Розділ 1. Загальна характеристика економіки країни

Кхао (Країна мільйона слонів та Білої парасольки). Протягом певного часу це була досить сильна держава, що завоювала деякі сусідні князівства. Починаючи з XVII —XVIII ст. на неї нападали Бірма та Аннам і на початку XVIII ст. країна розпалася на три окремих королівства — Луангпхабанг, В'єнтьян і Тямпассак (або Чампасск). У 1828 р. В'єнтьян було підкорено Сіамом, Луанґпхабанг попервах став васалом Аннаму, а в 1835 р. його захопив Сіам; така ж доля спіткала Тямпассак. З жовтня 1893 р. Сіам визнав французький протекторат над Лаосом. Країна стала частиною Французького Індокитаю. Після японської окупації, що тривала протягом 1941 — 1945 pp., 12 жовтня 1945 р. Лаос було проголошено незалежною державою Патет-Лао (Країна Лао). У березні 1946 р. французькі війська знов окупували Лаос, а 11 травня 1947 р. проголошено конституційну монархію під протекторатом Франції. У серпні 1950 р. було утворено уряд національного Опору. Після війни 1946 — 1953 pp. Лаос проголосили незалежним королівством 22 жовтня 1953 p., Франція визнала це 21 липня 1954 р. 29 жовтня 1959 р. помер король Сіса-ванґ Вонґ, трон посів король Саванґ Ваттана. Після державного перевороту 9 серпня 1960 р. спалахнула громадянська війна. У травні 1961 р. воєнні дії було припинено, і в Женеві відбулася міжнародна конференція з проблем Лаосу. Згідно з рішенням Женевської конференції (1962 р.) було утворено коаліційний уряд трьох принців, які репрезентували відповідно праві, комуністичні та нейтральні сили. Очолив уряд принц Суванна Фума (нейтрал). Збройна боротьба між урядовими військами та комуністами відновилася 1963 р. Комуністам допомагав Північний В'єтнам. У газетних повідомленнях тих часів часто йшлося про бої між лаосцями в долині Глечиків. Територією Лаосу пролягала «стежина Хо Ши Міна», якою транспортувалися зброя, жива сила і ресурси для боротьби проти уряду Південного В'єтнаму. «Стежину», починаючи з травня 1963 p., ретельно бомбардували літаки США, але лаоські комуністи, як і їхні північнов'єтнамські колеги, наполегливо йшли до своєї мети. У лютому 1973 р. принц Суванна Фума змушений був погодитися на припинення громадянської війни і поділитися владою з фракцією Патет-Лао, формальним лідером якої був його зведений брат принц Суфану-вонґ, якому випало прожити довге життя (1902-1995 pp.). 21 лютого 1973 р. у В'єнтьяні було підписано угоду про відновлення миру та досягнення національної злагоди в Лаосі. 5 квітня 1974 р. були утворені Тимчасовий уряд національної єдності й Національна політична коаліційна рада Лаосу. Після поразки 1975 р. проамериканських урядів Південного В'єтнаму й Камбоджі, Лаосом заволоділи комуністи. На Національному конгресі народних представників, що відбувся 1 — 2 грудня 1975 p., вони скасували монархію та проголосили Лаоську Народно-Демократичну Республіку. ЇЇ президентом 3 грудня став колишній принц Суфаиу-вонґ, але реальна влада знаходилася в руках прем'єр-міністра Кейсона Фомвіхана (лідера лаоських комуністів з 22 березня 1955 p.). Після окупації Камбоджі В'єтнамом 1979 р. Лаос став залежати від економічної допомоги В'єтнаму. Наприкінці 1980 — на початку 1990-х pp. Лаос розширив свої економічні зв'язки з Японією, Австралією та державами Заходу (загальна сума інвестицій близько 5 млрд $ США). У 1989 р. з'явилися деякі ознаки лібералізації комуністичного режиму та реструктуризації економіки. Нову конституцію було прийнято 14 серпня 1991 р. Вона передбачала сильну владу президента. Ясна річ, що Кейсон Фомвіхан робив конституцію «під себе». І справді, вже 15 серпня 1991 р. Кейсон Фомвіхан став президентом, але 21 листопада 1992 р. помер. Його заступив Нуак Фумсаван. США та Лаос у травні 1992 р. повністю відновили дипломатичні відносини. У 1995 р. США відмовилися від ембарго на надання допомоги Лаосу. 24 лютого 1998 р. президентом став Хамтай Сіфандон (лідер лаоських комуністів з 25 листопада 1992 p.). [5]

ВВП   • За 2008   • На душу населення

12,65 млрд долл. (132-й) 1900 долл.

Сільське господарство. Обробляється лише 4% території. Родючою вважається західна частина долини Меконґу. Основні сільськогосподарські культури — рис, кава, кукурудза, соя, тютюн, бавовник, опіум. Вирощують також цитрусові й картоплю. Тваринництво (корови, буйволи, свині, птахи, слони, коні). Значне місце посідає лісове господарство.

Промисловість. Видобувають кам'яне вугілля, високоякісні олов'яні руди, золото. На ГЕС виробляють електроенергію, якої вистачає для задоволення внутрішніх потреб і для експорту в Таїланд. Підприємства випускають шкіряні й тютюнові вироби, продовольство, текстиль, сірники. Є художні ремесла (посуд, вироби зі шкіри та срібла). Промислові підприємства — різних форм власності (державна, кооперативна, державно-приватна, приватна).

Транспорт. Залізниць немає. Довжина автошляхів — понад 14 тис. км. Головною транспортною артерією є р. Меконг. Міжнародний аеропорт — у столиці.

Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — електроенергія, олов'яний концентрат, золото, кава, продукція лісової та деревообробної промисловості.

Імпортують промислове обладнання, нафтопродукти, транспортні засоби, цемент, залізо, текстиль.

Головні зовнішньоторговельні партнери — Таїланд, Сінгапур, Японія, Китай. [8]