70. Охарактеризуйте основні шляхи розвитку і формування учнівського колективу

Основою колективу учнів є навчальна група. Учнівський колектив, надаючи серйозну допомогу вихователю в вирішенні виховних завдань, у той же час є для учнів великою школою формування навичок колективної праці.

Багато вихователів вивчають індивідуальні особливості своїх майбутніх вихованців ще до початку навчального року, пам'ятаючи пораду К.Д. Ушинского: «Якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх відносинах, то вона, насамперед, повинна впізнати його у всіх відносинах».

Першим джерелом відомостей про учнів служить його невелика справа – анкета, характеристика й медична довідка. Вивчаючи особисті справи, вихователь має можливість отримати початкове уявлення про склад групи й вирішити, кому в першу чергу необхідно приділити увагу, знайти із числа учнів найбільш здібних і активних.

Важлива подія для вихователя – перша бесіда із групою. До цієї зустрічі потрібно готуватися, як до іспиту, тому що настрій вчиться, бажання вчитися багато в чому залежить від першого враження.

Перші заняття також варто починати з попереджуючих бесід, групових і батьківських зборів.

При першій зустрічі з новачками можна запропонувати їм заповнити спеціальну анкету, у якій крім звичайних анкетних є такі питання, як середній заробіток членів сім'ї, улюблене заняття, службовий телефон батьків, домашній телефон.

Важлива ланка у вивченні навчальної групи – перші батьківські збори, які рекомендується проводити до початку навчального року. На цих зборах вихователі довідуються від батьків про особливості їхніх дітей.

Заміська прогулянка – кращий спосіб знайомства із групою. У такій прогулянці протягом одного дня найчастіше можна довідатися більше, ніж на заняттях за весь навчальний рік. Невимушена обстановка допомагає учням проявити свої таланти. У поході перевіряється й фізичне загартування, спортивні й художні здатності.

В останні роки багато навчальних закладів до початку навчального року беруть участь у збиранні врожаю. Роботу в підшефному колгоспі варто також використовувати як засіб вивчення хлопців, виховання в них свідомого відношення до суспільної праці. У результаті проведення перерахованих заходів у вихователя складається певне попереднє враження. Після цього можна намітити план індивідуальної роботи з кожним учнем, групою в цілому, приступитися до формування учнівського колективу й активу групи.

Гарним засобом формування учнівського колективу є позакласна робота. У неофіційній обстановці учень часом проявляє риси характеру, які можна не помітити на уроках. Займаючись позакласною роботою, вихователь, безсумнівно, залучає хлопців до себе, завойовує їхню повагу, а це впливає на відношення учнів до вибору майбутньої професії.

71. Розкрийте підходи а.Макаренка та в.Сухомлинського до ролі колективу у розвитку і формування особистості дитини

Проблемі шляхів, методів формування дитячого колективу приділяв велику увагу А. С. Макаренко, який реалізував свої ідеї в тих виховних закладах, якими він керував. Та якщо А. С. Макаренко вважав припинення діяльності смертю колективу, то В. О. Сухомлинський бачив найбільшу небезпеку у припиненні, збідненні духовного життя колективу. Вплив творчої колективної діяльності, праці дітей на процес утворення колективу він обґрунтував так: "Трудове натхнення, радість праці, натхнення трудовою творчістю — могутня духовна сила, що зближує людей, пробуджує у дитини перше почуття, на основі якого поступово утверджується громадянська гідність, почуття потреби в зближенні з іншою людиною у віддачі їй своїх духовних сил, у переживанні відповідальності за іншу людину". Праця, спільна діяльність мають на меті об'єднати дітей. Це найважливіший шлях створення колективу, без якого всі інші засоби залишаються безсилими.

В. О. Сухомлинський вважав, що сама по собі праця не підкорена високим моральним ідеалам, не осмислена учнями як джерело власного розвитку, не може мати виховної сили, не зміцнює духовних зв'язків вихованців. Тому він ставив питання:

1. Про важливість "злиття праці і духовного життя вихованців" і надавав цьому першочергового значення.

2. Організація добродійних відносин між дитячою спільністю і довкіллям — це другий шлях створення і збагачення духовного життя колективу.

Перше поняття про колектив формується й утверджується, коли діти об'єднують свої зусилля для того, щоб виростити сад чи виноград, діброву чи плодорозсадник, підготувати кілька десятків квадратних метрів родючого ґрунту чи захистити гектар чорнозему від ерозії. Водночас В. О. Сухомлинський бачив шлях виховання колективу й особистості у боротьбі проти зла, безкультур'я, черствості, байдужості.

3. По-третє, формування колективу в розумінні Сухомлинського можна визначити так: від розкриття сутності колективізму, стимулювання спільних емоцій і співпереживання до духовної, моральної єдності, благородних традицій і вчинків.

Мова йде насамперед про озброєння учнів з першого класу системою моральних знань, зокрема тих, що стосуються суті таких понять, як колективізм, індивідуалізм, егоїзм тощо.

Важливого значення надавав В.О. Сухомлинський умінню вчителів переконливо й аргументовано доносити до учнів основи моральних знань, не бути байдужими інформаторами. Учитель виховує переконання лише тоді, коли він несе зі своїм знанням ставлення до істини. Виклад нового матеріалу мусить бути не безбарвним повідомленням, інформацією, а зверненням до совісті, до тієї грані свідомості, на якій, образно кажучи, формується ставлення (Красовицький М. Формування громадської думки учнівського колективу. — К., 1979. — с.66).

4. Важливим шляхом розвитку духовної і моральної єдності дитячого колективу є стимулювання колективних емоцій, переживань щодо різноманітних явищ навколишнього світу. Навіть у спостереженні разом із дітьми явищ природи і враженні від них він бачив можливість появи атмосфери емоційної близькості, що з'єднує дітей.