28. Офіційно боржник визначається банкрутом:

а) за постановою третейського суду;

б) за рішенням ліквідаційної комісії;

в) за постановою господарського суду;

г) за постановою місцевого органу виконавчої влади.

29. Ознаки, за якими зовнішній спостерігач може передбачити банкрутство підприємства, такі:

а) підвищення запасів сировини та матеріалів на складах;

б) затримки з поданням звітності;

в) зміна аудиторів;

г) окремі зміни в балансі підприємства;

д) зміни у вищому керівництві;

е) трудові конфлікти;

ж) невиконання зобов’язань перед партнерами.

30. Визначте послідовність задоволення претензій кредиторів згідно із Законом України «Про банкрутство»:

• вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

• зобов’язання перед працівниками підприємства-банкрута (крім внесків до статутного фонду);

• вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

• вимоги кредиторів, забезпечені заставою;

• вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

Блок практичних завдань

Розгляд кейса, який передбачає відповіді на запитання: 40 балов

Кейс ‹НВО «ЕЛЕКТРОТЯЖМАШ»

Мета: розробка комплексу антикризових заходів на підставі аналізу та оцінки ситуації, що склалася на підприємстві.

Ситуація: НВО «Електротяжмаш» — державне підприємство (Адреса: 310055, м. Харків, пр. Московський, 299; генеральний директор — Тимощенков Володимир Георгійович), одне з головних підприємств у СНД і єдине в Україні з виробництва турбо- і гідрогенераторів. Турбогенератори різної потужності з успіхом працюють не лише у країнах СНД, але й в Ірані, Китаї, Алжирі, Сирії, Югославії, Польщі, країнах Балтії й ін. Сьогодні виконуються замовлення на експорт в Індію і Бангладеш.

Завод «Електротяжмаш» засновано 1946 року. Спочатку підприємство спеціалізувалося лише на випуску електрообладнання для тепловозів. У 1950-х роках тут стали виробляти турбо- та гідрогенератори, а також інші великі електромашини.

«Електротяжмаш» був єдиним у колишньому Радянському Союзі підприємством, що виготовляло електрообладнання для тепловозів, другим (після ленінградського заводу «Електросила») за випуском генераторів та енергетичного обладнання.

Нині основною продукцією є електромашини індивідуального використання, генератори для парових турбін, генератори для гідротурбін потужністю від 200 кВт і вищою, вимикачі до пускорегулюючої апаратури, устаткування і запчастини до залізничного рухомого складу.

Із кінця 1980-х років освоєно виробництво складної побутової техніки: електросоковижималок, прасувальних машин «Харкі­в’янка», настільних деревообробних пристроїв (УБДН та УБОН), електром’ясорубок, змішувачів для ванн та мийок.

Проблема: З 1991 року стан справ заводу поступово погіршувався. На думку теперішньої адміністрації, це сталося принаймні з двох причин. По-перше, скоротилися обсяги залізничних перевезень як в Україні, так і в усьому СНД, а отже, менше стали купувати тепловозне обладнання. До розвалу «великого та могутнього» 65—70% завантаження підприємства припадало саме на тягове обладнання.

По-друге, кордон між Україною та Росією став перепоною на шляху співробітництва з росіянами — основними замовниками.

На кінець 1996 року підприємство знаходилося на грані банкрутства.

Кредиторська заборгованість на той момент складала 40 млн. грн, зокрема борг бюджету — біля 12 млн грн, заборгованість за електроносії — 9 млн грн, по заробітній платі — 3,5 млн грн, санаційний кредит — близько 4 млн грн.

З 1992 року в розвиток підприємства не було вкладено ні копійки. Основні фонди суттєво зношені: 30% обладнання «Електротяжмашу» старше 30 років; 37% — працює понад 20 років.

Крім основних засобів виробничого призначення, на балансі підприємства знаходяться: 5 дитячих садків, медсанчастина, палац культури, спорткомплекс, база відпочинку, піонерський табір, об’єкти житлокомунгоспу та інші об’єкти соціальної сфери, на утримання яких щорічно витрачається біля 1 млн грн.

Рішення: Нова дирекція (наприкінці 1996 року на «Електротяжмаші» відбулася зміна керівництва) вирішила створити новий суб’єкт господарської діяльності — науково-виробниче об’єд­нання (НВО) «Електротяжмаш», яке б функціонувало поряд з уже наявними структурами: Державним підприємством «Електротяжмаш» та Науково-дослідним інститутом (НДІ) «Електротяжмаш». На реалізацію ідеї було отримано дозвіл із Міністерства промислової політики. Державні мужі навіть списали безнадійні штрафи та пені за станом на 1 квітня 1997 року. «Нагорі» також було прийняте рішення про реструктуризацію на 10 років всієї податкової заборгованості «Електротяжмашу»: тепер завод щомісячно виплачує біля 40 тис. грн.

НВО було створене з метою виконання замовлень на виготовлення турбо- та гідрогенераторів, а також тепловозного обладнання. При цьому у розпорядженні НВО перебувають лише основні потужності турбогенераторного виробництва, а всі спеціа­лісти як і раніше є працівниками заводу та НДІ. Тому НВО під конкретне замовлення наймає необхідну кількість людей: щомісячно буває задіяно біля 3 тис. працівників заводу та НДІ (загальна чисельність працівників всіх трьох структур «Електротяжмашу» — близько 6 тис. осіб).

Останнім часом адміністрації НВО вдалося укласти біля десяти досить солідних контрактів. Найбільш вагомий із них — на реконструкцію гідроелектростанцій Дніпровського каскаду. він розрахований на період до 2001 року, вартість — біля 70 млн грн. Випробування, проведені в 1998 році на Київській ГЕС і ДніпроГЕС-1, показали, що роботи виконані «Електротяжмашем» на високому технічному рівні і навіть із перевищенням деяких параметрів, передбачених контрактом.

Разом із «Турбоатомом» і німецькою фірмою «Сіменс» «Електротяжмаш» реалізує проект із переобладнання Зміївської ГРЕС (передбачено виготовлення та встановлення на місті статора турбогенератора потужністю 325 МВт). Розпочато освоєння дизельних електростанцій потужністю 8 і 60 кВт.

Отже, сьогодні завантаження турбогенераторного виробництва досягає 100%. Водночас цехи, що спеціалізуються на виробництві тепловозного обладнання майже простоюють — вони завантажені лише на 15%. Обладнання з виробництва товарів народного споживання задіяне наполовину.

За перше півріччя 1998 року підприємству вдалося реалізувати продукції на 10,2 млн. грн. У 1997 році за той самий період було отримано суму 13,4 млн грн (усього за 1997 рік продано товарів на суму 27 млн грн). При цьому за шість місяців 1997 року було отримано 747 тис. грн, а за перше півріччя 1998 року збитки підприємства склали 700 тис. грн. Останню обставину в «Електротяжмаші» пояснюють просто: змінився порядок нарахування амортизаційних відрахувань. Проте, заробітна плата працівникам виплачується: у першому півріччі вона в середньому становила 118,5 грн щомісячно.

Найближчим часом «Електротяжмаш» буде переведений на власне водозабезпечення, що дозволить отримати значну економію. На території заводу вже пробурили три свердловини.

У 1998 році КМ видав Постанову про затвердження плану-графіка передприватизаційної підготовки ряду підприємств, зокрема НВО «Електротяжмаш» (Харків).

Разом з облдержадміністрацією Харкова у 1999 році в ході обговорення подальших перспектив розвитку промислового комплексу було прийняте рішення не приватизувати «Електротяжмаш» і зберегти за ним статус державного підприємства.

Питання до кейса

1. Визначити види криз, які розвиваються на «Електротяжмаші».

2. Розробити набір тактичних заходів, які, на вашу думку, допоможуть стабілізувати та покращити становище підприємства.

3. Запропонувати перелік стратегічних заходів щодо поліпшення роботи підприємства.

Література