30.Проаналізуйте результати та наслідки Визвольної війни для України та Європи.

Наслідки Визвольної війни: 1.була створена автономна національна українська держава, відновлено традицію державо творення українського народу;2.українському народу вдалося зберегти свою етнічну самобутність, свою мову, культуру, звичаї, врятуватися від геноциду;3.було сформульовано національну ідею українського народу — ідею не залежності, свободи і побудови власної держави;4.сформувалася українська політична еліта;5.втрати населення від епідемій, голоду, міграцій становили 2,5—3 млн. осіб (з 5 млн. етнічних українців Речі Посполитої);6.спустошення і знелюднення Правобережжя і колонізація Слобожанщини;7.у результаті визвольних війн за державою закріплюється назва «Україна». 

Національно-визвольна війна завершилася для української нації поразкою: не вдалося ні створити державу в етнічних межах України, ні відстояти незалежність козацької України, хоча за досягнення політичної самостійності вона заплатила неймовірно високу ціну. Втрати від воєнних дій, голоду, епідемій, захоплення в ясир, переселень до Московії та Молдавії становили близько 65—70 % всього населення України, яке на 1648 р.сягало 4—5 млн осіб.

Національно-визвольна війна спричинила суттєву зміну в співвідношенні сил у Східній, Південно-Східній і Центральній Європі. Вона різко послабила геополітичні позиції Речі Посполитої та Криму й водночас помітно зміцнила роль Московії, яка розпочала експансію на захід. Національно-визвольна боротьба українців сприяла виборенню Бранденбургом незалежності від Польщі (у 1667 р. її уряд відмовився від ленних прав на Східну Прусію) та зростанню ролі Швеції.

32 Назвіть у хронологічному порядку українських гетьманів 2-ої пол. Хvіі ст. І визначте їхню зовнішньополітичну орієнтацію.

Політика І. Виговського (1657-1659)

1. Зберігав союзницькі відносини з Московською державою. 2. Активізував зв'язки з Кримом, Швецією, домовився про перемир'я з Польщею. 3. Зміцьнював становище козацької старшини і православної шляхти, роздаючи землі, що призводило до наростання соціальної напруженості та невдоволення народу. 4. Боровся з антигетьманською опозицією.5. Підписав Гадяцький договір (1658 р.) з Річчю Посполитою.

Юрій Хмельницький (1659-1663)

1. Під тиском російських військ, що перебували на Лівобережжі, Ю. Хмельницький підписав фальсифікований варіант Березневих статей — так звані Переяславські статті (1659 р.)2. Підчас російсько-польської війни 1660 р. московська армія, до якої змушені були приєднатися козаки, зазнала поразки. У зв'язку з цим Ю. Хмельницький спрямовує свою політику на Польщу. У жовтні 1660 р. він укладає Слободищенський трактат

Павло Тетеря (1663-1665)

1. Орієнтувався на Польщу, продовжуючи політику І. Виговського. 2. Спробував об'єднати Право- та Лівобережжя за допомогрю поляків і кримських татар, але невдало. 3. Був змушений постійно приборкувати антигеть-манські виступи полковників. Не мав широкої підтримки українського населення. 4. Вимагав від Речі Посполитої: 1) забезпечити рівноправ'я православної та католицької церков; 2) підтвердити привілеї козацької старшини; 3) дозволити самостійні дипломатичні відносини з Молдовою; 4) розпочати мирні переговори з Московською державою.

Іван Брюховецький (1663-1668)

1. Був першим українським гетьманом, що відвідав Москву і навіть одружився з московською княжною.2. Уклав із Москвою Ватуринські статті (1663 р.)3. Протягом 1664-1665 pp. намагався встановити контроль над Правобережжям. 4. У 1665р. підписав Московські статті, які суттєво обмежували політичні права України.5. Підписав Андрусівське перемир'я (1667р.) між Московською державою та Річчю Посполитою.6. У 1668p., побоюючись втратити гетьманство через загальне незадоволення, заявив про вихід України з-під влади Москви і перехід під турецький протекторат, очолив антимосковське повстання; розпочав переговори з П. Дорошенком, правобережним гетьманом.

Петро Дорошенко (1665-1676)

1. Часто скликав козацькі ради, де вислуховував рядових козаків.2. Спирався на підтримку Київського митрополита. 3. Щоб не залежати від старшини, створив 20-тисячний корпус найманців-сердюків. 4. Установив нову митну лінію на українському кордоні, почав карбувати власну монету. 5. Проводив колонізацію незаселених земель на кордоні зі степом. 6. Прагнув об'єднання України. 7. Домагався поновлення Гадяцького договору, укладеного І. Виговським. 8. У 1668р. об'єднав Ліво- і Правобережжя, був проголошений гетьманом усієї України. 9. У 1669р. змушений повернутися на Правобережжя, щоб протистояти претендентові на гетьманську булаву П. Суховію, підтриманому кримськими татарами. На Лівобережжі залишився наказний гетьман Д. Многогрішний. За відсутності П. Дорошенка Д. Многогрішний був проголошений гетьманом Лівобережжя. 10. У 1669 р. уклав з Туреччиною союзний договір — так звані Корсунські статті.

Дем`ян Многогрішний (1669-1672)

1. Підписав із Московською державою Глухівські статті (1669p.). 2. Домігся, що Київ залишився за Московською державою, не зважаючи на умови Андрусівського перемир'я. 3. Прагнув послабити роль старшини на користь гетьманської влади. 4. Провадив таємні переговори з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.

Іван Самойлович (1672-1687)

1. Підписав із Москвою Конотопські статті (1672 р.) 2. У 1674р. проголосив себе гетьманом усієї України, здійснив похід на Правобережжя проти П. Доро шенка. 3 У 1676р. став фактичним гетьманом і Ліво-, і Правобережжя. 5. Брав участь в обороні Чигирина від турецько-татарської армії (1677-1678 pp.), в російському поході на Крим (1687 р.) під головуванням В. Голіцина, що завершився невдало. 6. За його правління (але без його участі) Москва і Річ Посполита підписали Вічний мир (1686 р.)