Організація роботи та концертно-виконавча діяльність самодіяльного хору

Під музично-педагогічною роботою в аматорському хорі розуміють:

- заняття по постановці голосу (хоровий вокал);

- навчання нотній грамоті;

- навчання співу по нотам;

- загальна музична ерудиція.

Найкращих творчих результатів можна досягти з хором, якщо його учасники уміють співати по нотах і володіють основами елементарної теорії музики. Артисти більшості аматорських хорів майже не знають нотну грамоту і погано уміють співати по нотам. Винятком є артисти хору, які мають спеціальну музичну освіту.

Шанувальники хорового співу найчастіше без особливого захоплення займаються вивченням музичної грамоти, так як це вимагає додаткових зусиль. Тому керівникові хору варто знаходити такі форми й методи навчання нотній грамоті й елементарній теорії музики, які б носили цікавий, пізнавальний, а не нудний чи вимогливий характер.

Існують різноманітні педагогічні прийоми й методи навчання музичній грамоті і співу по нотах. У більшості випадків рекомендується достатньо ефективна система оволодіння навичками співу по нотах, яка полягає в тому, що кожен твір, що вивчається з хором, на кожній репетиції потрібно співати по нотних партіях (а краще – по партитурах) спочатку створення аматорського хорового колективу. Певний час виконавцям, які не знають нотної грамоти, хорові партії (чи партитури) допомагають слідкувати за лінеарним рухом мелодійної лінії, швидше засвоювати літературний текст. Реальне засвоєння музичного матеріалу на початковому етапі відбувається тільки з голосу хормейстера чи з допомогою музичного інструмента. Надалі, з розвитком гармонійного слуху артистів хору й оволодінням початковими співочими навичками бажано припинити дублювання хорових партій на музичному інструменті. Однак повністю відмовитися від гри на інструменті в процесі розучування особливо складних елементів хорових творів не варто.

Крім розучування хорового репертуару по нотних партіях, необхідно відводити спеціальний час для вивчення базових музичних дисциплін. Традиційно проблематика музичної педагогіки в аматорських хорових колективах націлена на формування «фундаменту музичності» в артистів хору, який включає:

- музичний слух;

- відчуття ритму;

- нотну грамоту;

- орієнтацію в музиці (первинна ерудиція);

- вокально-хорове виконання й хоровий вокал (індивідуальна постановка голосу при колективній формі навчання).

Заняття з базових дисциплін (елементарної теорії музики, сольфеджіо, хорового вокалу і т.д.) можна проводити після розспіву хору, відводячи для цього 10-15 хвилин репетиційного часу.

Учасники хору повинні засвоїти, що нотний запис фіксує висоту і тривалість звуку. Їх варто ознайомити з основами метро-ритму, поняттями ладу, тональності, інтервалами і ін. Теоретичні відомості необхідно систематично закріплювати співом, щоб якнайшвидше накопичити мінімальний запас слухових відчуттів, співвідношень звуків за висотою і ритмом.

Музично-педагогічна робота повинна проводитися в хоровому колективі систематично протягом всієї його творчої діяльності. Дуже важливо, щоб вона не носила навчально-образний характер, а наслідувала чисто практичні цілі, особливо на початковому етапі. Кожен учасник і колектив в цілому повинні реально відчувати від такої роботи практичну користь.

В процесі засвоєння хором складних за фактурою хорових творів варто поглиблювати музично-теоретичні знання його учасників, ознайомлюючи їх з основами гармонії й поліфонії. Виконання творів, викладених в різних музичних структурах, вимагає від учасників хору знань із музичної форми.

Виконуючи твори різних епох і народів, артисти хору повинні мати уяву про стилістичні особливості й жанри музики і т.д.

Слід підкреслити, що найголовнішим навиком для артиста хору є уміння чисто співати по нотах (сольфеджіо) і зі словами. Удосконалювати цей навик необхідно постійно в процесі роботи над хоровим репертуаром і спеціальними вправами.

Заняття з постановки голосу (хоровий вокал) повинні проходити за класичною методикою співу, з академічними стандартами: діапазон, сила, тембр. Постановка голосу вимагає визначеного часу, що дозволяє одночасно засвоїти предмети музично-теоретичного циклу на усвідомленому рівні, й тим самим вирішити проблему формування «фундаменту музичності» артистів хору.

Концертно-виконавча діяльність – найважливіша частина творчої роботи хорового колективу. Вона є логічним завершенням всіх репетиційних і педагогічних процесів. Публічний виступ хорового колективу на концертній естраді викликає у виконавців певний психологічний стан, який визначається емоційним піднесенням, хвилюванням. Аматорські артисти відчувають радість від доторку зі світом художніх образів, інтерпретаторами яких вони є самі. Творчий контакт з аудиторією слухачів має велике значення для артистів хору.

Кожен концертний виступ повинен бути добре підготовленим. Недостатньо підготовлений виступ хору, мала кількість слухачів в концертній залі породжує розчарування виконавців, незадоволення діяльністю хорового колективу. Невдалий виступ хору приносить глибокі переживання його учасникам, а інколи призводить до розпаду колективу.

Концертно-виконавча діяльність хору є одним із активних засобів музично-естетичного виховання широкої слухацької аудиторії, тому дуже важливо, щоб під час хорового виступу концертний зал не був порожнім. Для цього потрібно краще проводити організаційну роботу. Розповсюдження білетів, організація реклами концертних виступів – найважливіша частина роботи ради хору. Цьому повинен приділяти велику увагу й керівник колективу.