3) Аґреґування

Найважливішим принципом макроекономічного аналізу виступає агрегування. Вивчення економічних залежностей і закономірностей на рівні економіки в цілому можливо лише, якщо розглядати сукупності, або агрегати. Макроекономічний аналіз вимагає агрегування.

Агрегування являє собою об'єднання окремих елементів в одне ціле, в агрегат, в сукупність. Воно засноване на абстрагуванні - відволіканні від несуттєвих для цілей дослідження рис і факторів. Агрегування, засноване на виявленні типових рис економічної поведінки, дає можливість виділити чотири макроекономічні агента: домогосподарства, фірми, держава, іноземний сектор. Також агрегування дозволяє виділити: макроекономічні ринки; макроекономічні взаємозв'язки; макроекономічні показники.

Макроекономіку відрізняє від мікроекономіки не лише предмет, але й принцип аґреґування.

В макроекономіці відбувається об’єднання окремих елементів в сукупність – замість всіх конкретних ринків розглядаються чотири:

• ринок благ (товарів та послуг),

• ринок праці,

• ринок грошей та

• ринок цінних паперів

Інколи два останніх об’єднують у фінансовий ринок.

4) Макроекономічна рівновага.

Зі зміною ціни товару чи послуги відповідно змінюються можливості споживача і привабливість товару. Попит на електроенергію недостатньо

еластичний, оскільки електроенергія є практично незамінним товаром першої необхідності, і зміна цін слабо впливає на пропозицію. При збільшенні ціни попит практично залишиться на тому ж рівні, а при зниженні ціни не очікується значного збільшення попиту, зважаючи обмеженої пропозиції, так як енергосистема і так працює на межі своїх можливостей. Але відоме, що підвищення чи зниження цін на одні товари і послуги спричиняє зміни в кількості інших придбаних товарів і послуг. Тому підвищення плати за комунальні послуги, електроенергію призводить до значного зниження купівельної спроможності споживачів, бо означає зниження реального грошового доходу.

Подібно мікроекономіці макроекономіка теж використовує принцип рівноваги, лише робить це на макрорівні. У встановленні рівноваги зацікавлені всі економічні суб’єкти, але вона є доволі мінливою, тож суб’єкти змушені вносити корективи в свої попередні наміри з метою досягнення рівноваги.

Основними економічними агентами є індивіди (домогосподарства), фірми, держава та її підрозділи. Домогосподарства пред'являють попит на споживчі товари і послуги, будучи одночасно постачальниками економічних ресурсів. Фірми пред'являють попит на ресурси, пропонуючи споживчі товари і послуги. У ринковій економіці існує постійна взаємодія попиту і пропозиції: попит народжує пропозицію, а пропозиція розвиває попит. Тому ринки є взаємозалежними і вся їх чисельність переплітається в надзвичайно складну ринкову систему. І ця система теж прагне рівноваги, але значно більш загального характеру. Той самий суб'єкт на різних стадіях оперує ресурсами, кінцевими товарами і послугами, а також грошовими активами. Тому макроекономічна рівновага можлива при збігу величин сукупного попиту і пропозиції.

Загальна рівновага – рівновага, що виникла в результаті взаємодії всіх ринків, коли зміни попиту чи пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіх інших ринків. Можна вважати, що стан загальноїринкової рівноваги є композицією усіх станів часткової рівноваги на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції.