- •Г.О.Сіренко, о.В.Кузишин, л.В.Базюк
- •Затверджено
- •Кузишин Ольга Василівна
- •Чому хемія, а не хімія?
- •Лекція 1 Фізична хемія як наука і предмет. Хемічна термодинаміка
- •1.1. Зв’язок та обумовленість фізичних та хемічних процесів
- •1.5. Фізична хемія розв’язує низку наукових проблем,
- •1.6. Фізична хемія розв’язує низку технічних проблем,
- •1.7. Основні розділи фізичної хемії як предмета
- •1.8. Методи фізичної хемії
- •Частина і. Хемічна термодинаміка
- •1. Науковий фундамент термодинаміки
- •2. Головними завданнями для хемічної термодинаміки
- •Лекція 2
- •. Термодинамічні системи та їх класифікація
- •2.2. Ґаз і па́ра. Ідеальний, неідеальний та реальний ґази
- •3. Ідеальний та неідеальний ґази
- •Параметри і функції термодинамічного стану
- •2.3.1.Загальні означення
- •Термодинамічні параметри стану та їх розмірности
- •2. Об’єм. Питомий об’єм
- •3. Кількість речовини
- •Внутрішня енергія
- •2.3.4. Ентальпія
- •2.3.5. Ентропія
- •4. Абсолютне значення ентропії
- •6. Для необоротніх процесів
- •2.3.6. Класифікація параметрів термодинамічного стану
- •Лекція 3
- •3.1. Термодинамічний процес і параметри термодинамічного процесу
- •3.1.1. Термодинамічний процес
- •3.1.1.1. Загальні означення
- •3.1.1.2. Види термодинамічних процесів
- •4. Графічне зображення політропних процесів
- •3.1.2. Параметри термодинамічних процесів
- •3.1.2.1. Робота як форма енергії
- •2. Робота. Означення і розмірність
- •Робота переміщення дорівнює термодинамічній роботі за вирахуванням зміни потенціяльної енергії тиску (p2v2 – p1v1):
- •3.1.2.2. Тепло як форма енергії
- •3.1.3. Загальні зауваги
- •3.2. Перше начало термодинаміки
- •3.2.1. Нульове начало термодинаміки (постулат)
- •3.2.2. Перше начало термодинаміки і форми запису
- •3.2.2.1. Формулювання першого начала
- •Або в диференціяльній формі:
- •Після диференціювання (3.59), будемо мати
- •3.3. Рівняння термодинамічного стану ґазів
- •3.3.1. Рівняння термодинамічного стану ідеальних ґазів
- •3.3.2. Рівняння термодинамічного стану реальних ґазів
- •Лекція 4
- •4.1. Теплоємність. Означення
- •4.1.1. Методи обчислення кількости тепла
- •1) Внутрішньої енергії
- •2) Ентальпії
- •3) Ентропії
- •4.1.2. Загальне означення теплоємности. Істинна і питома теплоємности
- •4.1.3. Обчислення кількости тепла за істинною і середньою теплоємностями
- •4.2. Ізобарна та ізохорна теплоємности. Рівняння Майєра
- •4.2.1. Зв’язок ізобарної та ізохорної теплоємностей
- •4.2.1.1. Рівняння Майєра для ідеального ґазу
- •1. Ізохорна та ізобарна теплоємности
- •2. Зв’язок між ізобарною та ізохорною теплоємностями
- •4.2.1.2. Рівняння Майєра для неідеального ґазу
- •4.3.Теорії теплоємностей твердих тіл
- •4.3.1. Молекулярно-кінетична теорія. Закон Дюлонґа і Пті
- •4.3.2. Квантова теорія Дебая
- •Лекція 5
- •5.1. Основні означення
- •5.2. Закон гесса
- •5.3.Розрахунок теплових ефектів
- •5.3.1. Розрахунок теплових ефектів хемічних реакцій за теплом утворення сполук
- •Наприклад, отримання при 25 ºС Al2(sо4)3 з кристалічного Аl2о3 (т) і ґазу sо3 за реакцією:
- •5.3.2. Тепловий ефект утворення сполуки певного аґреґатного стану (тепло аґреґатного стану)
- •5.3.3. Тепловий ефект утворення сполуки у розчині (тепло розчинення)
- •5.3.4. Тепло розведення розчину
- •5.3.5. Тепло взаємодії кислоти та основи
- •5.3.6. Розрахунок теплового ефекту хемічних реакцій за теплом згоряння
- •Лекція 6 друге начало термодинаміки. Цикл карно
- •6.1.Означення другого начала термодинаміки
- •6.2. Рівняння другого начала термодинаміки
- •6.3. Коефіцієнти ефективности термодинамічних циклів
- •6.3.1.Прямий цикл
- •6.3.2. Зворотній цикл
- •6.4. Цикл карно
- •6.4.1. Прямий цикл Карно
- •6.4.2. Зворотній цикл Карно
- •6.5. Математичні вирази другого начала термодинаміки
- •Термодинамічний процес (незамкнутий цикл).
- •7.1.Означення характеристичних функцій і термодинамічних потенціалів
- •7.2. Ентропія, внутрішня енергія і ентальпія як характеристичні функції
- •7.3. Ізохорно-ізотермний потенціал гельмгольца
- •7.4. Ізобарно-ізотермний потенціал ґіббса
- •7.5.Десять вислідів з попередньої частини лекції
- •7.6. Рівняння гельмгольца
- •7.7. Рівняння ґіббса
- •7.8.Рівняння ґіббса-гельмгольца
- •8.1. Залежність характеристичних функцій та ентропії від тиску. Фуґітивність
- •Стандартний стан
- •8.3.Хемічний потенціал ідеального ґазу
- •8.4.Хемічний потенціал реального ґазу
- •Лекція 9
- •9.1. Активність реальних ґазів і розчинів
- •9.1.1. Активність реального ґазу
- •9.1.2. Активність компонентів розчину
- •9.2. Хемічна рівновага
- •9.2.2. Рівняння рівноваги для суміші ідеальних ґазів і константа рівноваги
- •9.2.3. Рівняння рівноваги для ідеального розчину і константа рівноваги
- •9.2.4.Рівняння рівноваги для суміші реальних ґазів і константа рівноваги
- •9.2.5. Рівняння рівноваги для неідеальних розчинів і константа рівноваги
- •9.2.6. Закон діяння мас Ґульдберґа-Воґе
- •9.3.Рівняння ізотерми і напрямок хемічної реакції
- •8.2. Хемічний потенціал
- •Для ідеального розчину
- •Для суміші реальних ґазів
- •9.4.Стандартний потенціал ґіббса хемічної реакції Введемо поняття стандартного потенціалу Ґіббса і знайдемо його зв’язок з константами рівноваги хемічної реакції:
- •Для суміші ідеальних ґазів
- •Для ідеального розчину
- •Для неідеального розчину
- •9.5. Константа рівноваги і стандартний потенціал ґіббса хемічної реакції
- •9.6.Константа рівноваги і способи вираження складу реакційної суміші
- •9.7.Вплив тиску на рівновагу хемічної реакції. Принцип зміщення рівноваги ле шательє-брауна
- •Приклади
- •9.8. Гетерогенна хемічна рівновага
- •9.9.Залежність константи рівноваги від температури. Рівняння ізобари та ізохори хемічної реакції
Внутрішня енергія
1. Повна енергія робочого тіла складається з його внутрішньої та зовнішньої енергій:
Е = Eмех + U= ЕК* + ЕП* + U, (2.4)
де ЕК* – кінетична енергія тіла (в цілому);
ЕП* – потенціальна енергія положення тіла (в цілому) в силовому полі;
ЕК* + ЕП* – зовнішня (механічна Eмех) енергія, що властива всьому тілу (як макротілу), яка пов’язана зі спрямованим макрорухом;
U – внутрішня енергія тіла, що пов’язана з хаотичним мікрорухом.
2. Внутрішня енергія є функція термодинамічного стану. Термодинамічно вона досить точно визначається першим началом термодинаміки.
3. Поняття внутрішньої енергії ввів в науку У. Томсон (1851р.), визначаючи зв’язок між зміною внутрішньої енергії тіла і кількісними характеристиками зовнішніх енергетичних впливів. У будь-якому процесі алгебраїчна сума кількости тепла Q, якою система обмінюється у ході процесу із зовнішнім середовищем, і роботою L, яка звершується системою або над системою, дорівнює:
dU = Q – L, (2.5)
де dU – диференціал внутрішньої енергії;
Q – елементарна кількість тепла;
L – елементарна кількість роботи.
4. Внутрішня енергія як фізична величина характеризує загальний внутрішній запас енергії тіла або системи без кінетичної енергії тіла або системи як цілого і потенціальної енергії положення. Ця енергія тіла, яка залежить тільки від його внутрішнього стану:
U = Еп + Eпост. + Еоберт. + Екол. + Емм + Ее + Ея + Ея+е +
+ Ефаз + Еел. маг. + …, (2.6)
де Еп – потенціальна енергія частинок (енергія взаємного розташування частинок відносно одна одної);
Eпост. – енергія поступального руху молекул;
Eоберт. – енергія обертального руху молекул;
Eкол. – енергія коливального, внутрішньомолекулярного руху атомів і атомних груп, які складають молекулу;
Eмм. – енергія міжмолекулярної взаємодії молекул відносно одна одної (енергія міжмолекулярних і внутрішньомолекулярних взаємодій);
Ее – енергія обертання електронів в атомах;
ЕЯ – енергія ядер атомів (внутрішньоядерна);
Ефаз – енергія фазових переходів;
ЕЯ+е – енергія взаємодії ядра з електронами;
Еел. маг. – енергія електромаґнітних взаємодій тощо;
UП – потенціальна енергія всіх частинок тіла;
UK – кінетична енергія руху всіх частинок,
тобто U = Un + UK + …
Таким чином, поняття внутрішньої енергії об’єднує всі види енергії тіла, за виключенням енергії його руху як цілого тіла і потенціальної енергії, якою тіло як ціле може володіти, якщо воно знаходиться у полі будь-яких сил, наприклад, у полі сил тяжіння.
5. Внутрішня енергія має розмірність [Дж], а її питомі характеристики:
;
(2.7)
а)
масова
[Дж/кг];
(2.8)
б)
об’ємна
[Дж/м3],
(2.9)
як
правило при нормальних
фізичних умовах (t = 0C,
p = 760 мм рт. ст.) V = VН,
то
[Дж/нм3],
де нм
– нормальні метри;
в)
мольна
[Дж/моль], де n – кількість молей [моль].
(2.10)
6. Внутрішня енергія є параметром термодинамічного стану, так як залежить від основних параметрів: р, V, T.
Згідно закону збереження енергії внутрішня енергія є однозначною функцією стану фізичної системи, тобто однозначною функцією незалежних змінних, які визначають цей термодинамічний стан (р, V, T, …). У загальному випадку внутрішня енергія визначається так:
U=U(T, V, N, xi), (2.11)
де N – число частинок системи;
хі – інші параметри.
При визначенні внутрішньої енергії в якости основних незалежних змінних вибирають Т, V при N, хі =const:
U = U (T,V). (2.12)
7. Внутрішня енергія відноситься до числа основних термодинамічних потенціалів, які характеризують стан термодинамічної системи при виборі в якости незалежних змінних ентропії S і об’єму V:
U = U (S, V, N, xi ). (2.13)
При N, хі =const внутрішня енергія як термодинамічний потенціал визначається так:
U = U(S, V).
Повний диференціал U (при незмінних N i xi) має вигляд:
dU = TdS – pdV. (2.14)
8 У разі простої фізичної системи – ідеального ґазу – зміна внутрішньої енергії, як показує кінетична теорія ґазів, зводиться до зміни кінетичної енергії молекул, що визначається лише температурою; тому зміна внутрішньої енергії ідеального ґазу (або близьких до нього за властивостями реальних ґазів з малою міжмолекулярною взаємодією) визначається лише зміною його температури (закон Джоуля):
U = UK (T); – внутрішня енергія (2.15)
ΔU = ΔUK (ΔT). – приріст внутрішньої енергії (2.16)
9.У разі фізичних систем, частинки яких взаємодіють між собою (реальні ґази, рідини, тверді тіла), внутрішня енергія включає в себе також енергію міжмолекулярних і внутрішньомолекулярних взаємодій. У цьому випадку:
U = UK (T) + UП (V); – внутрішня енергія (2.17)
ΔU = ΔUK (ΔT) + ΔUП (ΔV) . – приріст внутрішньої енергії (2.18)
10. Із умов однозначности U як функції термодинамічного стану, незважаючи на те, що кожна із величин (Q, L) рівняння (2.5) залежать від характеру процесу, що переводить систему із стану з U1 до стану з U2, витікає, що ΔU визначається лише значеннями внутрішньої енергії у начальному і кінцевому станах системи, а не від шляху (виду процесу), за яким протікає процес:
ΔU = U2 – U1 . (2.19)
11. Для будь-якого колового (замкнутого, кругового) процесу, який повертає систему у початковий стан (U2 = U1), зміна внутрішньої енергії дорівнює нулю:
.
(2.20)
12. Абсолютне значення внутрішньої енергії не визначається достовірно. Методи статистичної фізики дозволяють, в принципі, теоретично розрахувати внутрішню енергію фізичної системи, але з точністю до сталої складової, яка залежить від обраного нуля відліку. Є і труднощі у визначенні нульового стану системи. За точку відліку (умовний нуль) приймають значення внутрішньої енергії при:
Т0 = 0К; t0 = 0°C; ta = 0,01°C; t = 20°C; t = 25°C (298,15K);
Експериментально визначають тільки приріст внутрішньої енергії у фізичному процесі (за початок відліку можна взяти вихідний стан).
Абсолютне значення внутрішньої енергії для розрахунків часто і непотрібно знати, бо
ΔU = (U2 – U0) – (U1 – U0) = U2 – U1.
13. Внутрішня енергія має властивости адитивности (рівного складання): енергія системи дорівнює сумі внутрішніх енергій її частин:
.
(2.21)
