33.Охарактеризуйте військо-адміністративний устрій Запорізької Січі в хvіі ст.

Запорізька Січ за формою правління це була демократична республіка, яка найбільше відповідала національному характеру українців. Тут діяв самобутній державний устрій, що передбачав щорічні звіти та перевибори всіх посадових осіб.  Вищою законодавчою владою на Січі виступала Козацька рада, в якій мали право брати участь всі козаки й котра вирішувала найголовніші питання внутрішнього життя й зовнішніх відносин. Постанови на раді приймалися голосними вигуками присутніх. Козацька рада, як правило, збиралася тричі на рік: 1 січня, на 2—3-й день після Великодня та 1 жовтня, а в разі потреби і в інший час. Вона укладала мир чи оголошувала війну, у виняткових випадках здійснювала судові функції, обирала козацький уряд — Кіш. На чолі Коша стояв кошовий отаман, який, об'єднуючи у своїх руках військові, адміністративні, судові й духовні справи, уособлював вищу виконавчу владу на Січі. У мирний час кошовий отаман не міг приймати важливих рішень без згоди Козацької ради, зате під час воєнних походів його влада була необмеженою. Крім кошового отамана, до складу найвищих урядовців також входили суддя, писар та осавул. Особливе місце відводилося курінним отаманам, які були посередниками між вищою старшиною і простим товариством, здійснювали керівництво куренями, члени яких їх і обирали. Вже на другу пол. XVI ст. Січ мала чітку військову організацію. Все запорізьке військо ділилося на курені, кількість яких зростала відповідно до збільшення козаків і досягла 38. Курінь — це і своєрідна казарма, у якій постійно проживали козаки, і адміністративна одиниця у самій Січі, і водночас завжди готовий до дії бойовий підрозділ. До служби козак мав прибути із власною зброєю, обладунками, одягом і харчами. Січ мала також свій флот, який складався з великих човнів -- чайок або байдаків. Військо Запорізьке мало свою печать -- герб із зображенням козака з рушницею на плечі, з шаблею та списом, застромленим у землю поруч з постаттю козака.

29.Розкрийте зміст “Березневих статей” б. Хмельницького.

Березневі статті 1654 р. (статті Богдана Хмельницького) комплекс документів, які регламентували політичне і правове становище Гетьманщини після Переяславської ради і включення України до складу Московського царства.

Згідно з цим документом, який був головним у всьому комплексі документів і увійшов до історії під назвою “Березневі статті”, передбачалось:

1 - збір податків на користь царської скарбниці доручалось вести українським урядникам;

2 - встановлювалась певна платня для різних службових осіб;

3 - козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, всім полковникам, і військовим та полковим осавулам надавались у володіння млини;

4 - встановлювалась платня генеральному обозному (400 злотих) та генеральному хорунжому (50 злотих);

5 - заборонялись зносини гетьмана з турецьким султаном та польським королем;

6 - підтверджувалося право київського митрополита і всього духовенства на маєтності, якими вони володіли;

7 - московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Польщею весною 1654;

8 - передбачалось утримання російських військ на кордонах України з Річчю Посполитою;

9 - укладення реєстру в кількості 60 тис. козаків;

10 - у випадку татарських нападів на Україну передбачалось організувати проти них спільні походи з боку як України, так і Московії;

Згідно з Березневськими статтями Україна зберігала значні права - мала власний адміністративно-територіальний устрій та управління, користувалася власним правом. Однак відчутним було обмеження її політичного та економічного суверенітету: гетьманське управління було підпорядковане московському уряду, заборонялось підтримувати дипломатичні зносини з сусідніми державами -Річчю Посполитою та Туреччиною, всі витрати на утримання козацького війська лягали на гетьманську скарбницю, яка повністю контролювалася царськими чиновниками. Б.с. були чинними лише на протязі 5 років.