2. Внутрішня енергія

1. Повна енергія робочого тіла складається з його внутрішньої та зовнішньої енергій:

Е = E_мех + U= Е_К* + Е_П* + U, (2.4)

де Е_К* – кінетична енергія тіла (в цілому);

Е_П* – потенціальна енергія положення тіла (в цілому) в силовому полі;

Е_К* + Е_П* – зовнішня (механічна E_мех) енергія, що властива всьому тілу (як макротілу), яка пов’язана зі спрямованим макрорухом;

U – внутрішня енергія тіла, що пов’язана з хаотичним мікрорухом.

2. Внутрішня енергія є функція термодинамічного стану. Термодинамічно вона досить точно визначається першим началом термодинаміки.

3. Поняття внутрішньої енергії ввів в науку У. Томсон (1851р.), визначаючи зв’язок між зміною внутрішньої енергії тіла і кількісними характеристиками зовнішніх енергетичних впливів. У будь-якому процесі алгебраїчна сума кількости тепла Q, якою система обмінюється у ході процесу із зовнішнім середовищем, і роботою L, яка звершується системою або над системою, дорівнює:

dU = Q – L, (2.5)

де dU – диференціал внутрішньої енергії;

Q – елементарна кількість тепла;

L – елементарна кількість роботи.

4. Внутрішня енергія як фізична величина характеризує загальний внутрішній запас енергії тіла або системи без кінетичної енергії тіла або системи як цілого і потенціальної енергії положення. Ця енергія тіла, яка залежить тільки від його внутрішнього стану:

U = Е_п + E_пост. + Е_оберт. + Е_кол. + Е_мм + Е_е + Е_я + Е_я+е +

+ Е_фаз + Е_{ел. маг.} + …, (2.6)

де Е_п – потенціальна енергія частинок (енергія взаємного розташування частинок відносно одна одної);

E_пост. – енергія поступального руху молекул;

E_оберт. – енергія обертального руху молекул;

E_кол. – енергія коливального, внутрішньомолекулярного руху атомів і атомних груп, які складають молекулу;

E_мм. – енергія міжмолекулярної взаємодії молекул відносно одна одної (енергія міжмолекулярних і внутрішньомолекулярних взаємодій);

Е_е – енергія обертання електронів в атомах;

Е_Я – енергія ядер атомів (внутрішньоядерна);

Е_фаз – енергія фазових переходів;

Е_Я+е – енергія взаємодії ядра з електронами;

Е_{ел. маг.} – енергія електромаґнітних взаємодій тощо;

U_П – потенціальна енергія всіх частинок тіла;

U_K – кінетична енергія руху всіх частинок,

тобто U = U_n + U_K + …

Таким чином, поняття внутрішньої енергії об’єднує всі види енергії тіла, за виключенням енергії його руху як цілого тіла і потенціальної енергії, якою тіло як ціле може володіти, якщо воно знаходиться у полі будь-яких сил, наприклад, у полі сил тяжіння.

5. Внутрішня енергія має розмірність [Дж], а її питомі характеристики:

; (2.7)

а) масова [Дж/кг]; (2.8)

б) об’ємна [Дж/м³], (2.9)

як правило при нормальних фізичних умовах (t = 0C, p = 760 мм рт. ст.) V = V_Н, то [Дж/нм³], де нм – нормальні метри;

в) мольна [Дж/моль], де n – кількість молей [моль]. (2.10)

6. Внутрішня енергія є параметром термодинамічного стану, так як залежить від основних параметрів: р, V, T.

Згідно закону збереження енергії внутрішня енергія є однозначною функцією стану фізичної системи, тобто однозначною функцією незалежних змінних, які визначають цей термодинамічний стан (р, V, T, …). У загальному випадку внутрішня енергія визначається так:

U=U(T, V, N, x_i), (2.11)

де N – число частинок системи;

х_і – інші параметри.

При визначенні внутрішньої енергії в якости основних незалежних змінних вибирають Т, V при N, х_і =const:

U = U (T,V). (2.12)

7. Внутрішня енергія відноситься до числа основних термодинамічних потенціалів, які характеризують стан термодинамічної системи при виборі в якости незалежних змінних ентропії S і об’єму V:

U = U (S, V, N, x_i ). (2.13)

При N, х_і =const внутрішня енергія як термодинамічний потенціал визначається так:

U = U(S, V).

Повний диференціал U (при незмінних N i x_i) має вигляд:

dU = TdS – pdV. (2.14)

8 У разі простої фізичної системи – ідеального ґазу – зміна внутрішньої енергії, як показує кінетична теорія ґазів, зводиться до зміни кінетичної енергії молекул, що визначається лише температурою; тому зміна внутрішньої енергії ідеального ґазу (або близьких до нього за властивостями реальних ґазів з малою міжмолекулярною взаємодією) визначається лише зміною його температури (закон Джоуля):

U = U_K (T); – внутрішня енергія (2.15)

ΔU = ΔU_K (ΔT). – приріст внутрішньої енергії (2.16)

9.У разі фізичних систем, частинки яких взаємодіють між собою (реальні ґази, рідини, тверді тіла), внутрішня енергія включає в себе також енергію міжмолекулярних і внутрішньомолекулярних взаємодій. У цьому випадку:

U = U_K (T) + U_П (V); – внутрішня енергія (2.17)

ΔU = ΔU_K (ΔT) + ΔU_П (ΔV) . – приріст внутрішньої енергії (2.18)

10. Із умов однозначности U як функції термодинамічного стану, незважаючи на те, що кожна із величин (Q, L) рівняння (2.5) залежать від характеру процесу, що переводить систему із стану з U₁ до стану з U₂, витікає, що ΔU визначається лише значеннями внутрішньої енергії у начальному і кінцевому станах системи, а не від шляху (виду процесу), за яким протікає процес:

ΔU = U₂ – U₁ . (2.19)

11. Для будь-якого колового (замкнутого, кругового) процесу, який повертає систему у початковий стан (U₂ = U₁), зміна внутрішньої енергії дорівнює нулю:

. (2.20)

12. Абсолютне значення внутрішньої енергії не визначається достовірно. Методи статистичної фізики дозволяють, в принципі, теоретично розрахувати внутрішню енергію фізичної системи, але з точністю до сталої складової, яка залежить від обраного нуля відліку. Є і труднощі у визначенні нульового стану системи. За точку відліку (умовний нуль) приймають значення внутрішньої енергії при:

Т₀ = 0К; t₀ = 0°C; t_a = 0,01°C; t = 20°C; t = 25°C (298,15K);

Експериментально визначають тільки приріст внутрішньої енергії у фізичному процесі (за початок відліку можна взяти вихідний стан).

Абсолютне значення внутрішньої енергії для розрахунків часто і непотрібно знати, бо

ΔU = (U₂ – U₀) – (U₁ – U₀) = U₂ – U₁.

13. Внутрішня енергія має властивости адитивности (рівного складання): енергія системи дорівнює сумі внутрішніх енергій її частин:

. (2.21)