцінка цього стану є істотним компонентом-адаптивної саморегуляції, позаяк підвищений рівень тривоги є провідним «облігатним механізмом» дезадаптивних розладів.

Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна межа, що відображає, схильність суб'єкта, до тривоги і припускає наявність у нього тенденції приймати досить широкий спектр ситуацій як загрожуючі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, розцінюваних підлітком як небезпечні, пов'язаних із специфічними ситуаціями небезпеки його престижу, самооцінці, самоповазі.

Ситуативна, або реактивна, тривожність як стан характеризується емоціями, які суб’єктивно переживає підліток: напругою, хвилюванням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним по інтенсивності і динаміці в часі.

Високотривожні особистості схильні сприймати загрозу самооцінці і життєдіяльності і реагувати вираженим станом тривоги. Якщо результати тесту виявляють високий рівень особистісної тривожності, то це дає підставу прогнозувати виникнення станів тривожного ряду в різноманітних ситуаціях, пов'язаних з оцінкою компетенції і престижу.

Велика частина з способів вимірювання тривожності дозволяє оцінювати лише або особистісну тривожність, або стан тривожності, або ще більш спеціальні реакції. Єдиною методикою, яка дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особистісну властивість, і як стан, є методика, запропонована Ч.Д. Спілбергером, адаптована Ю.Л. Ханіним.

Шкала ситуативної тривожності (СТ)

ІНСТРУКЦІЯ. Прочитайте уважно кожне з наведених тверджень і закресліть цифру у відповідній графі праворуч залежно від того, як ви почуваєтеся в даний момент. Над запитаннями довго не задумуйтеся, оскільки правильних і неправильних відповідей немає (див. додаток С табл. 1).

Шкала особистісної тривожності (ОТ)

ІНСТРУКЦІЯ. Прочитайте уважно кожне з наведених тверджень і закресліть цифру у відповідній графі праворуч залежно від того, як ви почуваєтесь в даний момент. Над запитаннями довго не задумуйтеся, оскільки правильних і неправильних відповідей немає (див. додаток С табл 2). Обробка та інтерпретація результатів тесту

Користуючись ключем підраховуємо окремо кількість балів оцінці ситуативної тривожності, потім кількість балів особистісної тривожності. Потім їх підсумовуємо, щоб дізнатися загальний показник тривожності.

Під час аналізу результатів самооцінки треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник за шкалами ситуативної й особистісної тривожності може знаходитися в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вищий підсумковий показник, тим вищий рівень тривожності (ситуативної чи особистісної).

Розглянемо цю методику на прикладі опитувальника Наталі (див. додаток Л).

Підсумок балів по шкалі ситуативної тривожності в неї – 40, підсумок по шкалі особистісної тривожності – 48. підсумковий показник за двома шкалами – 88. Отже, в неї висока особистісна тривожність, тривожність ситуативна – помірна. Загальний рівень тривожності високий.

Орієнтовні оцінки рівня тривожності:

Від 0 до 30 балів — низька тривожність;

Від 31 до 44 балів – помірна тривожність

Від 45 і більше – висока тривожність.

Отже, за результатами цієї методики у 11% дітей – низька тривожність, у 58% - помірна тривожність і висока тривожність у 31% учнів.

Для виявлення рівня тривожності у підлітків нами була використана методика «Шкала тривожності», розроблена за принципом «Шкали соціально-ситуативної тривожності» Кондаша. Особливість шкал такого типу полягає в тому, що в них людина оцінює не наявність або відсутність в себе яких-небудь переживань, симптомів тривожності, а ситуацію з погляду того, наскільки вона може викликати тривогу. Перевага шкал такого типу полягає, по-перше, в тому, що вони дозволяють виявити області дійсності, об'єкти, що є для школяра основними джерелами тривоги, і, по-друге, у меншій мірі, ніж інші типи опитувальників, залежать від особливостей розвитку у учнів навичок самоспостереження.

Бланк методики містить інструкцію і завдання, що дозволяє використовувати її в групових опитуваннях.

ІНСТРУКЦІЯ: На бланку перераховані ситуації, з якими Ви часто зустрічаєтеся в житті. Деякі з них можуть бути для Вас неприємними, викликати хвилювання, тривогу, страх.

Уважно прочитайте кожну пропозицію і обведіть кружком одну з цифр справа: 0, 1, 2, 3, 4 . Якщо ситуація абсолютно не здається Вам неприємною, обведіть цифру – 0. Якщо вона трохи хвилює, турбує Вас, обведіть цифру – 1. Якщо ситуація достатньо неприємна і викликає таку турботу, що Ви вважали б за краще уникнути її, обведіть цифру – 2. Якщо вона для Вас вкрай неприємна і викликає сильну турботу, тривогу, страх, обведіть – 3. Якщо ситуація для Вас вкрай неприємна, якщо Ви не можете перенести її і вона викликає у Вас дуже сильну турботу, дуже сильний страх, обведіть цифру – 4.

Ваша задача – уявити собі якомога ясніше кожну ситуацію і обвести кружком ту цифру, яка може указувати в якому ступені ця ситуація може викликати у Вас побоювання, турботу, тривогу або страх.

Обробка та інтерпретація результатів.

Підраховується загальна сума балів окремо по кожному розділу шкали і за шкалою в цілому. Одержані результати інтерпретуються як показники рівнів відповідних видів тривожності, показник по всій шкалі - загального рівня тривожності.

Методика включає ситуації трьох типів:

1. Ситуації, пов'язані зі школою, спілкуванням з вчителем;

2. Ситуації, що актуалізують уявлення про себе;

3. Ситуації спілкування.

Відповідно, види тривожності, що виявляються за допомогою даної шкали, позначені так: шкільна, самооцінна, міжособистісна.

Підраховується загальна сума балів окремо по кожному розділу шкали і за шкалою в цілому. Одержані результати інтерпретується як показники рівнів відповідних видів тривожності, показників за всією шкалою – загального рівня тривожності. Висока тривожність може породжуватися або реальним неблагополуччям школяра в найзначущіших областях діяльності і спілкування, або існувати як би всупереч об'єктивно позитивному положенню, будучи наслідком певних особових конфліктів, порушень в розвитку самооцінки і т.п.

Роздивимось методику на прикладі опитувальника Оксани (див. додаток Л).

Шкільна тривожність – 11 балів, самооцінна тривожність – 8 балів, міжособистісна тривожність – 11 балів. Загальний рівень тривожності – 30.

Отже, в цієї учениці низька тривожність.

Недолік цієї шкали полягає в тому, що результати дослідження будуть цілком і повністю залежати від бажання школяра відповідати, від його довіри до експериментатора. Це означає, що шкала в першу чергу виявляє тих школярів, які не тільки відчувають тривожність, але і вважають за необхідне заявити про це. Часто високі бали за шкалою є своєрідним «криком про допомогу» і, навпаки, за «надмірним спокоєм» може ховатися підвищена тривожність, про яку підліток з різних причин не хоче повідомляти оточуючим.

Соціальний педагог – це фахівець, який на основі одержаних в результаті діагностики даних педагогічно грамотно може розробити методику, методичні рекомендації для їх реалізації в педагогічній діяльності різних фахівців школи. Крім того, він і сам повинен уміти педагогічно правильно побудувати виховну, соціально-педагогічну роботу з окремими учнями, різними групами школярів, їх батьками, вчителями.

Дослідження показало, що в загальному рівень тривожності в учнів з особливими освітніми проблемами вище середнього. Тривожність ця пов’язана в основному з складностями самовираження що передбачаються наявністю вад слуху, тобто тривожність особистісна, вона також повязана із суспільною шкільною тривожністю.