4.1. Сутність та місце фінансової кризи в ланцюгу кризових явищ підприємства

Фінансова криза може бути наслідком кризи збуту на підприємстві, з іншого — саме фінансова криза може спричинити «ланцюжок» кризових явищ на підприємстві: кризу постачання, виробничо-технологічну, організаційну, системну та стратегічну кризи . Значення фінансової кризи серед інших видів локальних криз важко пе­реоцінити, оскільки саме за фінансовими показниками здійснюється аналіз схильності підприємства до банкрутства та розпочинається процедура банкрутства.

Розпочинаючи вивчення теми, потрібно розглянути питання щодо визначення сутності поняття «фінансова криза на підприємстві». У сучасній літературі існує кілька визначень фінансової кризи, що свідчить про багатогранність цього явища:

• фінансова криза — це вид локальної кризи, за якої в динаміці спостерігається погіршення показників поточної ліквідності та фінансової стійкості з одночасним зростанням коротко- та середньострокової заборгованості, що призводить до неплатоспроможності підприємства;

• фінансова криза — це робота підприємства в безприбутковій зоні, яка призводить до втрати потенціалу успіху підприємства, загрожує його платоспроможності та подальшому існуванню як суб’єкта господарювання.

Під фінансовою кризою розуміють також фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. Із позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. У результаті настання фінансової кризи на підприємстві через нестачу грошових ресурсів відбуваються збої постачання, що може спричинити виникнення кризи постачання.

4.2. Симптоми, причини та механізм формування фінансової кризи підприємств України

Наступним кроком у вивченні теми є виокремлення основних симптомів фінансової кризи. Вона характеризується зменшенням рівня прибутковості та рентабельності; скороченням частки грошової маси в обігових коштах; зменшенням платоспроможності та поточної ліквідності підприємства; збільшенням собівартості готової продукції; збільшенням запасів готової продукції на складах; зменшенням швидкості обороту капіталу та ін.

Як правило, фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: джерелами (факторами) виникнення; видом кризи; стадією її розвитку . Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно діагностувати фінансову неспроможність підприємства та добирати найефективніший каталог заходів щодо фінансового оздоровлення.

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути спад кон’юнк­тури в економіці в цілому;

• зменшення купівельної спроможності населення;

• значний рівень інфляції;

• нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків;

• посилення конкуренції в галузі;

• криза окремої галузі;

• сезонні коливання;

• посилення монополізму на ринку;

• дискримінація підприємства органами влади та управління;

• політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або у країнах підприємств — постачальників сировини (споживачів продукції); конфлікти між засновниками (власниками).

Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування бан­крутства.

Можна також виокремити чимало ендогенних факторів фінансової кризи: низька якість фінансового менеджменту; недоліки в організаційній структурі; низький рівень кваліфікації персоналу; недоліки у виробничій сфері; прорахунки в галузі постачання; низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції; прорахунки в інвестиційній та кредитній політиці; брак інновацій та раціоналізаторства; дефіцити у фінансуванні; відсутність або неза­довільна робота служб фінансового контролю та контролінгу (пла­нування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль).

Основні види фінансової кризи на підприємстві.

Розрізняють такі види кризи:

стратегічну кризу (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і немає засобів його відновлення через відсутність ключових факторів успіху, а отже, не вдається подолати кризу збуту); кризу прибутковості (перманентні збитки вихолощують власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);

кризу ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності) .

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи.

Існують три фази кризи: фаза передкризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління); фаза кризи, яка загрожує подальшому існуванню підприємства й потребує негайного проведення фінансової санації; кризовий стан, який не сумісний із подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації (за режимами самоліквідації або через систему банкрутства).

Доволі важливим є питання своєчасної ідентифікації фінансової кризи на підприємстві. Основними джерелами інформації під час аналізу фінансової сфери є баланс підприємства; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал. Взагалі аудит фінансової сфери передбачає оцінювання динаміки та структури валюти балансу; аудит власного капіталу; аудит позичкового капіталу та кредиторської заборго­ваності; оцінювання ліквідності активів підприємства та його платоспроможності; аудит інвестицій; аналіз дебіторської заборгованості; аналіз Cash-Flow (обсяги чистих грошових потоків, утворюваних у результаті операційної та інвестиційної діяльності, які залишаються в розпорядженні підприємства на певному періоді); оцінювання ділової активності підприємства. Студентам варто повторити методи обчислення показників, використовуваних для проведення позначених видів аналізу.