5. Дайте визначення предмету і сутності науки.

предмет науки - коло питань, що стосуються об'єкта науки, досліджуваного конкретною наукою, які безпосередньо і цілеспрямовано вивчаються нею (наукою) із чітким визначенням завдань і кута зору такого вивчення. Інакше кажучи, предмет науки - уявлення відповідних суб'єктів пізнання про виділену ними частину явленого світу, яка вивчається (чи повинна вивчатись) цією наукою безпосередньо і цілеспрямовано із чітким розумінням цілей та кута зору такого вивчення.

Наука, як діяльність є процедурою узагальнення реальності, а наука, як система знань - це сума суджень, що узагальнюються.

Сутність наукового знання полягає у розумінні дійсності в її минулому, нинішньому та майбутньому, у вірогідному узагальненні фактів, у тому, що за випадковим воно знаходить необхідне, закономірне, за поодиноким - загальне і на цій основі здійснюється передбачення (прогнозування).

6. В чому полягає процес наукового пізнання?

наукове пізнання як відносно самостійна, цілеспрямована, пізнавальна діяльність - є складним багатокомпонентним процесом, що включає: 1) пізнавальну діяльність спеціально підготовлених груп людей, які досягли певного рівня знань, навичок, розуміння, виробили відповідні світоглядні та методологічні установки з приводу своєї професійної діяльності; 2) об'єкти пізнання, які можуть не збігатися безпосередньо з об'єктами виробничої діяльності, а також практики в цілому; 3) предмети пізнання, які детермінуються об'єктом пізнання і виражаються в певних логічних формах. Водночас, наукове пізнання включає не тільки методи та засоби пізнання, а й уже сформовані логічні форми пізнання та мовні засоби.

Наукове пізнання на емпіричному рівні досліджує спостереження об'єктів, фіксує факти, результати експериментів, встановлює співвідношення, зв'язки між окремими явищами. На теоретичному-формуються системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв'язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності. Ці рівні наукового пізнання розрізняються й тим, з яких сторін вони досліджують об'єкт, яким чином одержується основний зміст знання, які форми його вираження та значущістю одержаного знання

7. Схарактеризуйте пізнання, його види та структурні елементи.

Отже,  у  чому  різниця  між  буденним  і  науковим  пізнанням?

По-перше,  буденне  пізнання  водночас є і формою  практичної  діяльності,  воно  безпосередньо  вплетене  в  неї. Наукове  пізнання  відокремлене  від  практичної  діяльності. Воно здійснюється  спеціально  підготовленими  групами людей, які досягли  певного рівня  знань, навичок, розуміння, виробили  відповідні світоглядні та  методологічні установки  з  приводу  своєї  професійної  діяльності.

По-друге, відрізняються  вони  також  за  обсягом,  методами  і  засобами  дослідження, ступенем обґрунтованості знань. На відміну від буденного  пізнання наука має  справу не тільки з реальними, але і, з так  званими,  абстрактними, ідеальними  об’єктами. Це  обумовлює наявність  у  науці  специфічних  засобів  опису  об’єктів,  їх дослідження.

По-третє, засобом  буденного пізнання  виступає  наша  “природна” мова,  знаряддя  праці.  Його методи  і прийоми, як правило,  не  усвідомлюються  суб’єктом.  І  навпаки,  наукове  пізнання  має  усвідомлений,  планомірний  характер. Наука  виробляє  засоби  емпіричного  і  теоретичного  дослідження:  вимірювальні прилади, мову  науки, яка  містить спеціальні правила  формування   визначень,  висновків,  доказів.

По-четверте, відрізняються  ці види  пізнання  і  за  ступенем  проникнення  в  суть природних  і  суспільних явищ. Якщо  наука – це система обґрунтованого, достовірного  знання,  то  буденне пізнання  є  сукупністю  фрагментних  знань, здогадок,  рецептів  народної  мудрості,  які  є  результатом  практичного  досвіду  поколінь, воно фіксує в основному зовнішні зв’язки між явищами.  Достовірність  цих  знань  встановлюється  в  ході  повсякденної  практики.  І  навпаки, наукове  знання  проходить  через  особливі  процедури  доведення,  обґрунтування,  перевірки  через  експерименти  і тільки  потім  широко  впроваджується  в  практику.

У такому разі можна зробити висновок, що наукове пізнання являє собою відносно самостійну, цілеспрямовану пізнавальну діяльність, що складається із взаємодії таких компонентів:

а) суб'єкта пізнання, тобто особистості  чи групи людей, що  мають визначений рівень  знань, навичок, світоглядні і методологічні установки з приводу своєї діяльності;

б) об'єкта пізнання, тобто фрагменту об'єктивного світу,  на який спрямована  думка і дії суб'єкта пізнання;

в) предмета пізнання, тобто конкретних аспектів пізнання, що детермінуються об'єктом пізнання і визначаються у певних логічних формах;

г) особливих методів і засобів пізнання;

ґ) певних форм пізнання і мовних засобів;

д) результатів пізнання, що виражаються головним чином у законах, теоріях, наукових гіпотезах;

е) цілей пізнання, спрямованих на досягнення істини і достовірного систематизованого знання, здатного пояснити невідомі науці факти.

Передусім у структурі  наукового  пізнання  виокремлюються емпіричний  і  теоретичний  рівні

Види: життєво-досвідне пізнання постає безпосереднім, прямо вписаним у процеси повсякденної людської життєдіяльності; воно є дуже різноманітним за проявами, але нерозчленованим ні за змістом, ні за формами існування: тут емоції переплетені зі знанням, бажанням тощо;

мистецьке пізнання окреслює реальність не відсторонено, а через переживання. Воно більше передає не предметні окреслення дійсності, а людське ставлення до неї.

наукове пізнання культивується спеціально через усвідомлення ролі знання; воно є спеціалізованим та спеціально організованим, контролює свій хід, намагаючись досягти максимального ступеня достовірності знання;

релігійно-містичне пізнання часто окреслює джерела своїх відомостей як божественне об'явлення, особливе просвітлення, і хоча ці джерела залишаються для нас багато в чому таємничими та недосяжними ні для контролю, ні для свідомого використання, немає сенсу заперечувати особливу значущість для людини того, що викладено у священних текстах і релігійних настановах; історія людства переконливо це доводить;

екстрасенсивне пізнання, інтерес до якого особливо зріс наприкінці XX ст., також залишається для нас багато в чому незрозумілим; ми можемо констатувати, що так звані екстрасенси, контактери мають можливість отримувати інформацію з якихось незвичайних джерел.

8. Якими ознаками характеризується наукова діяльність?

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на

здобуття і використання нових знань. Вона існує в різних видах:

1) науково-дослідницька діяльність;

2) науково-організаційна діяльність;

3) науково-інформаційна діяльність;

4) науково-педагогічна діяльність;

5) науково-допоміжна діяльність та ін. Кожен із зазначених видів наукової діяльності має свої специфічні

функції, завдання, результати роботи.У межах науково-дослідницької діяльності здійснюються наукові

дослідження.