42. Різноманітність історичних форм діалектики та її філософських антиподів – софістики, еклектики, метафізики. Принципи історизму і прогресу.

Метафізика є однобічність, абстрактність, абсолютність того чи іншого моменту в складі цілого при розгляді різних проблем, явищ і процесів дійсності. Метафізика заперечує взаємозв'язок і взаємозалежність речей і предметів, внутрішнє джерело руху явищ дійсності, зводить процес руху тільки до кількісних або тільки якісних змін.

Різновидом метафізики є догматизм. Він заперечує насамперед принцип розвитку. Головна ознака догматизму - відмовлення від визнання залежності істини від умов, місця і часу.

Софістика - це свідоме використання для обґрунтування і доказу тих чи інших положень таких доводів, що за формою виглядають як правильні, а власно кажучи є свідомо помилковими. («Хто бреше, говорить те, чого немає. Але те, чого немає, не можна сказати. Отже, ніхто не може брехати»).

Еклектика - це поєднання різних, найчастіше протилежних поглядів, ідей, принципів, теорій. Вона, на відміну від софістики, прикривається прагненням до використання принципу загального зв'язку, до багатобічного охоплення предмета. Еклектика формально сполучає різні ознаки предмета, не з'ясовуючи їхніх справжніх взаємозв'язків.

43. Спосіб пізнавальної діяльності та його будова. Емпіричне, теоретичне, експериментальне дослідження і відповідні їм методи. Методи і методологія.

Філософія розглядає процес пізнавальної діяльності людини як процес відображення. Пізнання в ідеальній формі відтворює предмети і процеси об'єктивної реальності. Для реконструкції цього процесу потрібно осмислення основних категорій процесу пізнання як відображення. Ними, насамперед, є категорії об'єкта і суб'єкта пізнання.  Під об'єктом пізнання розуміється весь навколишній світ людини, все, що знаходиться за межами її свідомості. У більш вузькому сенсі є не весь світ, а та його частина, на який спрямована пізнавальна і предметно-перетворююча діяльність людини.  Суб'єктом пізнання в широкому сенсі є все людське суспільство, що здійснює пізнавальну діяльність. Таким чином, пізнавальний процес є продукт взаємодії суб'єкта та об'єкта.

МЕТОДИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Спостереження – це систематичне, цілеспрямоване вивчення об'єкта.

Порівняння – це процес становлення подібності або відмінностей предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об'єктам.

Вимірювання – це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Вимірювання передбачає наявність таких основних елементів: об'єкта вимірювання, еталона, вимірювальних приладів, методу вимірювання. Вимірювання розвинулося з операції порівняння, проте воно – більш потужний і універсальний пізнавальний засіб.

Експеримент – це такий метод вивчення об'єкта, за яким дослідник активно й цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості.

Методи, що застосовуються

на емпіричному та теоретичному рівнях досліджень

Абстрагування — це відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень предметів і виділення кількох рис, які цікавлять дослідника.

Процес абстрагування має два ступені:

Перший: виділення найважливішого – встановлення факту незалежності чи дуже незначної залежності досліджуваних явищ, на яку можна не зважати, від певних факторів (якщо об'єкт А не залежить безпосередньо від фактора Б, то можна лишити його осторонь як несуттєвий).

Другий: реалізація можливостей абстрагування. Сутність його полягає в тому, що один об'єкт замінюється іншим, простішим, який виступає як "модель" першого.

Метод у широкому розумінні слова - "шлях до чого-небудь", спосіб соціальної діяльності в будь-якій її формі, а не лише і пізнавальній.

Методологія (від грецьк. methodos — шлях дослідження чи пізнання; logos — вчення) — це систематизована сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються в процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення наперед визначеної мети.