Національні природні парки України

Назва	Рік заснування	Загальна площа, га	Область
Карпатський	1980	50303	Івано-Франківська
Шацький	1983	32515	Волинська
Синевир	1989	40400	Закарпатська
Азово-Сиваський	1993	52154	Херсонська
Вижницький	1995	7928	Чернівецька
Подільські Товтри	1996	261316	Хмельницька
Святі Гори	1997	40589	Донецька
Яворівський	1998	7079	Львівська
Деснянсько-Старогутський	1999	16215	Сумська
Ужанський	1999	39159	Закарпатська
Сколівські Бескиди	1999	35684	Львівська
Гуцульщина	2002	32271	Івано-Франківська
Галицький	2004	14685	Івано-Франківська
Гомільшанські ліси	2004	14315	Харківська
Ічнянський	2004	9666	Чернігівська
Великий Луг	2006	16756	Запорізька
Мезинський	2006	31035	Чернігівська
Голосіївський	2007	4525	Київ
Прип'ять-Стохід	2007	39315,5	Волинська
Нижньодністровський	2008	21311	Одеська
Білоозерський	2009	7014,4	Київська, Черкаська
Білобережжя Святослава	2009	35223	Миколаївська
Бузький Гард	2009	6138	Миколаївська
Гетьманський	2009	23360	Сумська
Дворичанський	2009	3131,2	Харківська
Дермансько-Острозький	2009	1647,6	Рівненська
Джарилгацький	2009	10000	Херсонська
Залісся	2009	14836	Чернігівська, Київська
Зачарований край	2009	6101	Закарпатська
Кременецькі гори	2009	6951,2	Тернопільська
Пирятинський	2009	12028,4	Полтавська
Слобожанський	2009	5244	Харківська
Чарівна гавань	2009	6270	АР Крим
Черемоський	2009	7117,5	Чернівецька
Хотинський	2010	9400	Чернівецька
Верховинський	2010	12023	Івано-Франківська
Нижньосульський	2010	16879	Полтавська
Північне Поділля	2010	15588	Львівська
Приазовський	2010	78127	Запорізька
Тузловські лимани	2010	27865	Одеська
Дністровський каньйон	2010	10829,18	Тернопільська

У парку багато мальовничих водоспадів (поблизу Яремчі - водоспад «Прибій» висотою 12 м) та гірських озер, печер та інших природних утворень. Цікавою і самобутньою є не лише природа, а й етнографічні особливості даного куточка Карпат. Гуцульський колорит особливо проявляється в місцевій кухні та дерев'яному зодчестві і різьбярстві. Карпатський національний природний парк щороку відвідує близько 1,5 млн відпочиваючих, що становить приблизно 80 % його ємності.

Шацький національний природний парк було створено у 1983 році на площі близько 50 тис. га. для охорони та регулювання рекреації в районі 22 Шацьких озер карстового походження, які мають здатність до самоочищення. На його території знаходиться і найглибше (глибина - 58,4 м) озеро України - Світязь. За даними Ф. Заставного, вода в озерах Світязь та Пісочне є чистою, придатною для пиття, гідрокарбонатно-кальцієвого типу. Дев'ять озер мають однакову назву «Святе». На вудку можна піймати карася, окуня, щуку, знаменитого шацького вугра. 70 % породного складу становлять соснові ліси, в першу чергу - сосняки-чорничники. У межах національного парку функціонує близько 40 пансіонатів та баз відпочинку.

Природний національний парк «Синевир» розташований у центральній частині Українських Карпат, у верхів'ї Тереблі та Ріки, Міжгірського району. Утворений в 1989 році на площі 40,4 тис. га. Мета: охорона малопорушених природних ландшафтів південно-західної частини Ґорґан, рідкісних рослинних угрупувань, раціонального використання багатих туристичних ресурсів. Зокрема на території парку є джерела мінеральної води типу «Нарзан», «Арзні, «Єсентуки-17». Найвизначнішим природним об'єктом є озеро Синевир (площа водного дзеркала - 4,4 га, глибина - 21 м, висота над рівнем моря - 989 м), яке серед дрімучого пралісу уособлює овіяну легендами долю закоханих Сині та Вира. Флора парку нараховує близько 800 видів судинних рослин з добре вираженою висотною поясністю. Чисті букові, буково-ялицеві та ялицеві, ялинові ліси насичують повітря фітонцидами і сприяють оздоровленню людського організму. В урочищі Кончівський виявлено рідкісне для Карпат угруповання з переважанням у деревостані в'яза гірського і явора.

Біля с. Негровець розташоване найбільше у Ґорґанах верхове сфагнове болото, де зростають рідкісні види занесені до Червоної книги України. В гірських річках водиться форель.

Азово-Сиваський природний національний парк було створено у 1983 році на базі заповідно-мисливського угіддя, яке існувало з 1957 року. До складу НПП (площа 52,1 тис. га) входить акваторія затоки Сиваш з численними островами та о. Бірючий з Федотовою косою.

Основа парку - багата орнітофауна. Так, у період скупчення тут мешкає понад 1 млн птахів, у т.ч. представники 30 видів занесених до Червоної книги: зуйок морський, ходуличник, кулик-сорока, славка, реготун чорноголовий, орлан-білохвіст та інші.

Природний національний парк «Святі Гори» створено у 1997 році, поряд з тим його можна вважати одним з найстаріших заповідних куточків України, оскільки, ще в 1704 Петро І видав директиву про охорону цієї ділянки. Перша ж писемна згадка про Святогірськ (1526 р.) належить німецькому послу Герберштейну. Природною домінантою парку є високі (100-120 м) білі крейдяні гори над меандрами Сіверського Донця, на крутих схилах яких ростуть хвойні ліси. На протилежному боці річки відкривається панорама трьохсотлітньої діброви. Балка Микитиха в урочищі Маяцька дача створює враження перебування у первісному лісі. В ландшафт чудово вписуються Святогірська Успенська лавра, пам'ятник Артему, інші історико-архітектурні споруди. Все це дає змогу говорити про парк як «українську Швейцарію» та наймальовничіший серед рівнинних. Національний парк загальною площею 40,6 тис. га є невід'ємною складовою курортної зони Святогірська.

Яворівський НПП було створено у 1998 на міжселебній території Яворівського та Жовківського районів Львівщини. Ця частина головного європейського вододілу являє собою переважно грабово-дубові, сосново-дубові та соснові ліси з реліктовими осередками смереки, ялиці, явора і займає площу 7,1 тис. га. Парк має багатий видовий склад рослинного та тваринного світу. Серед мисливських звірів переважають заєць-русак, білка, куниця, дикий кабан, козуля, єнотовидна собака, лисиця.

На відміну від інших національних парків Карпат, Вижницький (7,9 тис. га, 1995 рік) репрезентує низькогірну частину з досить м'яким кліматом і переважанням теплолюбних деревних порід - бука та ялиці. Його вирізняють: ландшафтна неповторність басейнів Черемоша та Серета; мінеральні джерела Черешенька, Вижниця (давні слов'яни з його води виварювали сіль), Лужки (у Європі лише три, подібні за набором терапевтично активних іонів, джерела, вода яких сприяє лікуванню захворювань органів травлення та гемофілії), типу Нафтуся; культура та побут Північної Буковини. Національний парк - єдине місце зростання в Українських Карпатах надбородочника безлистого та деяких інших орхідних.

Найбільший за площею національний природний парк України Подільські Товтри (261,3 тис. га або 12,5 від території Хмельницької обл., 1996) - це гармонійне поєднання мальовничих ландшафтів історичного рифу, яким є Товтрянський кряж, що піднімається над оточуючою рівниною на 60-65 м і не має аналогів у світі; величезної кількості водойм та мінеральних джерел; річок, більшість з яких має каньйоноподібну долину; карстових печер та гротів; історико-культурної спадщини світового значення та історії, овіяної сотнями легенд. Оскільки регіон не зазнав впливу історичних зледенінь, то являє собою один з ареалів ендемізму, зокрема, теплолюбної флори.

У 1999 році на околицях курортів Східниця та Сколе у басейні р. Стрий та її притоки р. Опір було створено національний природний парк Сколівські Бескиди (35,7 тис. га). Парк є резерватом майже незайманої природи з мальовничими краєвидами західної частини Українських Карпат. Він включає північні макросхили Бескид на висоті 600-1200 м з віковими чистими буковими лісами природного походження та еталонними смерековими і ялицевими лісами. На території парку знаходяться понад 30 джерел мінеральної води, в т.ч. типу Нафтуся. Поряд з Карпатським та Шацьким НПП, Сколівські Бескиди є одним з найбільш залучених до рекреаційної сфери, оскільки поблизу функціонує близько 50 санаторіїв, пансіонатів, баз відпочинку та туристичних кемпінгів.

Деснянсько-Старогутський НПП (16,2 тис. га, 1999 рік) складається з двох частин: Деснянської, яка репрезентує заплавну рослинність, і Старогутської - майже суцільний лісовий масив з сосни, дуба, берези, вільхи та клена. У парку багато стариць, озер та місць, пов'язаних з діяльністю партизанських загонів під час Другої світової війни. Символом парку можна назвати чорного лелеку, який облюбував собі тут місця для гніздування.

НПП Ужанський (39,2 тис. га, 1999 рік) дає змогу ознайомитися з незайманими або малозайманими бучинами, яворовими та ялицево-буковими лісами і пралісами середньо- та високогірних районів Карпат на кордоні з Польщею та Словаччиною. Це унікальна в етнографічному відношенні частина Лемківщини.

Важко навіть сказати, природний чи етнографічний компонент відіграв більшу роль у створенні НПП Гуцульщина (32,3 тис. га, 2002 рік). Мальовничі краєвиди Покутсько-Буковинських Карпат та неповторність культури і побуту населення (Косів - центр українського писанкарства, Космач - килимарства) задовольняють найвищі міжнародні вимоги до створення національних парків.

На 2007 рік мережа НПП була поповнена Гомільшанським лісом (Харківська обл.), Галицьким (Івано-Франківська обл.) та Ічнянським (Чернігівська обл.) парками.

Як бачимо у цьому переліку немає жодного національно природного парку в Криму. Автори «Географії Криму» детально аналізують причини такого становища, і особливо наголошують на тому, що при створенні національного парку в гірській частині Криму може бути порушена важлива екологічна функція лісів, які нині знаходяться у заповідній зоні. Поряд з тим ідея створення національних парків у Автономній Республіці є досить давньою і актуальною. Серед останніх проектів варто назвати: національний парк «Таврида», який би включав усю гірську частину Криму; Байдарський національний парк (Байдарська котловина, каньйон р. Чорної та прилеглі території); національний парк в південно-східному Криму. Оскільки національний парк найгармонійніше поєднує туристичні, природоохоронні та господарські функції, то існує низка пропозицій по їх створенню і в інших регіонах нашої держави: Голосіївський (м. Київ), Українські Бескиди (Львівська обл.), Черкаський бір (Черкаська обл.), Мезинський (Чернігівська обл.), Нижньодністровський (Одеська обл.), Севастопольський (АР Крим).

Виходячи із світового досвіду, для успішного вирішення поставлених завдань, національні природні парки повинні мати таке співвідношення площ між функціональними зонами: заповідна - 10-20 %; регульована рекреація - 40-80 %; стаціонарна рекреація - 10-20 %; господарська - 0-30 %. За існуючими розрахунками для Карпатського НПП це співвідношення становить: 20,5 - 41,4 - 21,0 - 17,1%, а для НПП «Синевир» - 17,3 - 49,8 - 12,4 - 20,5%, що цілком відповідає міжнародним нормам.

Отже, за виключенням 3-4 національних природних парків, доводиться констатувати майже повну відсутність залучення інших у туристичну галузь України. Серед основних чинників такої ситуації: співробітники парків не мають досвіду роботи в туризмі; професійні організатори туризму не знають про існування і можливості окремих парків; слабко розвинута транспортна і туристична інфраструктура; недосконалість нормативно-правової бази тощо. Вирішення економічних питань функціонування НПП покликана поліпшити Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. № 1913 «Про затвердження платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду». Ця постанова на основі пільгового оподаткування (навіть звільнення від сплати податку) передбачає впровадження ефективного механізму фінансово-економічного регулювання і стимулювання цілої рекреаційно-туристичної галузі, зокрема екологічного туризму. Розміри плати за туристичні послуги, що надаються об'єктами ПЗФ, базуються на вартості відповідних природоохоронних заходів і визначаються з урахуванням якісних та кількісних чинників.

Як зазначено вище, складовими ПЗФ є також регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, дендропарки, ботанічні сади та зоопарки, однак, виходячи з суті цих об'єктів та їх широкої залученості в туризмі, ознайомитись з ними можна у інших пунктах. Принагідно зазначимо лише, що при створенні (наданні статусу) природного або біосферного заповідника, національного природного парку, ботанічного саду, дендропарку, зоопарку, в окремих випадках - парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва, відбувається вилучення земельних ділянок і об'єктів у їх власників, решти складових ПЗФ - ні.

Прикінцево декілька слів про оцінку ПЗФ у якості туристичного ресурсу. Найбільш суттєвими показниками, окрім унікальності та екзотичності, об'єктів, що охороняються, є щільність природоохоронних закладів та відсоток їх сумарної площі до площі району (області, держави). Зокрема, щільність вказує на різноманітність природних ландшафтів та їх науково-пізнавальну цінність, а, побічно, доступність для туристів. Найбільшу щільність об'єктів ПЗФ на 100 км. кв. у розрізі областей мають: Тернопільська (3,92), Чернівецька (3,69), Івано-Франківська (3,15), Чернігівська (2.03) та м. Київ (16,7). Нижчу, ніж в середньому по Україні (1,08), щільність мають дванадцять областей, в т.ч. Луганська (0,47), Одеська (0,37), Дніпропетровська (0,36). Низька щільність у Криму (0,54), Херсонській (0,27 - найнижча), Закарпатській (0,56) областях компенсується часткою заповідних територій та їх світовим значенням. У цьому контексті напрошується висновок, що лише у єдності кількісні та якісні показники дають змогу отримати уявлення про реальне значення складових природно-заповідного фонду.

Частка заповідних територій в площі України, як зазначалося вище, динамічно зростає і має бути доведена найближчим часом до 10 %. Це результат формування національної екомережі як складової панєвропейської мережі, передбаченої Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки» від 28.09.2000 року. Якщо площа земель, потенційно придатних для залучення в туристичну галузь України за різними даними становить від 12,8 % до 15,6 % площі держави, то площа природно-заповідного фонду - лише 4,2 %, з яких лише частину можна вважати туристичними. Найбільш задіяними в туристсько-рекреаційному комплексі держави є природні національні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади та зоопарки, в той час як природні заповідники для туристичних потреб не використовуються.