3.4. Види й оцінка ризиків інвестиційного проекту

Під інвестиційним ризиком розуміється ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат, у ситуації невизначеності умов інвестиційної діяльності.

Види інвестиційних ризиків досить різноманітні. Їх можна класифікувати по наступних ознаках.

1. По сферах прояву:

а) економічний (інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, то вона найбільшою мірою піддана цьому ризику);

б) політичний ( різні види виникаючих адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, пов'язаних зі змінами здійснюваного державою політичного курсу);

в) соціальний (ризик страйків; здійснення під впливом працівників незапланованих соціальних програм );

г) екологічний (ризик різних екологічних катастроф і негод (повеней, пожеж і т.і.) негативно позначаються на діяльності об'єктів);

д) інші види ( розкрадання майна, обман з боку партнерів і т.і.).

2. По формах інвестування:

а) Ризик реального інвестування. Він пов'язаний з невдалим вибором місця розташування споруджуваного об'єкта; перебоями в поставці будівельних матеріалів і устаткування; істотним ростом цін на інвестиційні товари; вибором некваліфікованого або несумлінного підрядника, і іншими факторами, які затримують введення в експлуатацію об'єкта інвестування або знижують дохід у процесі його експлуатації;

б) Ризик фінансового інвестування. Цей ризик пов'язаний з непродуманим підбором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими ускладненнями або банкрутством окремих емітентів; непередбаченими змінами умов інвестування, прямим обманом інвесторів і т.і.

3. По джерелах виникнення:

а) Систематичний (ринковий) ризик. Виникає для всіх учасників інвестиційної діяльності й форм інвестування. Він визначається зміною стадій економічного циклу розвитку країни або кон'юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку; значними змінами податкового законодавства в сфері інвестування й інших факторів. На цей ризик вплинути при виборі об'єкта інвестування інвестор не може;

б) Несистематичний (специфічний) ризик. Він властивий конкретному об'єкту інвестування або діяльності конкретного інвестора. Він може бути пов'язаний з некваліфікованим керівництвом фірмою - об'єктом інвестування, посиленням конкуренції в окремому сегменті ринку; нераціональною структурою інвестованих коштів і інших аналогічних факторів, негативних наслідків якого можна запобігти за рахунок ефективного керування інвестиційним процесом.

Оскільки інвестиційний ризик характеризує ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат, його рівень при оцінці визначається як відхилення очікуваних доходів при інвестуванні від розрахункової величини. Тому оцінка інвестиційних ризиків завжди пов'язана з оцінкою очікуваних доходів і ймовірності їх досягнення. На рис. 3.2. приведено порівняльну характеристику методів кількісної оцінки ризику.

Інвестиційні ризики виміряються різними методами, наприклад, шляхом розрахунку середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіації, ß - коефіцієнта, а також експертним шляхом.

Середньоквадратичне відхилення є найпоширенішим показником оцінки рівня інвестиційних ризиків. Розрахунок цього показника дозволяє врахувати коливання очікуваних доходів від різних інвестицій. Механізм оцінки ризиків на основі визначення середньоквадратичного відхилення базується на формулі:

σ = √ Σ (ε^р - ε ^о )² *ρ ,

ε^р, ε ^о – розрахунковий та середній очікуваний дохід по проекту при різних значеннях кон’юнктури ринку;

ρ - значення ймовірності , яке відповідає тому чи іншому значенню дохода.

Рівень ризику тим більший чим більшим є середньоквадратичне відхилення.

Коефіцієнт варіації (СV) дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою. При порівнянні рівнів ризику по окремих інвестиційних проектах перевагу варто віддати тому з них, по якому значення CV найнижче (що свідчить про найкраще співвідношення ризику й доходу).

 - коефіцієнт дозволяє оцінити ризик індивідуального інвестиційного проекту стосовно рівня ризику інвестиційного ринку в цілому. Він використовується в основному для аналізу ризикованості вкладень в окремі цінні папери (у порівнянні із систематичним ризиком усього фондового ринку). Ризик вважається середнього рівня, якщо  = 1 ; ризик вважається високим якщо  > 1 ; ризик вважається низьким якщо  < 1 .

Експертний метод оцінки ризиків здійснюється в тому випадку, якщо в інвестора відсутні необхідні інформативні або статистичні дані для розрахунку вищезгаданих показників, або якщо проект не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців (інвестиційних, страхових, фінансових, менеджерів) і відповідній математичній обробці результатів цього опитування.

Результати оцінки ризиків по окремих інвестиційних проектах дозволяють кількісно оцінити їхні рівні. У цих цілях використовують наступні критерії оцінки:

1. Безризикові інвестиції. До них як правило відносять у зарубіжній практиці короткострокові державні облігації. При емісії цінних паперів таких фондових інструментів у наших умовах інвестиційного ринку немає. Їх скоріше можна буде назвати об'єктами інвестування з найменшим рівнем ризику.

2. Інвестиції з рівнем припустимого ризику. Критерієм рівня припустимого ризику виступає можливість втрати всієї суми розрахункового чистого прибутку по розглянутому інвестиційному проекту.

3. Інвестиції з рівнем критичного ризику. У цьому випадку критерієм рівня ризику виступає можливість втрати не тільки прибутку, але й всієї суми розрахункового валового доходу.

4. Інвестиції з рівнем катастрофічного ризику. Критерієм цього рівня ризику виступає можливість втрати всіх активів інвестора в результаті банкрутства.

Граничними значеннями ймовірності ризику фінансових втрат при інвестуванні по оцінці фахівців є:

• для інвестування з рівнем припустимого ризику - 0,1;

• для інвестувань із рівнем критичного ризику - 0,01;

• для інвестування з рівнем катастрофічного ризику - 0,001;

Це означає, що не слід іти на підприємницьку угоду, якщо в одному випадку з десяти можна втратити весь прибуток, в одному випадку зі ста втратити валовый дохід і хоча б в одному випадку з тисячі втратити майно.

Оскільки інвестор не може в нашій дійсності підбирати безризикові інвестиційні проекти, то вплинути на цей негативний фактор може використання «премії за ризик», що являє собою додатковий дохід, який отримується інвестором поверх того рівня, який можуть принести безризикові інвестиції. При цьому варто мати на увазі, що премія за ризик повинна зростати пропорційно росту не загального рівня ризику по проекту, а тільки систематичного ризику, який визначається за допомогою ( - коефіцієнта).

Загальний дохід по інвестиційному проекті з урахуванням рівня його систематичного ризику може бути розрахований по формулі:

Д = ДБ + ( ДР – ДБ ) * 

ДР- середній рівень доходу на інвестиційному ринку в умовах ризику;

ДБ- рівень доходу інвестицій в умовах безризикованості.

У таблиці 3.3. відображено характеристики надійності бізнесу, рівня ризику та рекомендована норма ефективності капіталовкладень при інвестуванні.