20. Основні ідеї теорії пізнання і.Канта

Іммануїл Кант був родоначальником німецької класичної філософії. У його творчості виділяють два періоди: “докритичний”, коли І. Кант виступав в основному як натураліст, і “критичний”, коли сформувалася специфічна кантівська філософія. Як філософ він постає у другий період творчості – період публікації трьох «Критик» - «Критики чистого розуму» , «Критики практичного розуму» (1788), «Критики здатності судження» . Кант же робить предметом філософського осмислення пізнавальні здібності суб’єкта.. У суб'єкті Кант розрізняє два рівні: емпіричний (досвідний) і трансцендентальний (той, що знаходиться за межами досвіду - апріорний). До емпіричного рівня він відносить індивідуально-психологічні особливості людини, до трансцендентального – надіндивидуальну основу в людині, знання людини як представника людства загалом. Він вважав, що достовірне знання - це об'єктивне знання. Об'єктивність же в нього ототожнюється із загальністю й необхідністю. У структурі людського мислення Кант виділив три здатності: чуттєвість – це вроджена здатність людини, яка має дві форми – простір і час. Простір і час у нього –це суб’єктивні форми сприйняття людини, споконвічно властиві їй як представнику людства. Причому простір є зовнішньою формою чуттєвості, а час – внутрішньо.Розсудок - це мислення, що оперує поняттями та категоріями. Розсудок підводить різноманітний чуттєвий матеріал під загальні поняття і категорії.. Поняття та категорії є незалежними від індивідуальної свідомості

Кант виділяє “речі у собі” і “речі для нас”. Речі, як вони існують у свідомості суб'єкта, Кант називав явищами, “речами для нас”. Людина може пізнати тільки явища. Сутність же речей самих по собі людина не знає і знати не може. Тому ці речі для людини залишаються непізнаними,.Усе, що перебуває за межами людського досвіду, може бути доступним тільки розуму. Розум - це вища здатність суб'єкта, що керує діяльністю розсудку і ставить перед людиною цілі. Розум оперує ідеями. У Канта ідеї - це уявлення про мету, до якої прагне наше пізнання, про задачі, які воно ставить перед собою. Ідеї спонукають розум до діяльності. Розсудок прагне вийти за межі чуттєвого досвіду і заплутується в суперечностях. Кант називає ці суперечності антиноміями (антиномія – суперечність між протилежними твердженнями, кожне з яких однаковою мірою можна обґрунтувати як істинне).. Розум за своєю природою є суперечливим. Спроба розуму дати відповідь на питання про те, що таке світ як ціле, приводить до суперечливих відповідей. Особливе місце у філософії Канта займає вчення про людину. Людина є жителем двох світів: світу природи і світу свободи. Свобода, за Кантом, - це незалежність від визначальних причин природного світу. Світ «речей у собі» закритий як для чуттєвості, так і для теоретичного розуму, науки. У сфері свободи діє не теоретичний, а практичний розум. Рушійною силою практичного розуму є не мислення, а воля .Закони практичного розуму - це моральні закони, які визначають вимоги до моральної поведінки людини. Головною вимогою є: поводься з іншими так, як ти хотів би, щоб вони поводилися з тобою; своїми вчинками ти формуєш спосіб дії інших і створюєш форму, характер взаємних відносин. Цю вимогу Кант назвав категоричним імперативом. Моральність і свобода є основою людської особистості. Як було показано у першій темі, І. Кант сформулював три питання як головні для філософії: “що я можу знати?”, “що повинен робити?”, “на що я можу сподіватися?”, які розкривають різні види діяльності людини: 1) пізнавальну, 2) моральну, 3) релігійну.Теорія пізнання — основні положення Теорія пізнання Канта свідчить, що людська діяльність в її основному вигляді представлена пізнанням.. У пізнанні людина знаходить потенцію свого існування, наділеного безмежними можливостями.Формується особистість освоює людський досвід, а отже, також пов’язана з пізнанням.Кант вводить поняття об’єкта і суб’єкта пізнання. Вони вступають у відносини діалектичної протилежності. Джерело і провідне начало в даній діалектичної парі — саме суб’єкт пізнання. Він вводить об’єкт в відношення підпорядкування і здатний переводити енергетичну сутність об’єкта безпосередньо в свою. Якою структурою володіє суб’єкт пізнання?У відповіді на це питання теорія пізнання Канта виділяє два рівні: психологічний і переддослідний. Кант виділяє три етапи пізнання: розумне, чуттєве, розумовне.