Проблеми в роботі з колективом та шляхи їх вирішення

Керівники аматорських вокально-хорових колективів у своїй роботі часто зіштовхуються з певними проблемами. Як було зазначено раніше, це питання підбору репертуару, рівень підготовки співаків та керівника в теоретичному та практичному аспектах, та інші. Розглянемо найпоширеніші з них.

Найчастіше перед керівниками хорових колективів постає питання підбору репертуару, адже це обличчя аматорського колективу, його візитівка. Як відомо, саме репертуар відіграє важливу роль у становленні творчого колективу як єдиного цілого. Він повинен бути невід’ємною частиною колективу.

Разом із практичним навчанням виконавців у репертуар входять виховання творчої волі, прагнення до самовдосконалення, формування художнього смаку, відчуття стилю, широкого кругозору, знайомство з кращими зразками вітчизняної та зарубіжної музики, творами сучасних композиторів, народною творчістю. Репертуар створюється усім колективом, де кожен виконавець доповнює один одного, забезпечуючи тим самим виконання єдиних творчих завдань.

Репертуар повинен підкреслювати оригінальність творчого колективу. Створювати свій власний репертуар досить складно, (адже не кожен колектив має митця, що поповнював би його), але це єдиний шлях до досягнення потрібного результату.

На сьогодні цю проблему можна вирішити кількома способами. Це співпраця з іншими керівниками колективів, сучасними композиторами, працівниками обласного науково-методичного центру, користування інтернет ресурсами (наприклад сайт «Тараканов.нет», або за запитом «твори для народного хору»), відвідування концертів, семінарів, творчих зустрічей.

Наступною поширеною проблемою є недостатній рівень підготовки як співаків, так і керівників хорових колективів. Як зазначалося вище, керівник під час репетицій повинен звертати увагу не лише на вивчення хорових творів, але й на засвоєння елементарної теорії музики. Адже, як показала практика, співаки, які володіють хоча б основами нотної грамоти, вивчають музичний твір швидше та якісніше. Окрім теоретичної бази, варто звертати увагу і на практичні вправи, що спрямовані на:

• розвиток гармонічного слуху;

• чистоту інтонування;

• досягнення чіткої дикції.

Для сприяння розвитку гармонічного слуху, окрім акордових розспівок, для економії часу репетиції, можна співати уривки хорових творів, але не усім колективом, а по 2 чи 3 партії, невеликими групами співаків. При цьому можна змінити ритм (виконувати довшими «тривалостями» для зручності).

Деякі диригенти у своїй роботі з хоровими колективами застосовують прийом перемішування виконавців (тобто розташовують їх таким чином, щоб з обох боків від кожного виконавця знаходився представник іншої партії). Хор виставляється в один ряд у формі великого півкола. Такий прийом сприяє розвитку гармонійного слуху, відчуття своєї партії, покращення виконавської майстерності. Для слухача в залі музичні композиції, що виконуються у такий спосіб, набувають нового, яскравого, незвичного тембрального забарвлення.

Необхідними умовами успішного користування цим методом є:

• досягнення ансамблевості (як всередині кожної з партій, так і в колективі в цілому);

• знання партій кожним виконавцем;

• наявність у колективі досвідчених співаків.

Важливою є і чистота інтонації. Для досягнення чистої, бездоганної хорової інтонації не достатньо лише вивчення твору по партіях. Інколи, під час роботи над складним твором, слід працювати з кожним співаком окремо. Найефективніше це зробити у 2 способи:

- в першу чергу, досягти чистого звучання кожного виконавця (тобто запропонувати проспівати партію сольно). Якщо виникає потреба, корегувати виконання. Застосовувати цей спосіб краще з музичним супроводом, навіть якщо твір написаний a’cappella;

- після досконалого вивчення партії запропонувати хористам проспівати в ансамблі, при чому в кожній партії мусить бути лише один виконавець (тобто проспівати твір дуетом, тріо чи квартетом. Після чого змінювати виконавців, доки не проспівають усі учасники колективу). Під час виконання твору не рекомендується застосовувати музичний супровід (навіть якщо він передбачається). Таким чином хористи починають прислуховуватись один до одного та намагатись тримати гармонійний лад.

Якщо кожен твір вивчати саме так – згодом інтонація всього хору буде чистою, розвинеться слух та відчуття гармонійного ладу, а вивчені твори звучатимуть гарно, навіть якщо його тривалий час не повторювати.

Ще одною поширеною проблемою є дикція. Трапляється так, що хоровий колектив звучить яскраво: інтонаційно чисто та емоційно, але для слухача залишається незрозумілим текст твору. Для усунення цього недоліку є кілька способів:

• під час роботи над твором керівник має звернути увагу на чітку, з деяким перебільшенням вимову тексту, особливо на високих нотах чи в тому випадку, якщо твір повинен виконуватись у швидкому темпі;

• промовляти текст у ритмі, поступово збільшуючи темп (даний спосіб прискорює вивчення літературного тексту колективом);

• під час розспівування використовувати вправи для вдосконалення дикції.

Окрім озвучених проблем, варто нагадати про рівень підготовки керівника хорового колективу. На сьогодні далеко не всі керівники аматорських колективів мають спеціальну музичну освіту. Але посада вимагає від хормейстера певних знань та вмінь. І, навіть, якщо диригент має відповідну освіту, з плином часу навички та знання втрачаються. Тому, окрім постійної роботи з хором, керівник повинен:

займатися самопідготовкою, до якої відносяться наступні пункти:

• вивчення хорових партитур, над якими згодом буде проводитися робота в хорі;

• читання нот з аркушу будь-якої складності;

• гра на музичному інструменті (баян, фортепіано, тощо) як супроводу до творів, що вивчаються, так і окремі інструментальні твори.

Поповнювати свої теоретичні знання:

• відвідувати семінари, конференції, лекції, майстер-класи інших відомих керівників хорових колективів;

• читати наукові видання, присвячені даному спрямуванню.