4. Природні канали передачі інформації.

Кожний комунікатор повинен усвідомлювати, яким шляхом передаватиме інформацію. У масовій комунікації використовують чотири природні канали передачі інформації:

1. Лінгвістичний - передача інформації за допомогою мовних засобів.

2. Паралінгвістичний - передача інформації за допомогою інтонації, тону, тембру голосу.

3. Кінетичний передбачає передачу інформації за допомогою жестів, міміки, пози, загального вигляду, манери, наочності, навколишнього фону.

4. Екстралінгвістичний означає введення в мову пауз, плачу, сміху, покашлювання, зміну темпу мовлення.

Розгляньмо кожний природний канал передачі інформації.

Лінгвістичний канал - вербальна або мовна система графічних і фонетичних знаків, за допомогою яких передаються думки, почуття і волевиявлення людей. Виділяють кілька фактур мови: усна, рукописна, друкована, опосередкована аудіо і аудіовізуальними засобами - радіо, телебаченням, комп'ютерними ЗМІ, мережами.

Комунікатор повинен добре знати різницю між писемною та усною мовою, опосередкованою через різні засоби масової комунікації.

Усна мова вимагає вміння мислити перед аудиторією. Відомий англійський письменник Джордж Бернард Шоу говорив: "Існує

50 способів сказати "так", 500 способів сказати "ні" і тільки один спосіб написати ці слова".

Можна сказати слово "так" і образити людину. Презирливо, крикливо вимовлене слово ображає. А як відповідає дівчина хлопцеві на питання, чи любить вона його? Це теж "так", але зовсім інше, ніяк не схоже на перше, ніжно і просто.

Усна мова має звукову форму, що складається з таких показників: правильного вимовляння звуків, хорошої дикції і відповідної інтонації. Тобто промовець повинен бездоганно володіти фонетичною культурою. '

У кожній мові існує кілька стилів. У промовах на мітингах, у передачах радіо, телебачення, у виступах перед аудиторією слід застосовувати відповідний стиль.

Паралінгвістичний канал. В основі цього каналу лежить інтонація - особлива звукова виразність мови, що створює додатковий відтінок змісту, підтекст, вносить емоційне забарвлення у мову автора. Інтонація - це складний комплекс мелодики, тону, інтенсивності й тембру мови.

Є чимало форм інтонації: емоційна, питальна, оклична, стверджувальна, заперечна, збуджуюча, спонукальна, попереджувальна, повідомлення, оповідна, сумнівна, впевнена, невпевнена, м'яка, тверда, прохання, молитви, наказу, гумору, іронії, сарказму тощо.

Інтонація - індивідуальна у кожної людини. Інтонацію треба змінювати, щоб уникнути монотонності викладу.

Тон буває сумним, радісним, гнівним, приниженим, презирливим, добрим, злим, патетичним, гумористичним, іронічним, сатиричним тощо. І, крім того, має багато відтінків. Тон сприймається аудиторією миттєво, відображаючи ставлення промовця до предмета розмови, співбесідників чи аудиторії.

Тон повинен бути доречним. Найприємніший тон – задушевний.Людей відштовхує менторський, повчальний, зверхній тон.

Тембр - це "звуковий" паспорт людини. Вам телефонують, не встигли себе назвати, а ви вже впізнали співбесідника за тембром голосу.

Екстралінгвістичний канал. Передбачає введення в мову пауз, плачу, сміху, покашлювання, темпу мови. Темп — це швидкість мови, що вимірюється кількістю проголошених складів за секунду. Важко сприймати надзвичайно швидку мову, але погано сприймається і надмірно "розтягнута" мова.

Велике значення в масовій комунікації мають паузи. Одна й та ж фраза може мати різний зміст, залежно від місця паузи. Пауза необхідна на початку виступу, щоб зосередити увагу присутніх. Паузи роблять, щоб досягти впливу на аудиторію. Актори кажуть: що довша пауза, то більший талант має актор. Тому важливо відокремлювати паузами важливі місця виступу, докази, висновки.

Паузи бувають логічні (виражають суть, виділяють головні, ключові слова) і емоційні (виражають почуття), а також паузи-роздуми - (допомагають знайти відповідне слово, задуматись слухачам), вимушені паузи, коли промовець замовкає через якісь обставини.

Кінетичний канал - це передача інформації без слів, за допомогою жестів, міміки, пластики тіла, наочності. Кінетичний канал впливає на зорове сприйняття інформації. Журналісти повинні враховувати передачу інформації цим каналом, особливо на телебаченні.

В античних риториках для кожної частини промови була встановлена спеціальна жестикуляція. Вітійство тілесне вивчали окремо. Жести оживляють мову, але користуватись ними слід обережно. Виразний жест (піднята рука, стиснутий кулак, різкий і швидкий рух тощо) мають відповідати смислу і значенню певної фрази й окремого слова. Однакові, різкі рухи неприємні, вони набридають і дратують аудиторію. Жести виражають темперамент і почуття промовця. Вони мають бути вмотивованими, стриманими, природними, відповідати змісту мови і ситуації виступу, щоб не викликати сміху в аудиторії.