2.1 Застосування інтерактивних методик на уроках інформатики

навчальний робота інтерактивний інформатика

Зміст курсу інформатики дає змогу вчителю не тільки інформувати й опитувати учнів, а й організовувати їх діяльність в атмосфері вільного обміну думками й поглядами.

На уроках можна застосувати більш активізуючи методи навчання замість переказування абстрактної, «готової» інформації. Форми роботи повинні захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

У курсі інформатики можна запропонувати такі методи та технології, які активізують навчальну діяльність учнів:

– робота в парах і невеликих групах;

– учнівські проекти – індивідуальні та колективні;

– ситуативні ігри: рольова гра;

– аналіз аргументів «за» і «проти»

– дискусії й дебати;

– розв'язування проблеми;

«мозковий штурм» тощо.

Робота в невеликих групах. Найбільш ефективний процес навчання забезпечується продуманою системою взаємовідносин. До факторів, які сприятливо впливають на пошуковий процес, належить спільна діяльність людей. При цьому визначають п'ять типів діяльності:

– спільна з іншою людиною (формально);

– для іншої людини (цільова);

– «проти» іншої людини;

– за допомогою іншої людини;

– у формі змагань.

Спільна діяльність у процесі пошуку більш продуктивна (злам психологічних бар'єрів, пошук більш швидкого та більш правильного рішення за рахунок збільшення кількості й обговорення пропозицій).До факторів, що гальмують пошук і створюють психологічний бар'єр слід віднести: установки, некритичність мислення, стереотипи та результати досвіду, емоційну нестійкість учнів тощо. Активне спілкування учнів в процесі навчання означає зняття заборони на спілкування і стимулювання його, що сприяє перетворенню вчення з індивідуальної діяльності в сумісну працю. Мета такої праці – обмін інформацією, порівняння, взаємооцінка, пізнання своїх можливостей, вплив людини на людину. Колективна пізнавальна діяльність більш емоційна та привчає до прояву ініціативи.

Робота в невеликих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу командою. Ідеї, що продукуються в групі, допомагають учасникам бути корисними один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.

Учитель об'єднує учнів у малі групи (по 4–6 осіб), розподіляє завдання між групами. Групи за короткий час (3–10 хв) мають виконати це завдання і подати результати своєї роботи.

Багато завдань опрацьовується саме в парах або в невеликих групах. Під час організації роботи в невеликих групах вчителю необхідно:

1) швидко об'єднати учнів у невеликі групи (4–6 осіб);

2) ознайомити їх з ролями, які вони можуть виконувати.

Ролі учнів у групах можуть бути такими: керівник, секретар, посередник, доповідач і обчислювач.

Керівник групи зачитує завдання, організовує виконання, пропонує учасникам групи висловлюватися по черзі, заохочує групу до роботи, підбиває підсумки роботи, визначає доповідача.

Секретар веде записи результатів роботи групи (стисло і розбірливо), як член групи він має бути готовий висловити думку групи при підведенні підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник стежить за часом, заохочує групу до роботи.

Доповідач чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи.

Обчислювач виконує оперативні розрахунки.

Послідовність дій учителя під час організації роботи в групах приблизно така:

1) запропонувати кожній групі конкретне завдання й

інструкцію (правило) щодо організації групової

роботи:

– можна запропонувати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім – по черзі;

– необхідно дотримуватися правила активного слухання: коли хтось говорить, усі слухають і не переривають. Намагатися обговорювати ідеї, а не учнів, які висловили їх;

– утримуватись від оцінок та образ учасників групи;

– намагатися дійти спільної думки; поважати и обов'язково фіксувати особливу думку, пам'ятати, що вона має право на існування;

2) надати час на виконання групової роботи, протягом якого допомогти кожній із груп (в разі потреби);

3) запропонувати групам зробити презентацію результатів роботи;

4) прокоментувати роботу групи.

Учитель організовує роботу в групах, аж поки учні навчаться діяти самостійно.

Обговорення в групах

1. Дві шеренги.

Учні утворюють дві шеренги, шикуючись обличчям один до одного. Учні із шеренги А першими ставлять запитання чи висловлюють думку, а учні із шеренги Б – відповідають. Наприклад, після ознайомлення з новою темою за допомогою цього прийому можна з'ясувати точку зору учнів на об'єкт, що вивчається. Учнів із шеренги А слід попросити висловити думку «на підтримку», а учнів із шеренги Б – «проти».

2. «Думаємо разом – відповідає один» Учитель розбиває учнів на невеликі групи і присвоює кожному учневі певний номер. Учитель ставить запитання всім учасникам. Над розв'язанням якого члени кожної групи думають разом. Потім вчитель називає номер, і будь-який учень з цим номером може відповідати на запитання, за кожну правильну відповідь група одержує бали. Цей прийом можна використовувати на етапі уроку, коли потрібно перевірити. Що учням відомо про об'єкт, перш, ніж аналізувати й визначати його характеристики.

3. «Внутрішнє – зовнішнє коло»

Учні в парах утворюють два концентричні кола. Кожен учень у внутрішньому колі стає обличчям до учня в зовнішньому колі. Учні відповідають на запитання, працюючи щоразу з новим партнером (кожне коло переміщується на одну людину, кола рухаються в протилежних напрямах).

4. «Тріади»

Учні працюють у групах з трьох осіб. Або всі троє беруть участь у вправі або два учні беруть участь у рольовій грі, а третій спостерігає за процесом і робить записи, щоб поділитися своїми думками з іншими учасниками. Учні виконують роль спостерігача чи реєстратора по черзі.

5. Робота по 1, 2, 4, 8…

Учні працюють індивідуально над вирішенням питання або у формі мозкового штурму, або у формі множинного вибору. Кожен учень знаходить собі партнера, щоб порівняти варіанти відповідей чи списки ідей. Потім учні працюють у групі з чотирьох осіб, обговорюючи ідеї і виконуючи завдання, для чого необхідно шляхом компромісів прийти до консенсусу. Потім четвірки можуть організовувати групу з восьми учнів, щоб разом працювати над виконанням іншого завдання. Потім всі учасники семінару аналізують і порівнюють виконану роботу.

Мозковий штурм. Мозковий штурм – це ефективний і добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення. Він спонукає учнів проявити уяву і творчість, відверто висловлювати думку, відшукувати кілька рішень конкретної проблеми.

Цей метод застосовується для того, щоб ініціювати дискусію учнів. Мозковий штурм можна проводити із усією групою, в парах, у невеликих групах і навіть індивідуально (при цьому ідеї записують на аркуші паперу). Головне для проведення ефективного мозкового штурму – це дати учням певне завдання, як тільки списки ідей будуть готові. Можна попросити розташувати названі речі по категоріях, виправити неточності чи розвинути ідеї. Під час початкового мозкового штурму важливо, щоб записувалися (практично) всі пропозиції. Під час такої роботи не слід робити жодних виправлень і дозволяти коментувати ідеї, поки всі пропозиції не будуть записані. Доцільно записувати ідеї на аркуші ватману в міру того, як учні їх називають. Варіант традиційного мозкового штурму – коли записуються твердження чи питання. Потім доцільно розвісити аркуші паперу в різних місцях аудиторії. Кожній групі пропонується представити результати своєї роботи іншим учасникам. Після невеликої перерви кожна група повинна перейти до наступної «станції». Наприклад, одна група працює зі словом «Формат». Вони записують все те, що асоціюється в них з цим словом. Переходячи від станції до станції, кожна група доповнює наявний список.