68.Державний лад Третьої республіки у Франції.

У лютому 1875 року за ініціативою де Валлона Національні збори прийняли два конституційних акти: 24 лютого—Закон про організацію Сенату і 25 лютого — Конституційний закон про організацію державної влади. Через деякий час прийнятий ще один конституційний акт — Закон про відносини державної влади. Усі разом ці три закони і склали Конституцію Третьої республіки. Конституційні закони 1875 року не визначали загальних принципів державного ладу. Президент республіки обирається абсолютною більшістю голосів сенатом і палатою депутатів, об'єднаних у національні збори. Він обирається на сім років. Президент мав широкі повноваження. У нього було право законодавчої ініціативи. Він оголошував закони, прийняті обома палатами, стежив за їх виконанням і забезпечував його, мав право помилування. Президент розпоряджався збройними силами, призначав на всі цивільні і військові посади, міг розпустити за згодою сенату палату депутатів. Такі права президента наближали його до конституційного монарха. Законодавча влада здійснювалася двома зібраннями: палатою депутатів і сенатом, які об'єднувалися в Національні збори. Палата депутатів обиралася населенням Франції терміном на чотири роки. Верхньою палатою був сенат, який складався з трьохсот сенаторів, сімдесят п'ять з яких були довічними, а двісті двадцять п'ять обиралися особливими колегіями виборщиків за департаментами терміном на дев'ять років. Сенат був постійно діючою установою. Його не можна було розпустити, а кожні три роки він оновлювався на одну третину.Сенат і палата депутатів збиралися щороку, їх сесії починалися і закінчувалися одночасно. Президент міг відстрочити засідання палат, але не більше, як на місяць.. Місцеве управління навіть не згадувалося в Конституційних законах 1875 року. Адміністративний поділ зберігався від часів Першої імперії: департамент, округ,кантон, комуна. На чолі департаменту стояв префект, який призначався декретом президента. Префект був повноважним представником уряду і концентрував у своїх руках усю повноту влади.

69. Конституція Північно - Німецького Союзу 1867р

Відразу ж після перемоги над Австрією був утворений Північно-німецький союз(1866)у який увійшли всі північні, низка західних та південних німецьких держав і який забезпечувався економічної та військовою потужністю Пруссії. У 1867 р. було виготовлено проект конституції для Північно-німецького союзу. У ньому були відтворені багато положень Франкфуртській конституції 1849 р., в тому числі громадянські та політичні свободи. Це вже була не конфедерація, а федерація- - союзна держава. До її складу увійшли всі німецькі держави, крім Австрії і чотирьох південно-німецьких держав: Баварії, Вюртемберга, Бадена, Гессена. Главою союзу був прусський король, канцлером – О. фон Бісмарк. Прусському королю була вручена посаду президента і вся повнота виконавчої владі, що концентрувалися в руках канцлера, відповідальної тільки перед королем. Створювалися також дві палати: рейхстаг, який обирався населенням, і союзна рада з представників окремих держав. У 1870р. об’єднання Німеччини було завершене. З 1 січня 1871р. Німеччина стала іменуватися імперією. 16 квітня 1871р. рейхстаг затвердив конституцію імперії.