Vііі. Видавнича справа східної і центральної європи: росія

8.1. Історія книговидання

8.6. Книгорозповсюдження країни

8.7. Книготорговельні мережі

8.8. Книжкові клуби

8.9. Інтернет-магазини

8.10. Книга поштою

8.1. Історія книговидання

Передумови для появи книгодрукування на Русі у середині XVI ст. пов'язані з діяльністю Івана Грозного, за царським наказом якого було створено у 1563 р. Московський печатний двір, де 1 березня 1564 р. з'явилась перша точно датована друкована книга - «Апостол» Івана Федорова. Книга «Апостол» має післямову, де викладена історія та причини створення типографії. Важливим фактором, що вплинув на початок книгодрукування, стала будова нових церков у Москві, які необхідно було наповнити книгами. Існуючі рукописні книги не задовольняли потреб, бо мали безліч помилок і неточностей, тому, з метою редагування текстів, Іван Грозний наказав створити державну типографію.

Книгодрукування від початку стало державним і розвивалось на гроші царської казни, під безпосереднім наглядом патріарха, що позначилось на тематиці та тиражах до кінця XVIII ст. Протягом XVII ст. було надруковано менше тисячі книг, переважно релігійного спрямування, книг світського змісту, а також азбук було дуже мало. У 40-х рр. XVII ст. при Московському друкарському дворі була організована книжкова лавка, пізніше з'явились особливі книжкові ряди на ринках.

На відміну від Європи в Росії рукописна книга розвивалась паралельно з книгодрукуванням до початку XIX ст. Це було пов'язано з тим, що друковані книги були релігійного характеру, а отже, вся інша література існувала в рукописному варіанті.

У XVIII ст. виділяють два періоди активізації книговидання: реформа і нововведення Петра І та епоха Катерини II. Перегляд тематичної спрямованості книг, на перше місце виходить спеціальна література.

У XIX ст. розшарування книговидавців стало помітним: видавці-іноземці (У. Додслей, Ф. Де Морей, Лемуан, А. Плюшар), видавці-декабристи, видавці-меценати (П. Бекетов, Н. Румянцев), видавці-комерсанти (брати Глазунови). Найбільшим видавцем-новатором XIX ст. називають А. Смірдіна, який відкрив найкращий книжковий магазин того часу, впровадив постійну виплату гонорарів авторам, збільшив тираж і знизив ціни на свої видання, що призвело до розширення кола споживачів друкованої продукції.

8.6. Книгорозповсюдження країни

Відсоткове співвідношення різних книготорговельних форматів на ринку складає: традиційні книжкові магазини - 48,3%, книжкові мережі - 28,5%, торгові точки в метро - 14,5%, книга-поштою - 5,8%, Інтернет магазини - 2, 9%. Безпосередньо через книжкові магазини здійснюється 69% усіх продажів книг. Станом на 2006 р. у країні нараховується близько 2 тис. незалежних книжкових магазинів. Відкрито понад 800 магазинів, що входять до складу книготорговельних мереж.

Фактором, що стримує розвиток ринку, називають погано розвинену торгово-роздрібну мережу. На один книжковий магазин доводиться 50 тис. мешканців. Російський ринок книговидання і книгорозповсюдження характеризується територіальною диспропорційністю, а, отже, географічний розподіл магазинів нерівномірний, переважна більшість знаходиться в Москві і Санкт-Петербурзі. За оцінками директора KMC «Бібліо Глобус» О. Кулькової, на долю двох столиць припадає приблизно 40% усього російського обігу книжкової продукції. У Москві і Московській області на один книжковий магазин припадає 43.2 тис. мешканців, у Санкт-Петербурзі і Ленінградській області - 28.1 тис. мешканців. Стаціонарні великі магазини розташовані у великих містах, в інших містах переважають вуличні лотки, асортимент яких не перевищує 300 найменувань, переважно бестселерів. Сучасні магазини відсутні у 70% райцентрів, у більшості регіональних населених пунктів.