2. Правовідносини у сфері охорони здоров’я: поняття та склад.

Медичні правовідносини — це результат впливу норм медичного права на поведінку суб'єктів медичного права, внаслідок якого між ними виникають правові зв'язки.

Критеріями класифікації правових відносин у сфері охорони здоров'я є: а) співвідношення взаємних прав і обов'язків суб'єктів; б) напрями медичної діяльності; в) ступінь визначеності суб'єктного складу; г) характер дій зобов'язаного суб'єкта.

Залежно від співвідношення взаємних прав і обов'язків суб'єктів медичні правовідносини бувають:

— вертикальні, що характеризуються наявністю в однієї сторони державно-владних повноважень щодо другої сторони відносин (наприклад, відносини у сфері державного регулювання медичної діяльності);

— горизонтальні, що характеризуються рівністю сторін (наприклад, відносини між лікувальної установою з одного боку і громадянином з іншого).

За напрямами діяльності медичні правовідносини поділяються на правовідносини у сфері:

— проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

— проведення заходів щодо профілактики виникнення особливо небезпечних інфекцій, проведення карантинних заходів тощо;

— надання безоплатної медичної допомоги;

— надання платних медичних послуг;

— здійснення заходів щодо програми добровільного медичного страхування;

— проведення медичних експертиз;

— здійсненні примусових заходів медичного характеру тощо.

За ступенем визначеності суб'єктного складу — медичні правовідносини можуть бути:

1. Абсолютно визначені - варіант правових відносин, коли носієві права кореспондує невизначена кількість пасивно зобов'язаних суб'єктів права.

2. Відносно визначені - варіант правових відносин, коли носієві права кореспондують певні суб'єкти права.

За характером дій зобов'язаного суб'єкта правові відносини поділяються на:

— активні, де змістом обов'язків є здійснення певних позитивних активних дій (виконання своїх обов'язків медичним персоналом тощо);

— пасивні, що передбачають утримання від вчинення певних дій (не розголошувати лікарську таємницю тощо).

Склад медичних правовідносин — це характеристика правовідносин з точки зору їх внутрішнього устрою і взаємозв'язку складових елементів: суб'єкти, об'єкт і зміст.

Суб'єктами права в теоретико-правовому викладі є учасники правовідносин, тобто носії суб'єктивних прав і обов'язків.

необхідно розрізняти такі групи суб'єктів медичних правовідносин:

1. Суб'єкти, що надають медичну допомогу.(державні,комунальні,приватні)

2. Суб'єкти, що отримують медичну допомогу.(пацієнти)

3. Суб'єкти, що сприяють наданню медичної допомоги (підрозділи забезпечення).

(фінансово-економічні,кадрові,соціальні,юридичні служби,заклади охорони здоров*я)

Суб'єктом медичних правовідносин - пацієнтом - може вважатися особа за умови, що вона:

а) виявила бажання або дала згоду на надання їй медичних послуг лікувальною установою, що здійснює необхідні медичні послуги (за винятком деяких випадків); щодо особи, яка не досягла віку 14 років, а також особи, визнаної в установленому законом порядку недієздатною, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників;

б) за медичними показаннями потребує отримання медичної допомоги (за винятком деяких випадків).

Щодо осіб, які не досягли 14 років, а також осіб, визнаних в установленому законом порядку недієздатними, згоду на медичне втручання щодо яких надають їх законні представники, ці законні представники, по суті, також є суб'єктами цих складних правовідносин.

Суб'єктом медичних правовідносин заклади охорони здоров'я стають за наявності:

а) укладеного з пацієнтом договору на надання медичних послуг (незалежно від способу укладення договору);

б) організаційної єдності і відособленого майна, прямо або опосередковано призначеного для надання медичної допомоги;

в) державній реєстрації у встановленому законом порядку;

г) ліцензії на обраний вид діяльності;

д) положення в статутних документах і дозволу органу управління охорони здоров'я на здійснення цього виду лікування;

е) належної, підтвердженої документально кваліфікації медичного персоналу, що здійснює конкретні медичні втручання.

Об'єктами медичних правовідносин – це ті реальні соціальні блага,що задовольняють інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб*єктами виникають ,змінюються чи припиняються суб*єктивні права та юридичні обов*язки.Їх поділяють на матеріальні й духовні,дії суб*єктів,правовідносини,результати їх діяльності.

Зміст медичних правовідносин складають суб'єктивні права та юридичні обов'язки, які реалізуються в поведінці суб'єктів медичних правовідносин.

Зміст суб*активного права включає можливост:

1)діяти відповідно до свого бажання та користуватись соціальним благом,на оволодіння яким спрямоване суб*активне право

2)вимагання певних дій від зобов*язаної сторони

3)звертатись до суду ,державного органу чи посадової особи щодо захисту свого права.

Змістом юридичних обов*язків є:

1)здійснення або нездійснення певних дій на вимогу уповноваженої сторони

2)юридична відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій

М.С. Малеїн і М.М. Малєїна виділяють три групи прав і обов'язків у правовідносинах з приводу надання медичної допомоги:

1. ті, що складають суть (основу) правовідносин(свідчить про право пацієнта на отримання медичної допомоги і обов'язок медичного працівника її надавати);

2. специфічні права і обов'язки, закріплені за окремими категоріями громадян(складають:

— право матері на перебування в стаціонарі з дитиною, що потребує догляду та обов'язок лікувальної установи забезпечити його реалізацію;

— право пацієнта на оплачувану відпустку й інші компенсаційні заходи у зв'язку з перенесеним захворюванням і необхідністю реабілітаційних заходів;

— право на проведення біомедичних досліджень за наявності певних умов та ін.);

3. додаткові права і обов'язки(будь-які умови, що відповідають двом критеріям:

Відповідність вимогам нормативно-правових актів.

Досягнення згоди з їх приводу між суб'єктами правовідносин).